Семінарське заняття 8. Філософія злочину. Питання для обговорення:

1. Проблема визначення поняття злочину. Антиномічність цього поняття.

2. Онтологія злочину. Біологічні та соціальні джерела злочину.

3. Злочин як форма існування “я” в концепції М. Штірнера.

4. Екзистенціальна та психоаналітична природа злочину. Екзистенціальний аспект покарання. Покарання як відчуження людини від неї самої і як шлях до соціальної заангажованості.

5.Властивості злочину як проекція онтологічних характеристик людини в творчості Ф. Ніцше. Соціологічні концепції злочину.

6. Проблема злочинності в сучасній Україні та шляхи її подолання.

Теми рефератів:

1. Антиномічність поняття злочину. Злочин як філософсько-правова проблема.

2. Біологічні джерела людської агресії та їх психологічні і соціальні трансформації.

3. Злочинність як соціальне явище. Держава як джерело агресії проти індивіда.

Завдання для перевірки засвоєних знань:

1. Що б віднесли до біологічних джерел агресивної поведінки людей?

2. Що б віднесли до соціальних джерел агресивної поведінки?

3. Якою на вашу думку має бути відповідність між злочином і покаранням?

4. В чому полягає антиномічність поняття злочину?

5. Які ви знаєте екзистенціальні ознаки злочину?

6. Чи можна визначити протиправну поведінку як самоутвердження особи?

7. Що таке злочин за Кримінальним Кодексом України?

8. Визначіть основні ознаки злочину.

Тестові завдання:

1.Які функції виконує злочин?

1. є чинником деградації суспільного життя

2. є засобом “перевірки” суспільства на зрілість в нормативно регулятивному та духовно-етичному зрізі

3. є засобом реалізації окремими соціальними групами агресивних здібностей

4. зумовлює напругу життєвих сил цивілізації

5. показує хибні, тупикові варіанти поведінки суб’єктів і виявляє бажання людей

2. Вкажіть, яке із нижченаведених визначень злочину є визначенням з т.з. екзистенціальної філософії права

1. злочин – це протиправне, суспільно-небезпечне діяння;

2. злочин – це форма існування “я” і сутнісна природа індивідуальності (М.Штірнер);

3. злочин – це невротична розрядка і форма сублімації (З. Фрейд);

4. злочин це наслідок вибору в межовій ситуації (А. Камю).

3. Кому з філософів належить наступне твердження: “Злочин – це форма існування “я” і сутнісна природа індивідуальності”:

1. М.Штірнер;

2. Маркс;

3. Петражицький;

4. Фрейд.

4. Кому з філософів належить наступне твердження: “Злочин – це невротична розрядка і форма сублімації”:

1. М.Штірнер;

2. Маркс;

3. Петражицький;

4. Фрейд.

5. Кому з філософів належить наступне твердження: “Злочин це наслідок вибору в межовій ситуації”:

1. М.Штірнер;

2. К.Маркс;

3. Л.Петражицький;

4. А.Камю.

6.Що є злочином з позиції психоаналізу та філософії фрейдизму:

1. це суспільне небезпечне діяння;

2. це наслідок вибору в пограничній ситуації;

3. це досягнення стану свободи;

4. це невротична розрядка і форма сублімації.

7. Хто із перелічених трактує злочин з позиції біосоціального підходу:

1. Ф. Ніцше;

2. Е. Фромм;

3. З. Фрейд;

4. Ч. Ломброзо.

8.Кому належить трактування злочинця як людину запрограмовану природою на девіантну поведінку:

1. Е. Фромм;

2. Ф. Ніцше;

3. Е. Дюркгейм;

4. Ч. Ломброзо.

9. Хто із філософів права вважає, що “Ніщо так не стимулює злочини, як найменша надія уникнути покарання:

1. Ч. Беккаріа;

2. П. Пестель;

3. Ш. Моньеск’є;

4. І. Бентам.

10. Хто із мислителів вважав страх основним мотивом законопослушної поведінки?

1. Ф. Кафка;

2. С. Франк;

3. І. Беккаріа;

4. Н. Маккіавеллі;

5. Т. Мор;

6. Г. Шєршєнєвіч.