Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник з архітектоніки.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
08.11.2019
Размер:
8.98 Mб
Скачать

Хід тестуванн

Слова для зображень.

Веселе свято тяжка праця розвиток

Смачна вечеря обман хвороба

Щастя розлука перемога

любов смуток подвиг

ворожнеча справедливість сумнів

дружба

Інтервал між названими словами – до 30 секунд. Відводиться час для зображення лексичних значень слів (на розсуд учителя). Швидкість і час виконання до уваги не беруться.

Додаткові дані. Поки учень малює, йому можна ставити запитання: „Що ти малюєш?”, „Як це допоможе тобі пригадати слово ?” та інші. Відповіді учнів заносяться до протоколу.

Відтворення словесного матеріалу здійснюється через 40-60 хвилин після малювання. На основі малюнків складається зв’язна розповідь за темою, рівень засвоєння якої цікавить експериментатора.

Інтерпретація

Підраховується кількість правильно відображених слів у співвідношенні з їх загальною кількістю.

Зміст малюнків відображає запас понять і уявлень учнів, особливості індивідуального життєвого досвіду, здатність до логічно-поняттєвого мислення.

Усі зображення можна класифікувати за п’ятьма видами: абстрактні, знаково-символічні, конкретні, сюжетні й метафоричні.

Абстрактні зображення (А) – у вигляді ліній, без оформлення в графічні образи, які можна розпізнати.

Знаково-символічні зображення (З) – у вигляді знаків або символів (геометричні фігури, стрілки тощо).

Конкретні (К) – названі предмети, явища, образи, трудові дії.

Сюжетні (С) – предмети, персонажі або один персонаж, який виконує певну дію.

Метафоричні (М) – зображення у вигляді метафор, асоціацій, художніх домислів („радість” у вигляді істоти на крилах).

Поруч з малюнком експериментатор ставить букву, яка означає вид зображення: (А), (З), (К), (С), (М).

Вид зображення, який зустрічається найчастіше, вказує на характер мисленнєвого процесу учня. „Мислитель” характеризується абстрактним і знаково-символічним типом малюнків.

„Художник” характеризується сюжетними і метафоричними зображеннями. Схильний до творчості, має художні здібності, відзначається художньо-образним мисленням.

„Майстри” обирають конкретний вид зображення. Оперують предметами, які сприймають безпосередньо. Відзначаються практичним, конкретно-дійовим мисленням.

2.2. Елементи кольорознавства

Наука про колір має досить широку сферу використання у педагогічній діяльності. Серед функцій кольору найвідоміші його унікальні мож­ливості емоційно впливати на людину, викликати різноманітні асоціації. Через це він відіграє особливу роль у естетичному вихованні дітей. Однак, на практиці не повноцінно реалізуються всі властивості кольору. Зокрема, не достатньо, на наш погляд, акцентується увага на його основній природній функції — слугувати засобом диферен­ціації візуальної інформації. Особливо це важливо в ранньому віці, в період активного розвитку органів відчуття. Удосконалення вміння розріз­няти кольори розвиває зоровий апарат, сти­мулює процеси аналізу і синтезу, встановлення субординації об'єктів сприйняття, акцентації на головному. Це свідчить про необхідність ознайом­лення вчителів початкових класів із певною сумою знань з кольорознавства. І не тільки в образотвор­чому ракурсі, як це переважно відбувалося до цього часу. Якщо врахувати недостатню забезпече­ність вчителями образотворчого мистецтва серед­ніх шкіл, то можна зробити висновок про низький рівень колористичної культури взагалі і, зокрема, про відсутність достатньої художньої підготовки абітурієнтів педвузів.

Єдиним джерелом розши­рення їх знань у цій галузі в вузі є дисципліна «Методика викладання образотворчого мистец­тва». Але цей курс має свою проблематику і передбачає певний рівень спеціальної підготовки. В результаті (як стверджує експериментальне тестування) більшість учителів початкових класів володіють знаннями про колір на рівні учнів 3-го класу. Це сильно звужує можливості творчого, варіабельного підходу до учбового процесу. Особ­ливо, якщо врахувати сучасні тенденції до гуманізації в школі. Зокрема, обмежуються мож­ливості використання концепції «виховання через мистецтво» та інше. Крім того, тестування показа­ло, що навіть учителі образотворчого мистецтва слабко володіють понятійним апаратом, переважає суб'єктивність у трактуванні понять і деяка зневага до аналітичної сторони образотворчого мистецтва як одного із засобів пізнання світу. Це по­яснюється традицією підготовки вчителя образо­творчого мистецтва як живописця, без достатньої акцентації на специфіці педагогічної діяльності.

