Тема 3: економічні теорії походження та розвитку потреб

Економічні потреби - це потреби в економічних благах.

Благо - будь-яка корисність (предмет, явище процес) , яке задовольняє людську потребу.

Розрізняють такі блага:

- не уречевлені;(сонячне світло, здоров’я, спілкування)

-уречевлені-дари природи, а також продукти праці: Їжа, одяг, житло.

- неекономічні (дарові ,необмежані, надані природою без зусиль людини.

-економічні-обмежані, є результатом чи об’єктом економічної діяльності.

Закон зростання потреб

Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Аналіз взаємодії потреб і попиту здійснили представники теоретичної течії, що має назву маржиналізм. Зародилась вона в другій половині 19 ст. і залишила глибокий слід у світовій економічній науці( К.Менгер, Ф.Візер, А.Маршалл). Маржиналісти розробили теорію споживацької поведінки, сутність якої полягає у :

• В умовах стабільної економіки кожен прагне поводитись раціонально – максимально задовольняти свої потреби.

• Щоб досягти цієї мети , покупець суб’єктивно оцінює нагальність тієї чи іншої потреби, її інтенсивність.

• Для визначення суб’єктивних оцінок використовують явище спадної граничної корисності споживчого блага, тобто оцінка того блага, яке купують, формується на рівні його граничної корисності.

Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Так виділяють ієрархію потреб відповідно їх вагомості (піраміда Маслоу):

1. Фізіологічні потреби - задовольняються в середньому на 85%.

2.Потреби в безпеці та захисті – на 75%.

3. Соціальні потреби (контакт, інформація) – на 50%.

4. У повазі (визнання, статус) – на 40% .

5. У самовираженні (саморозвиток, самореалізація) – на 10 %.

Тема 4: економічні системи суспільства

Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також у процесі регулювання такої діяльності.

Структура економічної системи передбачає виділення в її структурі таких функціональних елементів, як :

• Виробничої, ринкової, цінової, фінансової, грошової підсистем,

• Підсистеми формування та розподілу доходів,

• Підсистем споживання і регулювання доходів.

Виробнича система – це сукупність певних механізмів, способів, методів трансформації економічних ресурсів в економічні блага. Її основою є процес виробництва. Виробничі системи розвиваються в часі і просторі під впливом різних факторів і змінюються в процесі історичного розвитку. Залежно від розвитку техніки, технології виробничі системи поділяються на 3 типи:

1. доіндустріальні – які базуються на ручній праці;

2. індустріальні – які базуються на механізованій праці;

3. постіндустріальні – які базуються на автоматизованій праці.

Цілісність та організованість економічної системи залежить від наявності у неї спільної мети, яка повинна стати внутрішнім імпульсом діяльності переважної більшості населення. Економічна система, передусім суспільний спосіб виробництва, є базисом, над яким формується надбудова – соціальні, політичні, правові, ідеологічні, національні відносини. В діалектичні й єдності та взаємодії базис і надбудова утворюють суспільно – економічну формацію, тобто економічну систему і притаманну їй сукупність інших суспільних відносин. Надбудова визначається базисом, але водночас інколи впливає на нього ( політика визначає економіку).

Економічна система має 3 основні ланки, підсистеми :

1) економічну структуру продуктивних сил суспільства,

2) систему економічних відносин,

3) механізм господарювання – є сукупністю форм організації та управління суспільними діями економічних суб’єктів.

Кожна з цих підсистем формується , у свою чергу, з певних елементів і компонентів і розвивається відповідно до спільних для всієї економічної системи законів.

Виділяють історичні типи економічних систем:

• Докапіталістичний тип, якому властиві чисті приватні форми власності та просте товарне виробництво. Основними економічними ресурсами були земля і земельний власник як виробник.

• Капіталістичний тип – характеризується партнерськими чи корпоративними формами приватної власності на матеріальні та капітальні ресурси, де панує промисловий капітал та класичне товарне виробництво.

• Посткапіталістичний тип. Сформувався внаслідок таких процесів, як :

1. Зростання ролі корпоративної, суспільної, державної власності,

2. Становлення фінансової та інтелектуальної форм капіталу.

3. Переростання товарного і ринкового виробництва у постринкове.

Ринкова економічна система – це сукупність механізмів та інститутів, за допомогою яких здійснюється обіг ресурсів, продуктів, капіталів, грошей у суспільній економіці.