Тема 2.2. “Конституційні основи державного суспільного ладу ”

Лекція № 7 “Конституційні основи державного суспільного ладу”

П Л А Н :

1.Поняття та принципи державного та суспільного ладу.

2.Принципи державного та суспільного ладу.

3.Основні функції держави.

1. Поняття державного та суспільного ладу держави.

Основною складовою конституційного ладу є державний лад, який являє собою організацію (будівництво) і діяльність дер­жави.

Конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачений і закріплений конститу­цією та реально існує.

Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських країн і країн світу;

Основні принципи державного ладу визначають суть дер­жави, її тип, місце й роль у суспільстві.

Основною складовою конституційного ладу є суспільний лад. За своєю суттю суспільний лад України являє собою передбачену Конституцією та законами загальнонаціональну систему суспільних відносин.

Якщо організація та діяльність держави, органів державної влади та інших її інститутів має регулюватися Конституцією й законами всебічно та повно, то організація та діяльність сус­пільства повинні закріплюватися мінімально. Адже Консти­туція проголошує свободу (багатоманітність) політич­ного, економічного, ідеологічного життя суспільства, макси­мально можливе невтручання в життя та діяльність особи суспільства.

Політична багатоманітність означає перш за все і можливість створення та діяльності різних об'єднань громадян (партій, рухів, конгресів тощо), які мають головною участь у виробленні державної політики, формуванні та функціонуванні органів державної влади й місцевого самоврядування.

В організаційному відношенні суспільний лад становить певну систему, яка містить політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну) підсистеми.

Провідний, визначальний елемент суспільного ладу — політична система суспільства, основними складовими якої є народ, держава, політичні партії, територіальні громади та органи місцевого самоврядування — основні суб'єкти консти­туційно-правових відносин.

Найважливішим суб'єктом політичної системи є народ. Згідно зі статтею 5 Конституції "народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". Проголошення Конституцією права здійснювати владу безпосередньо (шляхом виборів, референдумів) — це його визнання, поряд із державою, партіями тощо, повноправним і пріоритетним політичної системи.

Основний об'єкт політичної системи - держава в особі відповідних органів державної влади: законодавчої, виконавчої, судової. Вона визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, розробляє, затверджує та здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвідку.

Важливу роль у функціонуванні та розвитку політичної системи відіграють політичні партії та громадські організації Згідно з Конституцією (стаття 36) "політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах".

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним пра­вом людини, закріпленим Загальною декларацією прав люди­ни; воно гарантується Конституцією. Держава сприяє розвитку політичної та громадської актив­ності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.

Разом з тим політичні партії та інші об'єднання громадян позбавлені можливості безпосередньо впливати на державу або її органи влади, підміняти чи дублювати їх. У Конституції (стаття 37) зазначається, що "не допускається створення та діяльність організаційних структур політичних партій в ор­ганах виконавчої та судової влади і виконавчих органах міс­цевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях".

Важливою складовою політичної системи України є органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в міську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно чи під відповідальність органів місцевого самоврядування та посадових осіб вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Визначаючи та закріплюючи ідею місцевого самоврядування та його відмежування від сфери державного управління, Конституція встановила, що місцеве самоврядування використовується для вирішення місцевих питань у територіальних громадах сіл, селищ і міст і є їх конституційним правом.

Основним системотворчим елементом суспільного ладу є економічна система суспільства яка передусім характеризується відносинами власності та формами управління економічними процесами.

Конституція передбачає право на існування влас­ності: державної, комунальної, приват­ної, інтелектуальної.

У широкому розумінні право власності складається з таких елементів:

- права володіння, тобто виняткового фізичного контролю над благами;

- користування, тобто застосування корисних властивос­тей благ для себе;

-управління, тобто права вирішувати, хто та як забезпе­чуватиме використання благ;

- на дохід, тобто права володіти результатами від корис­тування благами;

- права суверена, тобто на відчуження, споживання, зміну або знищення блага;

- на безпеку, тобто на захист від експлуатації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища;

- на передачу благ у спадок;

- на безстроковість володіння благом;

заборони на користування благом, що завдає шкоди довкіллю;

- на відповідальність у вигляді стягнення, тобто на мож­ливість використання блага для оплати боргу;

- на залишковий характер, тобто на існування процедур та інститутів, які забезпечують відновлення порушеної пра­вомочності.

Стаття 42 Конституції проголошує, що "кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом", далі: "Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмежен­ня конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і монополії визначаються законом.

Важливе місце у формуванні та функціонуванні суспільного ладу України посідає її соціальна система, яка являє собою сукупність соціальних об'єднань і форм соціальної діяльності.

Згідно з Конституцією (стаття 36) "професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують грома­дян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професій­ної діяльності. Професійні спілки утворюються без поперед­нього дозволу на основі вільного вибору їх членів". Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Основним видом соціальної діяльності є трудова діяльність, праця. Стаття 43 Конституції зазначає, що "кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погод­жується. Держава створює умови для повного здійснення гро­мадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми про­фесійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Основний Закон приділяє значну увагу політико-правовому регулюванню культурного (духовного, ідеологіч­ного) життя українського суспільства, спрямованого на поси­лення соціальної динаміки культури, освіти, науки, реалізацію ду­ховних потреб людини, формування й забезпечення творчого потенціалу особи, всебічну самоорганізацію духовного потен­ціалу громадянина.