З іншого боку, вчитель початкових класів отримує всебічну методичну підготовку, що дозволяє йому при наявності певних базових знань керувати процесом формування естетичних орієнтирів дити­ни, виховання в неї емоційної чутливості, розвитку варіативного мислення та активізації творчих здібностей при чіткості і конкретності засвоєних знань. Через стиль одягу вчителя, грамотно дібране з точки зору гармонійності унаочнення, образність мови з використанням прикметників кольору, сформоване під керівництвом вчителя середовище класу, створюється поле постійного доброчинного впчиву на психіку дитини, що особливо важливо на ранніх стадіях 11 розвитку.

Саме тому уявляється доцільним і необхідним введення курсу «Кольорознавство». В її змісті особлива увага приді­ляється системам назв кольорів, розгляду сфер використання кольору, аналізу творів мистецтва, вивченню вікових різниць у перевагах кольорів, освоєнню понятійного апарату.

Програма складається із двох розділів. У першо­му — «Основні положення кольорознавства» — подані характеристики кольору та кольоросполу-чень, психофізіологічні феномени кольоросприй-мання, теорія кольорової гармонії. Враховуючи особливості різних форм навчання (стаціонар і заочне) та існування подвійних спеціальностей, програма має кілька варіантів, що різняться другим розділом. Для вчителів початкових класів з другою спеціальністю вчитель образотворчого мистецтва в розділі «Функції кольору» більш розширено розглядаються такі теми, як «Кольорові асоціації», «Елементи кольорової ком­позиції», «Принципи формування кольорового середовища шкіл». Для заочників розроблені рекомендації у формі тезисного викладу основних положень курсу з порадами до виконання відповід­них вправ.

Головна увага приділяється роботі з кольором. Враховуючи рівень довузівської підготовки студен­тів, та для акцентаци на специфічно кольоре-знавських проблемах, усі вправи виконуються у техніці аплікації із заздалегідь пофарбованих папірців. Тобто, на перших практичних заняттях студенти вчаться техніки рівномірного фарбування паперу та утворення різнокольорових розтяжок. Надалі виготовлені розтяжки використовуються як матеріал для виконання вправ. Специфікою про­грами є пропозиція закріплення теоретичного матеріалу в процесі виконання короткочасних імпровізаційних задач із конкретним завданням. Виготовляючи кольорову ілюстрацію, студент по­ступово вчиться розуміти складні теоретичні поняття, тренує око на кольоророзрізнення.

Формалізація результатів діяльності студентів дозволяє застосувати чітку багатокритеріальну систему оцінки їх робіт. Наприклад, початкові вправи оцінюються за двома критеріями: досяг­нення заданого ефекту та різноманітність палітри; складніші завдання — за гармонійністю кольоро-сполучень, чіткістю системи відбору кольорів тощо. Необхідність швидкого, обмеженого в часі пошуку вирішення задачі стимулює творчу активність, розвиває аналітичне мислення, удосконалює зоро­вий апарат. Можливість постійного дійового зворотнього зв'язку викладача зі студентом через систему короткочасних вправ і їх оцінок дозволяє прискорити темп опанування інформацією, керу­вати процесом засвоєння знань та набуття навичок оперування кольором. Студенти поступово почи­нають усвідомлювати самоцінність кольоровідно-шень, вчаться отримувати насолоду від гармоній­ного зіставлення кольорів, розрізняти окремі складові об'єкту розгляду (зміст, фігуративну структуру, кольорову композицію тощо).

Особливе значення надається засвоєнню студен­тами навичок творення гармонійних кольоровідно-шень. З цією метою укладено повну класифікацію гармоній з описом їх різноманітних варіантів.

