40

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ кафедра цивільного права і процесу

“Затверджую”

В.о. начальника кафедри

цивільного права і процесу

капітан міліції

Д.С. Лещенко

Лекція 3 Право землекористування

з нормативної дисципліни

“Екологічне право”

з підготовки фахівців освітньо-професійного рівня “спеціаліст”

за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”

Навчальний час – 2 години

Дніпропетровськ -2007

Лекцію підготувала ст.викладач кафедри

цивільного права і процесу

кандидат юридичних наук Ю.О. Легеза

Рецензенти:

Начальник кафедри цивільного та господарського права Національного гірничого університету, к.ю.н., доцент Кірін Р.С.

Старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін ННІ «Права та безпеки» Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к.ю.н. Волкова Н.В.

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри цивільного права та процесу __ _______ 200_р., протокол №__

Лекція 4. Право землекористування

Вступ

1. Земля як об'єкт правової охорони і використання. Категорії земель

2. Право власності на землю.

3. Право землекористування: поняття, правовий режим та класифікація. Права та обов’язки землекористувачів

4. Функції державного управління в галузі використання і охорони земель

5. Охорона земель.

6. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства

Висновки

Лекція присвячена аналізу правового режиму викорис­тання та охорони землі як основного базового природного об'єкта, що виконує важливі екологічні, економічні та інші функції. Розкри­ваються поняття землі, визначаються інші суміжні поняття — земель­на ділянка, ґрунт; дається характеристика правового режиму окре­мих категорій земель; подаються основні функції управління в цій галузі (землеустрій, розподіл і перерозподіл земель, планування і програмування, ведення державного земельного кадастру, моніто­ринг земель, нормування і стандартизація, державний контроль); ви­кладається зміст охорони земель, система заходів охорони, особли­вості охорони окремих територій з особливим режимом (деградованих, малопродуктивних, порушених, техногенне забруднених земель); міститься перелік правопорушень та видів юридичної відповідаль­ності.

Ключові поняття: втрати сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва; ґрунти; деградовані землі; державний земель­ний кадастр; земельна ділянка; землеустрій; землі водного фонду; землі житлової та громадської забудови; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі оздоровчого призначення; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; землі рекреа­ційного призначення; землі сільськогосподарського призначення; земля; категорії земель; консервація земель; малопродуктивні зем­лі; моніторинг ґрунтів; моніторинг земель; охорона ґрунтів; охо­рона земель; порушені землі; рекультивація земель; техногенне за­бруднені землі; юридична відповідальність за земельні правопору­шення.

Рекомендована література:

1. Конституція України 26 червня 1996 року.

2. Земельний кодекс України.

3. Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003 р.

4. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19.06.2003 р.

5. Про землеустрій: Закон України від 22.05.2003 р.

6. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об­межень: Закон України від 01.07.2004 р.

7. Про Положення про Державний комітет України по земельних ре­сурсах: Указ Президента України від 14.08.2000 р.

8. Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель: постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р.

9. Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам: постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р.

10. Про розміри і Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню: постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р.

11. Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р.

12. Про порядок ведення державного земельного кадастру: постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р.

13. Про затвердження Положення про моніторинг земель: постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 р.

14. Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення: наказ Мінагрополітики Укра­їни від 26.02.2004 р., зареєстрований в Мін'юсті України 29.03.2004 р.

15. Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства: наказ Мінекобезпеки від 27.10.1997 р., зареєстрований в Мін'юсті України 05.05.1998 р.

16. Про затвердження Порядку видачі дозволів та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок: наказ Держкомзему України від 04.01.2005 р., зареєстрований в Мін'юсті України 20.01.2005 р.

17. Про Порядок консервації земель: наказ Держкомзему України від 17.10.2002 р., зареєстрований в Мін'юсті України 14.02.2003 р.

18. Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина. К.: Істина, 2001.

19. Дмитренко I.А. Екологічне право України. К. 1996. - с.78-114.

20. Кобецька Н.Р. Екологічне право України. – К., 2007. – с. 140-167.

21. Петров В.В. Правовые проблемы зкологии. – М. – 1980.

22. Татова Н.И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты). – Львов: Вища школа, 1989.

23. Земельне право / под ред.. О.В. Шкляра. – К., 2005.

Вступ

Стаття 14 Конституції України та ст. 1 Земельного ко­дексу України проголошують: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави». Ця норма безпосередньо вказує на особливо важливу роль, зна­чення даного компонента природи для людини, суспільства та держави.

Право землевикористання — один із найважливіших самос­тійних видів права природокористування. Домінуюче місце цього різновиду права природокористування серед суміжних різновидів (водокористування, лісокористування, надрокористування та ін.) обумовлене тим, що його об'єктом виступає земля, яка, будучи об'єктом природи, виконує різні функції: екологічні, політичні, соціальні, державно-правові та ін. Цінність цього об'єкта природи полягає в невичерпності його властивостей та характеристик для задоволення матеріальних, духовних, естетичних, пізнавальних, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних, оздоровчо-культурних та інших потреб.

Земля є основою формування природних та природно-антропо­логічних ландшафтів, виступає матеріально-просторовою базою України, підвалиною її незалежності, суверенітету, територіальної цілісності і національної безпеки, основою реалізації внутрішніх і зовнішніх функцій держави, здійснення державної влади та ін. Між тим, у всьому світі спостерігається явища деградації ґрунтового прошарку. Кожну хвилину на нашій планеті 44 га плодючих земель перетворюються на пустелю.

Еколого-правові норми регулюють суспільні земельні відноси­ни, які формуються щодо землі як об'єкта природи. Саме в межах цих земельних відносин, які є різновидом екологічних, найбільш рельєфно проявляється екологічний фактор, яким характери­зується земля.

Метою нашої лекції стало з’ясування сутності поняття землекористування, вивчення механізму організаційно-правового забезпечення раціональності, а також, враховуючи специфіку підготовки працівників ОВС України, ми наведемо загальну характеристику екологічних правопорушень у сфері землекористування.