Семінарське заняття Питання для обговорення:

1. Об'єктивна істина – мета доказування в кримінальному процесі.

2. Суб'єкти і обов’язок доказування.

3. Предмет і межі доказування.

4. Поняття доказів та їх класифікація.

Загальні положення

Необхідно розкрити методологічні основи встановлення об'єктивної істини в кримінальному процесі.

Доказування в кримінальному процесі являє собою здійснювану в передбаченому законом порядку пізнавально-посвідчувальну діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, спрямовану на збирання, дослідження, перевірку й оцінку фактичних даних, необхідних для встановлення істини в справі (розслідуваній події), обґрунтування висновків у справі.

У доказуванні вбачається декілька елементів:

• суб'єкти доказування;

• предмет доказування;

• засоби доказування (докази);

• процес доказування.

Суб'єкт доказування – особа, що провадить доказування в кримінальному процесі, права й обов’язки якого визначені законом.

Обов'язок (тягар) доказування покладається на:

• суд;

• суддю;

• прокурора;

• слідчого;

• особу, що провадить дізнання;

• орган дізнання.

Предмет доказування – це властивості, зв'язок, сторони і відношення досліджуваної події, що мають юридичне значення.

Якщо об'єктом пізнання слугує сама подія злочину, то предмет доказування являє його уявну модель, сукупність елементів певного складу злочину.

Якщо метою доказування є встановлення об'єктивної істини, то предмет доказування вказує на юридично значимі елементи такої істини.

Предмет доказування являє собою не що інше, як коло обставин, що підлягає доведенню по кримінальній справі для того, щоб можна було вирішити справу по суті (див. ст.64 КПК України).

Оскільки на правоохоронні органи покладається обов'язок доказування як обвинувальних, так виправдувальних обставин, то, очевидно, що в предмет доказування повинні входити й обставини, що виключають провадження по кримінальній справі, зазначені в ст.6 КПК України.

Межі доказування – такий обсяг доказів, що забезпечує надійне і достовірне встановлення обставин справи, незаперечне встановлення об'єктивної істини.

Докази – будь-які фактичні дані, отримані із зазначених в законі джерел, в передбаченому законом порядку, що можуть слугувати засобом встановлення об'єктивної істини і відповідають вимогам допустимості та достовірності. Не можуть слугувати доказами дані, джерело і засіб одержання яких невідомі.

Ознаки доказів :належність до справи; допустимість; достовірність.

Класифікація доказів (на підставі об'єктивних розходжень, що класифікують явища):

1. первинні;

2. похідні;

3. обвинувальні;

4. виправдувальні;

5. прямі;

6. непрямі (побічні).

Доказування – процесуальна діяльність органів розслідування, прокурора і суду по збиранню, дослідженню, оцінці і використанню доказів в обґрунтуванні висновків у справі.

Структура доказування :

• збирання доказів – виявлення, вилучення і закріплення фактичних даних;

• перевірка доказів – виявлення доказових властивостей джерел інформації за допомогою дослідницьких методів;

• оцінка доказів - встановлення достовірності або недостовірності;

• використання – відновлення картини злочину на підставі накопичених фактів і визначення ступеню провини або невинності конкретних осіб.