Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повторення вивченого матеріалу.

Бесіда з учнями.

- Діти, на минулому занятті ми говорили про перших людей – Адама і Єву. Що з ними сталося?

(З’їли яблуко, не послухали Бога).

- Адам і Єва вчинили перший гріх на землі – Ослухались Господа. Як за це їх покарав Господь?

(Вигнав їх з раю, а також Бог сказав, що люди в праці будуть добувати собі їжу. Вони стали смертними.)

- Давайте згадаємо, що ж означає поняття “гріх “ ?

(Гріх, або зло, є порушення закону Божого; беззаконня чи, іншими словами, гріх, є переступ волі Божої.)

- А тепер згадаємо, які гріхи є найтяжчими, або “смертними“.

(Гнів, заздрість, гордість, перелюб, лінь, жадність.)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо наслідки гріхопадіння, зла, як воно поступово поширилось по світу, дізнаємось про перше братовбивство, яке сталося у старозаповітні часи, причиною якого сталася заздрість. Дізнаємось, хто такі Каїн і Авель.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Наслідки гріхопадіння.

Розповідь вчителя.

Коли перші люди вчинили гріх, їм стало соромно і страшно, як це буває з усіма, хто чинить зле. Вони миттю помітили, що голі. Аби приховати свою наготу, зшили собі одяг з листя смоковниці, у вигляді широких поясів. Замість того, щоб Адам і Єва набули досконалості, рівної Божій, як вони цього хотіли, вийшло навпаки: розум їхній потьмарився, їх стало гризти сумління, і вони позбавилися душевного спокою. Усе це сталося тому, що вони пізнали добро і зло супроти волі Божої, тобто через гріх.

Гріх настільки змінив людей, що коли вони почули голос Бога в раю, то від страху та сорому сховались між деревами, одразу забувши, що від усюдисущого і всевідаючого Бога неможливо щось і десь сховати. Так будь-який гріх віддаляє людей від Бога.

Але Бог, з милосердя Свого, став закликати їх до каяття, тобто щоб люди зрозуміли свій гріх, признались у нім перед Господом і попросили прощення.

Господь запитав: "Адаме, де ти?"

Адам відповів: "Голос Твій я почув у раю, і злякався, бо я голий, і сховався".

Бог знову запитав: "Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не їв ти плодів з дерева, з якого я заборонив тобі їсти?" Адам сказав: "Жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені плід від дерева, і я їв". Так Адам став перекладати провину на Єву і навіть на самого Бога, що дав йому жінку.

І сказав Господь Єві: "Що ти зробила?"

Та Єва замість каяття відповіла: "Змій спокусив мене, і я їла".

Тоді Господь сповістив про наслідки вчиненого ними гріха. Єві Бог сказав: "У муках народжуватимеш дітей і повинна підкорюватися своєму чоловікові".

Адамові сказав: "За твій гріх земля не буде плодючою, як раніше. Терня й осот вона буде родити тобі. У поті чола твого ти їстимеш хліб (тобто здобуватимеш їжу важкою працею), доки не повернешся у землю, з якої тебе взято", тобто поки не помреш. "Бо прах ти і в прах повернешся".

А дияволові, який ховався у змієві, головному винуватцеві людського гріха, сказав: "За те, що ти зробив це, проклятий ти!" І сказав, що між ним і людьми буде боротьба, а саме: "Сім`я жінки зітре тобі голову, а ти будеш жалити його у п`яту", тобто від жінки вийде Нащадок – Спаситель світу, який народиться від Діви, переможе диявола і спасе людей, та для цього Сам повинен постраждати.

Цей завіт, або обітницю Божу, про пришестя Спасителя люди сприйняли з вірою та радістю, бо це давало велику втіху. А щоб люди не забули цієї обітниці Божої, Бог навчив людей приносити жертви. Для цього Він повелів заколювати теля, ягня чи цапа і спалювати їх з молитвою про прощення гріхів і з вірою в прийдешнього Спасителя. Така жертва мала приноситися перед зображенням чи прообразом Спасителя, Який мав постраждати і пролити Свою кров за наші гріхи, тобто Своєю пречистою кров`ю омити душі наші від гріха і зробити їх чистими, святими, знову гідними раю.