Введено поняття «формальна кольорова гармонія» та «базова палітра». Формальна кольорова гармо­нія — це узгодженість кольорів за їх колоримет­ричними характеристиками без урахування різно­манітних впливів на них. Базова палітра — це сукупність формально згармонованих кольорів композиції, взятих в рівних кількостях І з ураху­ванням їх впливу на психологічний та емоційний стан людини в залежності від потреб композиції. Виконання системи вправ у вигляді базових палітр, що ілюструють варіанти класифікації гармоній, дозволяє людям без спеціальної підготовки швидко засвоїти основні принципи добору гармо­нійних кольоросполучень як основу для подальших творчих пошуків.

Величезна кількість назв кольорів і відсутність джерел для їх ідентифікації із зразками призво­дить до того, що у кожної людини створюється своє уявлення про колір, який відповідає певній назві. Звичайно, дуже складно Ідентифікувати 2 мільйони градацій кольорів, які сприймає людина. Але для шкільної практики є всі можли­вості створити атласи, які б включали певну кількість зразків кольору із відповідними назвами. В залежності від того, на який вік розрахований атлас, кількість кольорів має бути різною. В атласі повинні знайти місце як професійні (наприклад, назви художніх фарб), так І побутові назви, що використовуються у різних регіонах країни для означення одного І того ж кольору. Робота над створенням такого атласу ведеться на кафедрі образотворчого мистецтва Полтавського педінсти­туту декілька років. Розроблена доступна система назв кольорів, прийнятна для дітей молодшого шкільного віку І дошкільників. Вона базується на використанні стандартних десятиступшчатих шкал розтяжок кольорів спектру за світлістю і насиченістю, в яких виділяються ділянки града­цій, що психологічно оцінюються як темні, середньосвітлі, світлі, насичені, середньонасичені І малонасичеш. У відповідності з означенням поняття «насиченість» в цю систему включається також назва чистий колір і сірий. Кількість кольорів у атласі в основному варіюється за рахунок їх кількості у спектральному крузі, на основі якого розробляється атлас.

Впровадження курсу «Кольорознавство» на І курсі зі спеціальності «вчитель початкових класів та образотворчого мистецтва» дозволило порівня­ти результати навчання студентів Із довузівською підготовкою і без неї. Було виявлено, що використання техніки аплікації І виключення фактору попередньої технічної підготовки призвело до активізації вродженого творчого потенціалу тех­нічно слабко підготовлених студентів і до ви­рівнювання рівня загальної кольорознавської підготовки. Відсутність композиційної зарегламен­тованості при виконанні всіх вправ, а особливо у першому розділі, сприяла розвитку у студентів варіативного мислення, активізацп творчих здіб­ностей. Діагностичне тестування виявило значне підвищення творчої розкутості після вивчення кольорознавських основ за цією програмою і на Інших спеціальностях педфаку. Так, якщо на початку розроблені студентами бесіди до уроків були в основному запозичені з методичних джерел, надалі вони намагалися знайти свої вирішення. Значно підвищився інформативний рівень описів творів живопису, аналізу дитячих робіт. Ускладни­лися палітри використовуваних кольорів. Все це підтверджує необхідність вивчення основ кольорознавства не лише для вчителів образотвор­чого мистецтва, але і введення цих знань у структуру базових для вчителя початкових класів.

Результати експериментальних досліджень японських вче­них дають підставу стверджувати, що поєднання кольорів позитивно впливає на хід когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, Інтуїції) у навчанні Встановлено, що колірна візуалізація при розв'язуванні математичних задач значно активізує сприймання, запам'ятовування І обдумування на­вчальної Інформації (у порівнянні з чорно-білим варіантом). Найоптимальнішими поєднаннями кольорів, які стимулюють розумову діяльність є червоний - синій — білий, жовтий — зелений, жовтий — червоний, білий — синій, чорний — жовто­гарячий, червоний — жовтий — зелений та Ін. Пропонуємо вчителям початкових класів проводити на заняттях кольорохвилинки для уявлення кольорів, Ігри з калей­доскопом, дзиґою тощо

Однією із найпроблематичніших областей кольорознавства, з якою постійно стикаються і вчителі, і діти, є назви кольорів. Важливо навчити майбутніх педагогів користу­ватися методичними прийомами, які сприяють ознайомленню молодших школярів з назвами кольорів, їх спектральною послідовністю.

Завдання до теми

1.Пояснити сутність понять «розтяжка кольору», «кольорова композиція».

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.