2. Мета та завдання навчальної дисципліни «Мовні контакти та соціально-мовні проблеми»

Головне завдання вищої школи у період відродження української нації – готувати висококваліфікованих фахівців, які бездоганно володіють державною мовою в усній і писемній формах. Мова – істотний елемент духовної культури, джерело самовираження особистості, художньо-естетичних цінностей, постійний акумулятор високої моральності. І.Огієнко справедливо зазначив, що як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови; рідна мова – то сила культури, а культура – сила народу.

Курс «Мовні контакти та соціально-мовні проблеми» продовжує формувати мовну компетенцію майбутнього викладача-філолога. Мета курсу – поглиблення теоретичних знань і вироблення стійких практичних навичок культури усного й писемного мовлення, підвищення рівня комунікативної, соціолінгвальної, лінгвістичної компетенції майбутніх магістрів-філологів, формування висококультурної національно-мовної особистості педагога.

У результаті вивчення дисципліни магістранти повинні вміти:

• аналізувати мовну політику і мовну ситуацію в Україні;

• досліджувати та аналізувати результати мовних контактів (диглосії, білінгвізму, асиміляції, інтерференції, суржику тощо);

• з’ясовувати причини необхідності реформування чинного правопису, аналізуючи пропоновані зміни;

• аналізувати інновації в сучасній українській літературній мові (кінець ХХ – початок ХХІ ст.);

• вільно редагувати девіації, пов’язані з мовним кодом;

• визначати стан і статус калькування в українській мові.

3. Програма навчальної дисципліни «мовні контакти та соціально-мовні проблеми» мовна ситуація і мовна політика

Поняття про мовну ситуацію. Мовна ситуація як компонент суспільних відносин. Соціальні чинники мовної поведінки людей. Параметри мовних ситуацій: кількісні, якісні, аксіологічні. Типи мовних ситуацій: одномовні і багатомовні; ендоглосні й екзоглосні; збалансовані і незбалансовані; гармонійні і дисгармонійні; рівноважні і нерівноважні; гомогенні і гетерогенні.

Поняття про мовну політику. Суб’єкти мовної політики. Державна мова, офіційна мова і титульна мова. Мова національних меншин. Вектори мовної політики. Компоненти національно-мовної політики: теоретична програма та її пропаганда; юридична регламентація взаємовідношень мов; адміністративне регулювання; економічні заходи. Різновиди мовної політики: ретроспективна підтримка та пропаганда мови титульної нації; консолідація споріднених етнічних груп під егідою спільної держави й мови; політика етнічної фіксації; пряме уведення мови колонізаторів до всіх сфер спілкування; підтримка мови національної меншини; уведення кількох офіційних мов та ін. Мовне планування. Конституція України про державну мову і мови національних меншин.

Аналіз і прогнозування мовної ситуації та політики в Україні. Визначальні чинники сучасної мовної ситуації.

Проблема мовних контактів : інтерференційні зони в сучасній українській мові

Поняття про мовні контакти. Позамовні фактори мовних контактів (міграція, спільне проживання різних етносів на одній або суміжних територіях, війни, колонізація, політичні, економічні й культурно-освітні зв’язки тощо). Типи мовних контактів. Результати мовних контактів (диглосія, білінгвізм, асиміляція, інтерференція, суржик тощо).

Диглосія і білінгвізм як результати мовних контактів. Ранній і пізній білінгвізм. Масовий, суцільний, груповий та індивідуальний білінгвізм. Регіональний і національний білінгвізм. Природний і штучний білінгвізм. Горизонтальний, вертикальний і діагональний білінгвізм.

Поняття про інтерференцію. Фонетична (діафонія), фонологічна, морфологічна (діаморфія), лексична (діалексія), синтаксична інтерференція. Пряма і зворотна інтерференція. Зовнішня і внутрішня інтерференція. Прихована і неприхована інтерференція. Інтерфема. Інтерферонімія.

Суржик як результат інтерференції. Різні погляди вчених на суржик: субмова; недопереклад; форма українського просторіччя; лінгвістична мутація; перенесення особливостей російської мови в українську; нечиста мова тощо. Чинники стійкості суржику.

Явище лінгвоциду в історії української літературної мови: 1 етап – ХVІІ – ХІХ ст.; 2 етап – ХХ ст.