Тема 18: підприємництво і бізнес

Підприємництво - самостійне організаційно – господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту для отримання прибутку та самореалізації власної мети.

Бізнес – це більш містке поняття, до бізнесу зараховують будь – який вид діяльності , навіть афери, що приносить дохід або особисту вигоду.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції:

• Ресурсна(господарська) - полягає в тому, що підприємництво націлено на найбільш ефективне використання з точки зору досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів.

• Творча(новаторська)я - передбачає сприяння процесу продукування нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

• Організаційна – передбачає впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових систем зарплати, поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їхнім використанням.

• Соціальна – полягає у виготовленні товарів і послуг , необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.

• Особистісна – передбачає самореалізацію власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи.

Головними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб і держава.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа тощо).

В Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею для отримання прибутку. Названі й основні принципи, за якими здійснюється підприємництво:

• Вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

• Самостійне формування програми діяльності і самостійний вибір постачальників і споживачів, встановлення цін ;

• Вільний найм робітників;

• Залучення й використання матеріальних, технічних, фінансових, трудових природних ресурсів, що не обмежено або не заборонено законодавством;

• Вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків ;

• Самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності та використання валютної виручки на свій розсуд.

Тема 19: життєвий цикл підприємства та його оптимальний розмір

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, що виготовляє продукцію або надає платні послуги. Воно може здійснювати виробничу, науково – дослідницьку, торговельну та іншу господарську діяльність. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємства діють на підставі статуту і можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Функціонування підприємства забезпечується 3 стадіями життєвого циклу:

- придбання і доставка засобів виробництва із зовнішнього середовища;

- виготовлення продукту;

- реалізація продукту та отримання грошей.

Головне завдання підприємства – виробництво продукції для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку. Підприємство орієнтується на попит споживачів, розпоряджається своїм прибутком за власними міркуванням. Незважаючи на самостійність, підприємство не звільняється від державного контролю за своєю діяльністю. Воно вільне у виборі діяльності в межах чинного законодавства України.

За формою організації підприємств розрізняють:

1. Індивідуальне (одноосібне володіння)- є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є водночас і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем

2. товариство(партнерство)- форма організації підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством

2.1. Повне товариство — об'єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.

2.2.Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

2.3. Змішане товариство (командитне) — об'єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплемен-тарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.

3. корпорація(акціонерне товариство) — форма об'єднання капіталів учасників акціонерного товариства (АТ). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) — випускають акції, які вільно купують та продають.

Типи об'єднань підприємств:

1. Картель — угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями тощо. Виробнича діяльність картельною угодою не регламонтується.

2. Синдикат — форма об'єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реалізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.

3. Трест — форма об'єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

4. Концерн — об'єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовому контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

5. Конгломерат — багатогалузеве об'єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов'язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Риси конгломерату:

• відсутність галузевого ядра;

• зміна власника підприємства за незмінних виробничих програм;

• незмінність товарів та послуг, що пропонуються на ринку;

• провідна роль банків та інших фінансово-кредитних установ, які здійснюють стратегію поглинання та підпорядкування через інтенсивну спекулятивну діяльність.

6. Диверсифікати — багатогалузеві корпорації, об'єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування.

Риси диверсифікату:

• наявність галузевого ядра;

• об'єднання суміжних галузей;

• впровадження принципово нових видів діяльності та їхніх результатів — товарів і послуг;

• допоміжна роль банків та інших фінансово-кредитних установ.

7. Фінансово-промислові групи (ФПГ) — організаційна форма об'єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство.

За рівнем концентрації та централізації виробництва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та великі (крупні).

Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:

• у промисловості та будівництві — 200 осіб;

• в інших галузях виробничої сфери — 50;

• у науці та науковому обслуговуванні — 100;

• у галузях невиробничої сфери — 25;

• у роздрібній торгівлі — 15 осіб.