Тут же, в раю, і було принесено першу жертву за гріх людей. І зробив Бог Адамові і Єві одежу зі шкур тварин та одягнув їх.

Але оскільки люди стали грішними, то не могли вже більше жити в раю, і Господь вигнав їх звідти. І поставив Господь при вході у рай херувима з вогненним мечем, щоб охороняти шлях до дерева життя.

Первородний гріх Адама і Єви з усіма його наслідками перейшов на всі покоління людей, які народилися від них і після них, тобто на все людство, – на всіх нас. Ось чому ми народжуємося грішними і підлягаємо всім наслідкам гріха: скорботам, хворобам і смерті.

Отже, наслідки гріхопадіння виявилися величезними і тяжкими. Люди позбавилися райського блаженного життя. Світ, затьмарений гріхом, змінився: земля з того часу стала з потугою давати врожай, на полях разом з добрими плодами стали рости бур`яни; тварини стали боятися людей, стали дикими і хижими. З`явилися хвороби, страждання і смерть. Але, найголовніше, люди через свою гріховність втратили найближче і безпосереднє спілкування з Богом, Він уже не являвся їм видимим чином, як у раю, тобто молитва людей стала недосконалою. (Бут. 3, 7–24).

2. Каїн і Авель

Після вигнання з раю у Адама і Єви почали народжуватися діти: сини і дочки (Див.: Бут. 4, 1–2; 5, 4). Першого сина вони назвали Каїном, а другого Авелем. Каїн обробляв землю, а Авель пас отари.

Одного разу вони приносили жертву Богу: Каїн – плоди землі, а Авель – від первородних своєї отари.

Авель був добрим і лагідним, він приносив жертву від чистого серця, з любов`ю і вірою в обітованого Спасителя, з молитвою про помилування і надією на милість Божу; і Бог прийняв жертву Авеля, – вважається, що дим від неї пішов до неба.

Каїн же за натурою був злим і жорстоким, він приносив жертву тільки з необхідності, за звичаєм, без любові і страху Божого. Господь не прийняв його жертви; це, як гадають, було видно з того, що дим від його жертви стелився по землі.

Після цього Каїн став заздрити своєму братові, покликав Авеля в поле і вбив його.

Бог звернувся до Каїна, бажаючи, щоб він покаявся, і запитав його: "Де брат твій Авель?"

Каїн зухвало відповів: "Не знаю; хіба я сторож братові моєму?"

Тоді Бог сказав йому: "Що ти вчинив? Голос крові брата твого волає до Мене від землі. За це ти будеш проклятий і поневірятимешся по землі".

І Каїн, який мучився докорами совісті, з дружиною втік від своїх батьків в інший край.

Життя людини є дар Божий, тому людина не має права ні сама позбавлятися його, ні відбирати його в іншого. Позбавлення життя ближнього називається вбивством, а позбавлення самого себе життя називається самовбивством або самогубством і є найтяжчим гріхом.

Замість вбитого Авеля Бог дав Адаму і Єві третього сина – благочестивого Сифа, а згодом і ще багатьох інших дітей. Адам і Єва довго жили на землі. Адам прожив 930 років. Багато горя і страждань зазнали вони, щиро розкаялися у своєму гріху і твердо увірували в обіцяного Спасителя. Віра ця спасла їх, вони перебувають тепер у соборі святих праотців. (Бут. 4, 1–16, 25; 5, 3–5).

V. Узагальнення вивченого. 3. Обговорення біблійної розповіді. - То чому брат убив брата? (Через заздрість.)

- А як ви думаєте діти, чому Господь прийняв дари Авеля і не прийняв дари Каїна?(якщо важко відповісти, допомагає вчитель:

тому що Авель приніс жертву від щирого серця, з добрими думками, а Каїн – як відбувальщину.)

- А чи міг би Каїн утриматися від вбивства?

(Міг, якби не допускав у своє серце заздрість, потім гнів, а потім – бажання вбити.)

- А чи може заздрісна людина боротися зі своїми недоліками?

(Так, тільки сама людина може зробити себе кращою, взяти себе в руки, проявити силу волі і самовдосконалюватися.)

Вчитель. Ось до якого жахливого гріха може призвести заздрість.

4. Робота над поняттям «заздрість»

- Сформулюймо одним словом чи словосполученням; що ж таке заздрість? (асоціативний ряд):

(жахливе почуття, ненависть до іншого, жаль, зло, хвороби, страждання, муки, гнів, страсті.)

