Практична робота. Методика “Композиція”

Типи дитячих рисунків за характером розміщеннязображувальних об’єктів на аркуші (за Ю. Полуяновим)

Процедура аналізу полягає у порівнянні малюнка з вказаними нижче типовими схемами (див. рис. ), складеними із зображень, які часто виявляються у дитячих роботах: будинок, сонце, дерева.В ході обробки результатів підраховується сума всіх опрацьованих малюнків і окремо сума малюнків за кожним типом композиції.

Відношення другого показника до першого дозволяє встановити сутність визначеності “віку” композиції (при 0,6 і вище – визначений, при 0,5 і близько до нього - перехідний).

Під час інтерпретації даних “вік” композиції порівнюється з календарним віком дітей: якщо обидва показники співпадають, то розвиток уяви дитини визначається нормальним; якщо “вік” композиції випереджається, розвиток уяви перевищує норму; в протилежному випадку фіксується відставання розвитку уяви, а отже і емоційно-почуттєвої сфери особистості. Для дітей молодшого шкільного віку характерні малюнки ІІІ типу (6-9 років).

Загальні ознаки: центроване розміщення рисунка; зображення менш схематичні, ніж у дошкільників; різноманітні, повторюються не часто; зв’язки персонажів за функціями передаються положеннями “над”, “під”, “на”, “близько”, “далеко” відносно один одного на аркуші; на рисунках фарбами зберігаються “розриви”.

Подаємо показники, якими фіксується невідповідність, відповідность, випереджування виконання колірно-графічних композицій порівняно з віковими можливостями учнів.

Використання робочого поля аркуша

• неадекватному сприйманні “робочого поля” аркуша;

• адекватне заповнення колірно-графічними зображеннями всіх структурних частин “робочого поля” аркуша;

• цілісне охоплення “оперативною зоною зору” груп зображень і прилеглого до них тла аркуша;

• врахування розмірів аркуша як по горизонталі, так і по вертикалі;

• відхід від концентрації уваги на “робочому полі” аркуша і перенесення її на особливості групування об’єктів у реальності;

• тенденція до цілісного поєднання двох структур і групування реальних об’єктів з узагальненим сприйманням “робочого поля” малюнка;

Характер зв'язку між зображеннями у композиції:

• рядоположності у характері зв’язку між зображеннями;

• композиційна рівновага колірно-графічних образів, як наслідок симетричного зв’язку між зображеннями;

• вербальна передача динамічних зв’язків між елементами композиції і колірно-графічними засобами зв’язків емоційних;

• графічна передача функціональних, динамічних і емоційних зв’язків між зображеннями без вербального супроводу;

Особливості творчих задумів:

- трафаретності у реалізації задумів;

- сюжетна форма колірно-графічної передачі задуму, зумовленого емоційним

досвідом;

- композиційна стійкість зорового образу задуму.

• вплив на творчі задуми емоційного досвіду з різних видів мистецтва при домінанті власної фантазії;

• стійкість і конкретність зорового образу.