Тема 7: суспільний поділ праці – джерело соціально-економічного розвитку

Суспільний поділ праці – це спеціалізація окремих об’єктів виробництва на виготовленні певного виду продукту. З розвитком виробництва відбувалось поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалось зростанням її продуктивності та появою додаткового продукту.

Перший великий поділ праці знаменував відокремлення скотарства від землеробства. Після цього надлишки худоби і продуктів тваринництва вже не випадково, а регулярно стали обмінюватись на надлишки продукції землеробства. Це зробило можливим обмін між общинами.

Суспільний поділ праці в натуральному виробництві був розвинутий мало. Проте всередині цього господарства праця уже могла бути поділена між окремими людьми або їх групами.

Другий поділ праці - з появою ремесла, його відокремленням від землеробства. Це означало виникнення товарного виробництва. Розвиток обміну зумовив виникнення металевих грошей, виділення класу купців, появу торгівельного капіталу.

Суспільний поділ праці відбувався внаслідок дії закону економії часу і зумовлює підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продукції. На його основі виникають виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну продуктами.

З третім поділом праці виникла третя форма вартості, загальна або грошова форма. Коли багато товарів знаходилось у відносній формі, а один товар знаходився в еквівалентній, роль еквіваленту виконували різні товари (худоба, риба, рис, хутро, зброя, раби, золото).

У ΧΧ ст. У розвинутих країнах відбувся четвертий поділ праці – відокремлення нематеріально виробництва від матеріально , внаслідок чого посилилась тенденція до розширення товарного виробництва.

. Індустріальна цивілізація зумовила на лише механізацію виробництва, а й якісно новий крок у розвитку суспільного поділу праці – перехід від натурального господарювання до товарної форми виробництва. Однак індустріальна цивілізація створила певні обмеження в розвитку людської особистості, тому що людина стає придатком до машини і обмежуються безпосередні вкладення капіталу в розвиток людини. Так формується суперечність між загальною логікою розвитку історичного прогресу та цілями індустріального розвитку. Формою вирішення цієї суперечності стало :

З середини ΧΧ ст. відбувається зародження і нагромадження. нових якісних елементів постіндустріального розвитку, заснованих на НТР. Відтоді в найрозвинутіших країнах все вагомішу роль відіграє інформація, що зумовлює появу інформаційного типу суспільства.

В інформаційній економіці наука та інформація стають об’єктами власності. Нова властивість цих об’єктів – вони не можуть тривалий час перебувати у власності окремої фірми, компанії. Їх носіями певною мірою стають особи найманої праці. Робоча сила стає інтелектуально та інформаційно насиченою. Отже, суспільство вступає в нову постіндустріальну цивілізацію, за якої формується новий тип суб’єкта праці – інтелектуальна, творча праця. При цьому зростає кількість населення, що працює в сфері послуг (до 70 %). Постіндустріальна цивілізація ставить у центр суспільно – економічної системи людину, тому соціалізація розглядається як планетарний процес, що відбувається в різних формах.