Хід уроку

І.Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь. 1. Заняття по групам.

Вчитель: Розділіться на групи по 3-5 чоловік, кожна група отримує карточку з висловом святого про навчання, ви повинні прочитати його і пояснити прочитане. 1-а група: “Якщо так цінний шкільній час, то потрібно вчиться берегти його, берегти насамперед від головного злодія – ліні, котра любить на завтра відкладати самі невідкладні справи, забувши, що кожен новий день несе свої турботи.” (Святий Олексій Мєчєв) (Святий призиває нас навчатись старанно і не лінуватись. 2-а група: “Хороші пізнання хороші для тих, хто вживає їх на хороші справи.” (Святий Філарет, митрополит Московський) (Те, що ми пізнаємо, ми повинні використовувати для добрих справ). 3-а група: “Корисно навчатись наукам і мистецтвам, але необхідно вчити жити по-християнські.” (Святий Тихон Задонський) (Ми повинні вивчати різні науки, а ще вчитись жити як справжні християни). ІІІ. Мотивація вивчення нової теми.

Любі мої! Ми з вами послухали, що говорили святі про навчання. Починаючи з сьогоднішнього уроку, ми розпочинаємо знайомство з новим розділом «Святі люди української землі», дізнаємося про подвижництво і самопожертву наших святих.

Сьогодні ми познайомимось з діяльністю двох святих, яких за свою неустанну і воістину неоціненну працю заслужили довічну любов і шану, які просвітили всі слов’янські народи вченням і привели до віри в Господа Бога нашого Іісуса Христа. Це слов`янські просвітителі Кирило і Мефодій. ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Життя та діяльність святих Кирила і Мефодія. Розповідь вчителя. Кирило і Мефодій – брати, просвітителі слов`ян, проповідники православної християнської релігії. Кирило (826 – 869 роки) Мефодій (815 – 885 роки).

Народилися брати в місті Солунь, у Македонії. В молодому віці прийняли чернецтво. Костянтин у чернецтві отримав ім`я Кирило. Брати проводили свої дні в молитві та вивченні Святого Письма.

Стали відомими своєю освіченістю, вченістю і були послані патріархом Фотієм проповідувати Святе Письмо серед слов`янських народів, тому що добре знали слов`янські мови і могли проповідувати мовою зрозумілою цим народам.

День поминання святих – 24 (ІІ) травня.

Кирило і Мефодій склали слов’янську азбуку, перевели з грецької на слов’янську мову священні та церковні книги, ввели у слов’ян богослужіння на їх рідній мові. За це вони терпіли гоніння від римської Церкви. Брати Кирило ( до прийняття чернецтва його звали Костянтином) і Мефодій жили в Солуні, знаменитому торговому місті Візантійської імперії. Навколо Солуні вирощували хліб слов’янські племена, в місті проживали майстровиті люди, але вони були неграмотні і книг дома не тримали. Книга в Солуні була недоступною розкішшю, за неї простій людині потрібно було б віддати добру половину урожаю, тому мали книги лише заможні солунці.

У сім років Костянтина почали навчати грамоті. І в цей час йому було видіння, ніби йому пропонують вибрати із самих красивих дівчат собі наречену. Він вибирає собі найгарнішу, ім’я якої Софія ( по-грецькі – премудрість). Костянтин розповів своїм батькам про видіння і просив їх розтлумачити його.

В будинку батька Костянтина і Мефодія, відомого військового начальника, серед небагатьох книг була і “Єнеїда” Вергілія на латинській мові, і молодший брат вирішив її прочитати. Костянтин відкрив вагомий том, перегорнув сторінки, намагаючись вникнути в зміст старовинних віршів, написаних на чужій мові, але вони залишались незрозумілими.

В Солуні ніхто не знав латині. Купці могли розмовляти потроху на іноземних мовах, але вони не вміли читати старовинні латинські книги. Після довгих пошуків Костянтину пощастило зустріти приїжджого чоловіка, який знав латинську граматику, але він відмовився научити хлопчика читати.

