6. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства

Охорона землі як природного об'єкта може одночасно роз­глядатись і як охорона прав власників земельних ділянок і зем­лекористувачів, права яких виникають саме щодо землі як при­родного ресурсу. В системі цих заходів особливе місце займає відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, що регулюється главою 24 Земельного кодексу України та По­рядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Мініс­трів України від 19.04.1993 р. Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшко­довуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподар­ським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогоспо­дарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лі­сових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарсь­ких угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового не­використання земельної ділянки.

При цьому від відшкодування збитків слід відрізняти від­шкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу Украї­ни втрати сільськогосподарського і лісогосподарського вироб­ництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, внаслідок вилучення (викупу) їх для по­треб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарсь­ким виробництвом, а також втрати, завдані обмеженням у зем­лекористуванні та погіршенням якості земель внаслідок нега­тивного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встанов­лення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Вони ком­пенсуються незалежно від відшкодування збитків по наперед затверджених нормативах, у безспірному порядку і є заходом еко­номічного впливу — компенсацією за зменшення площ земель, які використовуються у сільськогосподарському та лісогоспо­дарському виробництві. Розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р.¹.

За порушення норм земельного законодавства традиційно передбачена кримінальна, адміністративна, дисциплінарна і ци­вільно-правова відповідальність.

Кримінальна відповідальність застосовується за злочини, пе­редбачені ст. 239 КК України (забруднення або псування зе­мель), 254 КК України (безгосподарське використання земель).

Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена ст. 52 — псування і забруднення сіль­ськогосподарських та інших земель, ст. 53 — порушення правил використання земель, ст. 53^і — самовільне заняття земельної ді­лянки, ст. 53² — приховування або перекручення даних земель­ного кадастру, ст. 54 — несвоєчасне повернення тимчасово зай­маних земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, ст. 55 — самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою, ст. 56 — знищення межових знаків Кодексу України про адміністративні право­порушення. Справи про ці правопорушення відповідно до ста­тей 238^і, 242^і даного Кодексу розглядають органи Держкомзе-му або Мінприроди України.

Дисциплінарна відповідальність застосовується у загальному порядку на основі норм Кодексу законів про працю України.

Цивільно-правова відповідальність застосовується у вигляді відшкодування збитків, завданих земельним ресурсам, які ви­значаються за загальними нормами Цивільного кодексу України. Крім цього, для визначення розміру стягнення використовуєть­ся Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забруднен­ням і засміченням земельних ресурсів через порушення приро­доохоронного законодавства, затверджена наказом Мінекобезпеки від 27.10.1997р.¹.

Відшкодування збитків у зв'язку з викупом і примусовим відчуженням земельних ділянок: порядок, розміри, умови, спори з приводу відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 156 ЗК власникам землі та землекористува­чам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько­господарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних діля­нок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Ці збитки власникам землі та землекористувачам відшкодо­вують органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду­вання, громадяни та юридичні особи, які використовують зе­мельні ділянки, або ж діяльність яких обмежує права власни­ків і землекористувачів чи погіршує якість земель, розташова­них у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіо­активного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами (ч. 1 ст. 157 ЗК).

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.

Розміри збитків визначають комісії, створені Київською та Севастопольською міськими, районними державними адмініст­раціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного зна­чення) рад. У складі представників цих рад (голови комісій), власників землі або землекористувачів (орендарів), яким запо­діяно збитків, представників підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовуватимуть, представни­ків державних органів земельних ресурсів і фінансових орга­нів, органів у справах містобудування і архітектури та виконав­чих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Якщо збитків заподіяно погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представ­ники санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, які затверджують органи, що створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають:

• вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, враховуючи незавершене будівництво;

• вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

• вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

• вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, сверд­ловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, проти­ерозійних і протиселевих споруд;

витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка,внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

- інші збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, враховуючи і неодержані доходи, якщо во­ни є обґрунтованими.

Неодержаний дохід — це дохід, який міг би одержати влас­ник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність дня використання за ці­льовим призначенням унаслідок негативного впливу, спричине­ного діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, про­ведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Збитки відшкодовують власникам землі та землекористува­чам, у тому числі орендарям, підприємства, установи, органі­зації та громадяни, що їх заподіяли, за рахунок власних кош­тів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок — після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або гро­мадянина. Якщо земельні ділянки вилучено (викуплено) до зе­мель запасу, збитки відшкодовують власникам землі та земле­користувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рі­шення про вилучення (викуп) земель.

У разі тимчасового зайняття земельних ділянок для розвіду­вальних робіт збитки регламентуються угодою між власника­ми землі або землекористувачами та підприємствами, устано­вами й організаціями — замовниками розвідувальних робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі; якщо згоди не досягнуто, розміри збитків визнача­ють комісії, створювані Київською та Севастопольською місь­кими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.