Тема 8: облік операцій банків з цінними паперами методичні поради до вивчення теми

Облік довгострокових вкладень в цінні папери [20 с.134].

Облік пасивних операцій з цінними паперами за власними борговими зобов'язаннями

[20 с.134].

До довгострокових належать вкладення: на інвестиції; в асоційовані компанії; у дочірні компанії. Розкриємо методику обліку кожного з зазначених видів вкладень.

При обліку вкладень у цінні папери на інвестиції необхідно враховувати і відображати такі особливості: формування ціни придбання; коригування один раз наприкінці року; оцінку їх за методом вартості, тобто за правилом нижчої вартості (балансової чи ринкової), зважаючи на принцип обережності, та створення спеціального резерву під знецінення цінних паперів на інвестиції.

Облік довгострокових вкладень в асоційовані компанії за планом рахунків відображення цих операцій здійснюється на рахунках групи №410 "Вкладення в асоційовані компанії". Вкладення оцінюються за пайовим методом.

Суть пайового методу - це частка (пропорційна прибутку, на який має право банк-інвестор, еквівалентна частці власності, вкладеної ним у певну компанію. У межах цієї частки банк нараховує собі одержаний компанією прибуток, а також таку ж частину дивідендів від загальної суми цих дивідендів, визначеної банку компанією.

Якщо ж банк здійснює довгострокове вкладення в дочірні компанії, то операції з ними відображаються за балансовими рахунками групи № 420 "Вкладення в дочірні компанії".

При цьому можливі два випадки: банк володіє або ні контрольним пакетом акцій. Якщо володіє, то він, як головна компанія, складає зведену консолідовану фінансову звітність - метод консолідації.

Ця звітність складається за двох умов:

1) якщо наявна можливість контролю дочірнього підприємства;

2) коли довгострокові вкладення доповнюють діяльність банку.

Якщо зазначені вимоги не виконуються, то придбані акції відображаються в балансі банку тільки як довгострокові вкладення в асоційовані компанії на балансових рахунках групи № 41 ( "Вкладення в асоційовані компанії" за ціною, визначеною пайовим методом, і за методикою обліку, розглянутою нами вище. При цьому номінальна вартість придбаних банком акцій (свідоцтв або( сертифікатів акцій) обліковується на позабалансовому рахунку № 9819 "Інші цінності та документи" в розрізі емітентів.

До пасивних належать операції з випуску банками таких цінних паперів, як акції, облігації, векселі та ощадні сертифікати з метою залучення грошових коштів. Останні три види є власними борговими зобов'язаннями банків перед їх покупцями.

Методику обліку операцій з акціями власної емісії розглянуто нами в главі 4, а з ощадними сертифікатами - у главі 10. Тут ми розкриємо методики обліку з векселями і облігаціями власної емісії.

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримач).

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодовувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого відсотка.

Для обліку операцій з цими борговими зобов'язаннями передбачено балансовий рахунок групи № 330 "Цінні папери власного боргу, емітовані банком". Вексельні та облігаційні боргові зобов'язання можуть продаватися за номіналом, із знижкою (дисконтом) або з надбавкою (премією), тому і облік на рахунок № 370 необхідно вести за такими балансова ми рахунками щодо кожної із зазначеної складової цінного папера

№ 3300 "Прості векселі, емітовані банком" (номінал):

№ 3305 "Інші цінні папери власного боргу, емітовані банком" (номінал);

№ 3306 "Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком" (контрпасивний);

№ 3307 "Неамортизована премія за борговими цінними папера ми власного боргу, емітованими банком" (пасивний).

Техніка обліку операцій з борговими цінними паперами власної емісії банків детально викладена у відповідній інструкції Національного банку України.

Самостійно скласти фрагмент облікової політики банку за операціями з цінними паперами.

Викласти письмово матеріал з питання «Облік операцій з переоцінки цінних паперів у розрізі складових портфелів». Письмово сформулювати основні облікові принципи обліку зменшення корисності цінних паперів та формування резервів.