- Я розумію латинську грамоту, - сказав він Кирилу, - и міг би тобі пояснити кожну фразу, але навіщо? Подивись на мене. Ти думаєш, багато мені користі від того, що я читав премудрі Книги? Я для того і переїхав сюди, в невідоме місто, щоб ніхто не ліз до мене із вченими розмовами. Люди повинні пахати землю, сіяти хліб, робити корисні речі. І я поклявся нікого більше не вчити ні граматиці, ні іншим наукам.

- Я хочу зрозуміти те, що написано в мудрих книгах, відповів Кирило. - Спробуй, тільки я тобі в цьому не помічник, сказав він хлопчику. Через рік приїжджий, зустрівши на вулиці Кирила, не витримав: - Слухай, хлопчику! Ти по-старому хочеш, щоб я навчив тебе премудростям латині? Чи вже забув про своє бажання? - Я не забув, - відповів Костянтин, - але тепер я вивчаю латинську мову сам. - Як можна навчитись самому невідомій мові? - Я взяв книгу Григорія Богослова на грецькій і латині і, співставляючи її фразу за фразою, зрозумів вже багато. Тепер і інші латинські книги зрозумілі мені, - відповів хлопчик. - Невже це можливо? – здивувався приїжджий. - Так, тільки потрібно дуже забажати, відповів Костянтин.

У батьків Костянтина Льва та Марії, було семеро синів. Старший син Мефодій, залишив військову службу, став монахом. Шлях молодшого, Костянтина, батьки побачили в тому пророчому сні. Вони розтлумачили синові, що призначено йому Богом служити Софії – Премудрості Божій і нести слово Боже людям. В духовному становленні юнака був важливий ще один незвичайний випадок. Якось із своїми однолітками він вирушив на соколину охоту. Раптом піднявся сильний вітер і забрав його любимого сокола. Два дні хлопчик перебував у великій печалі, нічого не їв, і батьки почали турбуватись за його здоров”я. На третій день промайнула здогадка: «Якщо земні радощі такі тимчасові і непостійні, то не варто прив’язувати себе до них!». Він накреслив на стіні своєї кімнати зображення хреста в знак того, що з цього дня лише Господу буде служити і Йому єдиному поклонятися.

В школі Костянтин був найкращим учнем. А любимим його предметом був Закон Божий. Слух про успіхи хлопчика дійшов і до царського двору і святого взяли в товариші до його однолітка царя Михайла, де він продовжував навчатись. Так юнак Костянтин потрапив у візантійську столицю – місто Константинополь. Багато часу він проводив у візантійській бібліотеці. Вся юність його пройшла в сумлінній праці. Тут, в Константинополі, він навчається у знаменитих учених: у Фотія – літературі, у Лева Математика – механіці, астрономії, алхімії. Протягом десяти років Костянтин освоїв слов’янську, грецьку і арабську мови, познайомився з юридичними і медицинськими трактатами. Друзі серйозно стали звати Костянтина Філософом. Знання слов’янської мови, котра в цей час існувала лише в усній формі, визначило його подальше життя і діяльність.

В цей час у Константинополь прибули болгарські посли. Вони попросили у Візантії прислати їм священика, бо раніше вони були язичниками, а тепер вирішили прийняти християнство. Блискучий знавець слов’янської мови Костянтин Філософ вирушив до річки Брегальщини, на берегах котрої розташувались болгари. Костянтин проповідував їм ідеї добра, радив жити праведно, не ображати одне одного і сусідів, просвіщати свій розум, але розумів, що його поради пропадуть без користі.

Болгари не могли просвіщати свій розум тому, що в них як і раніше не існувало азбуки, вони не мали своєї писемності. Створити писемність набагато важче, ніж самостійно побудувати храм, тому Костянтин відправився до свого брата Мефодія, котрий залишив кар’єру військового і поселився в крихітному монастирі недалеко від легендарного Олімпа. Брати не бачились чотирнадцять років, але в монастирі Костянтин гостював всього неділю, так як в столиці його чекали невідкладні справи. В Константинополь прибули посли із Моравії з важливим дорученням від князя Ростислава. Князь Ростислав просив прислати вчених мужів.

