4. Функції державного управління в галузі використання і охорони земель

Під функціями державного управління землями слід ро­зуміти види (напрями) діяльності уповноважених органів дер­жавної влади щодо забезпечення організації раціонального та ефективного використання і охорони земель.

До основних функцій державного управління в галузі вико­ристання і охорони земель належать наступні:

1) Просторово -територіальний устрій земель. В літературі при характеристиці даної функції щодо всіх природних об'єктів зазначається, що вона полягає в раціональному (з екологічних і економічних позицій) відводі природних об'єктів для того чи іншого виду господарської діяльності, а значить, в розміщенні, розстановці засобів виробництва з урахуванням умов і особли­востей природних об'єктів, які з моменту відведення починають відігравати роль засобу виробництва в якості просторової бази чи сировинного придатку. Особливо важливою, продуманою та обґрунтованою вона повинна здійснюватися стосовно землі. Сю­ди відноситься діяльність щодо встановлення і зміни цільового призначення земель, віднесення їх до відповідної категорії, що регулюється статтями 20, 21 Земельного кодексу України, За­коном України «Про планування та забудову територій», по­становою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. «Про за­твердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»; вста­новлення та зміна меж адміністративно-територіальних утво­рень, що регулюється главою 29 Земельного кодексу України; зонування земель в межах населених пунктів (ст. 180 Земель­ного кодексу). В широкому розумінні вона охоплюється понят­тям землеустрою. Відповідно до ст. 181 Земельного кодексу та ст. 1 Закону України «Про землеустрій» землеустрій — це су­купність соціально-економічних та екологічних заходів, спря­мованих на регулювання земельних відносин та раціональну ор­ганізацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспіль­но-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Зміст землеустрою охоплює: а) встановлення (відновлення) на міс­цевості меж адміністративно-територіальних утворень, земле-, володінь і землекористувань; б) розроблення загальнодержав­ної і регіональних програм використання та охорони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; г) обґрунтуван­ня встановлення меж територій з особливими природоохорон­ними, рекреаційними і заповідними режимами; ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; д) складання проектів відведення земельних ділянок; е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне об­ґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблен­ня заходів щодо охорони земель; з) розроблення іншої земле­впорядної документації, пов'язаної з використанням та охоро­ною земель; й) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; і) проведення топо­графо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель (ст. 184 Земельного ко­дексу). Детальне регулювання порядку здійснення землеустрою, компетенції відповідних суб'єктів передбачене Законом Украї­ни «Про землеустрій» та прийнятими відповідно до нього підзаконними актами.

2) Розподіл і перерозподіл земель, що здійснюється в рамках землеустрою, однак завершується самостійним юридичним ак­том — реєстрацією прав на землю. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень — офіційне визнання і підтвер­дження державою фактів виникнення, переходу або припинен­ня речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супро­воджується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Об'єктами нерухомого майна виступають, зокрема, земельні ділянки. Порядок прове­дення державної реєстрації прав на нерухоме майно визначений розділом IV Закону.

3) Планування і програмування використання і охорони зе­мель. Під плануванням у сфері використання й охорони при­родних ресурсів розуміється визначення основних напрямів ви­користання всіх природних ресурсів у комплексі чи їх окремих видів. Планування використання й охорони земель є складо­вою частиною загальнодержавної системи планування. При­кладом такого планування може бути складення та затверджен­ня схем планування територій, зокрема, Законом України від 7.02.2002 р. затверджена Генеральна схема планування терито­рії України. Крім того, планування здійснюється в рамках за­твердження і реалізації державних цільових програм, які в свою чергу включені в зміст землеустрою. Так, постановою Кабіне­ту Міністрів України від 16.11.2000 р. затверджена Комплексна програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2010 року, постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 р. затвер­джена Державна програма запобігання і боротьби з підтоплен­ням земель.

4) Ведення державного земельного кадастру. Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний ка­дастр — це єдина державна система земельно-кадастрових ро­біт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розпо­діл серед власників землі та землекористувачів. Вимоги до зміс­ту та порядку ведення державного земельного кадастру перед­бачені статтями 193—204 Земельного кодексу, постановою Ка­бінету Міністрів України від 12.01.1993 р. «Про порядок ведення державного земельного кадастру», постановою Кабінету Міні­стрів України від 2.12.1997 р. «Про Програму створення авто­матизованої системи ведення державного земельного кадастру». Державний земельний кадастр охоплює: а) кадастрове зонуван­ня; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель.

5) Моніторинг земель. Моніторинг земель — це система спо­стереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково об­ґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобі­гання негативним змінам стану земель та дотримання вимог еко­логічної безпеки (ст. 191 Земельного кодексу України). Поста­новою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 р. затвердже­не Положення про моніторинг земель. Крім цього, відповідно до наказу Мінагрополітики України від 26.02.2004 р. «Про затвер­дження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільсько­господарського призначення» в Україні здійснюється моні­торинг ґрунтів, який передбачає систему спостережень, збиран­ня, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про зміни показників якісного стану ґрунтів, їх родючості, роз­роблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо прийнят­тя рішень про відвернення та ліквідацію наслідків негативних процесів.

6) Екологічне нормування і стандартизація в галузі охорони земель. Відповідно до ст. 165 Земельного кодексу України стан­дартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення еколо­гічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийнят­тя відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантажен­ня на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогоспо­дарського освоєння земель тощо. Питанням державних стан­дартів і нормативів в галузі охорони земель присвячений роз­діл V Закону України «Про охорону земель». Так, відповідно до ст. 30 Закону у галузі охорони земель та відтворення родю­чості ґрунтів встановлюються нормативи: гранично допустимо­го забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; показників деградації земель та ґрунтів. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

7) Державний контроль за використанням та охороною зе­мель. Загальні питання здійснення державного контролю за ви­користанням і охороною земель, його завдання, принципи, си­стема органів та розподіл їх компетенції врегульовані Законом України «Про державний контроль за використанням та охоро­ною земель». Функції контролю здійснюють органи Державно­го комітету по земельних ресурсах України, Міністерства охо­рони навколишнього природного середовища України, Міністер­ства аграрної політики України. При цьому в системі органів Мінприроди України контрольні функції реалізовує Державна екологічна інспекція (Положення про неї затверджене постано­вою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. в редакції по­станови від 16.06.2004 р.); в системі Держкомзему України -Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (положення про неї затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р.); в системі Мінагрополіти­ки України — Державна служба охорони родючості ґрунтів.