- Давайте запишемо значення цього слова “Заздрість – почуття досади, викликане благополуччям, успіхом іншого“. (Словник С.І. Ожегова). Чи заздрили ви комусь і чому?

Вчитель. Заздрять майже всі, але багато не розуміють цього, тому що не вміють спостерігати за ходом своїх думок, душевного стану. Адже зізнатися, що заздрили – значить погодитись з тим, що друга людина краща, цікавіша і успішна.

Заздрість народжується разом з нами. Виникає вона з бажання стати кращим за іншого і небажанням самовдосконалюватися або радіти тому що є.

Люди з давніх часів боролися з заздрістю. Мудрим був той, що забороняв навіть сідати за один стіл із заздрісником, маючи під цим на увазі будь-яке спілкування. Мудрий Соломон говорив так: “Заздрість чоловіка – від друга його“. Бо саме так своєму одноплемінникові, і з одноплемінників заздрять не тому, кого не знають, а близьким знайомим, а із знайомих – сусідам або тим, хто з ними одним ремеслом займається, а також одноліткам, і рідним, і братам. Як хлібна іржа їсть зерно, так заздрість нищить дружбу.

Є і ще одна особливість заздрості. Чим вона сильніша, тим більше ранить свого носія. Стріли, кинуті з силою у щось тверде і міцне, відлітають назад до того, хто їх пустив. Хіба хтось, заздрячи достоїнствам іншого, хоч трохи їх применшив? Ні, звичайно, але заздрісник продовжує сам себе мучити і виснажувати.

Вчитель. Шановні діти!

Давайте згадаємо казку О.С.Пушкіна “ Про рибака і рибку“. Бабусі, яку осипала благами золота рибка, через свою заздрість було всього мало, потрібно було все більше і більше влади багатства, вона перетворилась на горду, зухвалу, невдячну людину. Чим закінчилась казка?

(Через свою заздрість бабуся знову опинилася біля «розбитого корита».)

Робота з прислів’ями.

Люди, які з давніх-давен боролися з цим гріхом створили багато казок, байок та прислів'їв, в яких висміювали заздрість та застерігали від неї. Давайте і ми розберемо декілька прислів'їв.

(додаток 1)

- Хто чужого бажає – своє втрачає.

- Як мед, то й ложкою.

- Злий плаче від заздрості, а добрий – від жалості.

- Де щастя, там і заздрість

Вчитель. Ми з вами вже розглянули, що таке заздрість і як вона тягне за собою інші негативні риси, обростаючи, як снігова куля.

Видатний український педагог В.А. Сухомлинський казав: “Велике зло – заздрість. Не заздри, а радій тому, що твій товариш досяг успіху. Але, радіючи його успіхами, намагайся перевершити його”.

Дійсно, потрібно брати приклад з того, хто досяг багато чого в житті, і намагатися покращувати результати, самовдосконалюватися, і тоді легше житиметься і нам, і оточуючим.

А якщо ми згрішили, позаздрили кому-небудь, то потрібно помолитися Богу, щоб Він пробачив нам гріхи свої, і Господь обов'язково допоможе.

Домашнє завдання.

Обговорити з рідними біблійну розповідь про Каїна і Авеля та гріх заздрості.

Урок 6

Тема. Необхідність втечі від зла. Праведний Ной. Потоп.

Мета уроку: показати учням, що причиною наших страждань є наслідки гріхопадіння. Спираючись на приклади з Біблії та життя сучасних людей, підвести їх до висновку про необхідність втечі від зла. Вчити учнів аналізувати та виправляти свої вчинки, керувати поведінкою. Пояснити суть каяття та прощення гріхів. Викликати бажання жити праведно, беручи за приклад біблійних героїв та гідних людей.

Очікувані результати: учень/ учениця:

- усвідомлює необхідність перебування в добрі та доброму оточенні для праведної людини;

має уявлення про шляхи подолання перепон зла людиною, яка любить Бога;

- формулює (за допомогою вчителя) змістовний план «втечі від зла» в сучасному світі та розмірковує про перепони на цьому шляху;

- дотримується правил духовної безпеки на прикладі вірності Ноя настановам від Бога.