- Наш народ, пояснили посли, вже прийняв християнську віру від західних латинських священників. Але не розуміє народ ні мови їх, ні мови вчителів із німців, котрі прийшли разом з ними. А тому просимо прислати нам такого вчителя, котрий наставив би нас на істинний розум і правду.

Імператор Михайло наказав скласти слов’янську грамоту і перекласти на мову слов’ян візантійські книги. Здійснилась давня мрія Костянтина. Він негайно взявся за роботу. Нарешті всі 43 букви нової азбуки були складені. А от європейські народи, котрі не склали для себе алфавіту, а взяли латинський, до цього часу мають незручності. І сьогодні азбука, складена Костянтином Філософом, вражає простотою і зручністю.

Мефодій став першим учнем Костянтина. Він за один день запам’ятав знаки слов’янської азбуки, і невдозі брати удвох почали переклад книг на мову слов’ян. Справа йшла дуже важко. Брати працювали з раннього ранку, лиш починало світати, закінчували пізно, коли вже темніло в очах від утоми.

Через три неділі була готова перша книга. А через два місяці, закінчивши роботу, брати приїхали в столицю, де патріарх Фотій відслужив в їх честь молебен в Софійському соборі, головному храмі Константинополя.

Незабаром брати відправились з просвітницькою місією в столицю Великої Моравії. Костянтин і Мефодій заснували в Моравії церкви, навчали слов’янській мові все нових і нових людей. І незабаром опустіли церкви, де вели службу на незрозумілій слов’янам латині, тому архієпископ Зальцбургський скаржився папі Римському Миколаю на те, що римська Церква втрачає вплив на слов’ян в Моравії. Тоді Костянтин і Мефодій були запрошені в Рим. Після бесіди з братами просвітителями вперше в історії Церкви папа Римський визнав, що слов’янські книги можуть просвіщати народ.

В Римі Костянтин несподівано захворів. Перед смертю він прийняв чернецтво и взяв нове ім’я – Кирило. Помер Костянтин Філософ, названий в чернецтві Кирилом, творець слов’янської писемності, перший просвітитель слов’янських народів, 14 лютого 869 року, у віці 42 років.

А Мефодій продовжував справу молодшого брата. Він отримав високий сан архієпископа, повернувшись в Моравію, продовжував навчати і влаштовувати нові школи.

Після смерті Мефодія в 885 році папа римський заборонив вивчення слов’янської мови. Та справа Кирила і Мефодія не загинула. В 1380 році Кирило і Мефодій були визнані святими.

2. Коротка бесіда з учнями на закріплення знань про святих просвітителів.

3. Знайомство з церковнослов`янською абеткою.

Учитель. Кирилиця – один із давніх слов`янських алфавітів (другим є глаголиця). Названий на честь проповідника православ`я Кирила. Створена Кирилиця на основі грецького уставу. Для слов`янських звуків, яким у грецькому алфавіті не вистачало літер, було створено нові знаки. Кириличні літери з грецького алфавіту також вживалися на позначення чисел.

Учнями та послідовниками Кирила і Мефодія було створено значну частину необхідної в церковному вжитку лексики. Цю мову назвуть церковнослов`янською або старослов`янською. Незабаром русичі створили давньоруський різновид кириличної мови, що використовувався в усіх сферах життя, крім власне церковної. Його називають давньоруською мовою, яка в різних регіонах держави мала свої мовні особливості. У багатьох давньоруських творах дослідники знаходяться риси , пізніше характерні тільки для української живої мови.

Переписувачі також використовували три різновиди написання літер: устав – каліграфічне письмо, напівустав – з елементами округлення літер, та найближчий до сучасного письма від руки – скоропис (XV ст.). На основі напівуставу пізніше виникли перші друкарські шрифти.

- А тепер, діти, давайте ближче познайомимося з церковнослов’янським алфавітом.

Демонстрація алфавіту.

Діти знайомляться з азбукою, називають букви давньою назвою, шукають відповідні сучасні значення.

Демонстрація короткого словника старослов`янських слів