Хід уроку

Шануй тих, хто намагається здійснити велике… Сенека

Це була геніальна людина, яку природа прирекла бути письменником на диво століттям віддаленим, не порадившись ні з якими університетами й академіями. А.Кубарєев про прп. Нестора

І. Актуалізація опорних знань

«Будь – яка подія, якби не була закріплена писанням, забулася б і втратилася б для пізнання. Так, якби Мойсей, навчений Богом, не залишив нам у своїх книгах відомості про першопочаток, про першобудову світу, а також про праотця Авраама, то все це упродовж віків загубилося б, покрилося б пітьмою забуття. Але Бог, що зберігає в людях пам’ять про свої чудеса, у будь – який час воздвигне описувачів, щоб наступні покоління, прочитавши написане ними, могли цим скористатися» - так починається Житіє преподобного Нестора Літописця.

Давайте разом поміркуємо, для чого нам потрібні писемні пам’ятки минулого:

- Яке значення для розуміння усієї глибини нашої віри, для збереження її догматів, для передачі наступним поколінням істини має Святе Писання?

- Яке значення для пізнання історії мають писемні джерела?

- Яке значення для нашої освіти мають книги взагалі?

Отже, без книг, як духовних, так і наукових, нам не обійтись. Але постає нове питання:

- Чим відрізняються події, описані в Біблійних оповідях, від тих же подій, описаних в підручниках з історії.

(Біблія – книга священна. Кожне її слово потребує глибокого осмислення, оскільки вона писалася авторами за натхненням Духом Святим, а історики – лише науковці, що зібравши певний матеріал, намагаються на папері відтворити події минулого).

- Чи кожен бажаючий може стати істориком і автором історичних праць? (так)

- А автором богоугодних книг? (ні, їх обирає Сам Господь, це люди істинно віруючі, смиренні, що до написання підходять з молитвою і надією на Божу поміч)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Подібним чином Господь явив і в нашій землі, в святому Києво–Печерському монастирі письменника, преподобного отця нашого Нестора, котрий просвітив наші очі, виклавши корисне нам і викликав у нас подяку Богу. Він написав нам про початок і перший устрій нашої країни, не лише зовнішній, а й внутрішній, духовний – тобто про заснування і благоустрій на Русі чернечого життя, насадженого, як в раю, у святому Києво–Печерському монастирі, а також про родоначальника чернецтва на наших землях, преподобного Антонія та його наступників. Одним з них і був славнозвісний літописець, що не лише записав діяння на пергаменті, а своїм подвижницьким життям на непорочній своїй душі. Цією працею він і самого себе вписав у книгу живота вічного.

Преподобний Нестор Літописець вже відомий вам з уроків української літератури та історії.

Робота у групах (у четвірках) Групи отримали зображення Нестора Літописця з різних джерел і різних авторів.

Давайте уважно подивимось на ікону, гравюри та портрети, на яких зображено преподобного. За наведеними нижче запитаннями спробуємо створити узагальнений портрет.

- Опишіть, яким перед нами постає літописець. (учні відповідають)

- Чи можна з виразу обличчя сказати кілька слів про чесноти цієї людини чи, можливо, про спосіб життя?

Чесноти, що визначили діти, учитель записує на дошці.

Прийшов час спів ставити нашу спостережливість з письмовими згадками про преподобного Нестора.

- У якій книзі, ми можемо прочитати про життя того чи іншого святого? (У Житіях святих)

Церковний рік починається з вересня. Тому перший том – святі, пам’ять яких вшановується у вересні. День пам’яті Нестора Літописця – 9 листопада за новим стилем, а за старим - 27 жовтня.

- Тож у якому томі ми можемо прочитати про Нестора? (у ІІ, за жовтень)

Учитель читає чи переповідає життя Нестора Літописця:

«У ті часи, коли преподобний Антоній присвятив себе безмовному життю у печері, а преподобний Феодосій будував монастир, до них прийшов сімнадцятилітній юнак Нестор. Ще не будучи простим ченцем, він проявив себе у всіх чернечих доброчесностях: у піклуванні про чистоту тілесну і душевну, у добровільній убогості, у глибокому смиренні, послушенстві, строгому постуванні, непереривному молінні та в інших ангельських подвигах, беручи приклад з життя перших святих Печерських – Антонія і Феодосія. А після смерті преподобних – прийняв чернечий постриг, а згодом був введений у сан диякона. Головним послухом Нестора було літописання.

Коли ж за навіянням Божим братія вирішила на раді викопати чесні мощі преподобного Феодосія, першим прийняв на себе цей послух блаженний Нестор. З великою вірою і молитвою він трудився всю ніч. Коли ж він виніс із печери мощі святого, то став очевидцем великих чудес, про що сам і свідчив.

І прожив він багато років, працюючи над написанням літопису. По смерті був покладений у печеру, де і досі почиває його нетлінне чесне тіло.»

Нестор – один із найавторитетніших печерських старців свого часу. В «Іконописному збірнику» його зовнішність описано так: «Сивий, борода на зразок Богослова – не роздвоїлась. На плечах – клобук, у правій руці – перо, а в лівій – книга і чотки…». Святий мав зріст 163-164 см, належав до жителів Придніпров’я. Присвятив своє життя релігійній справі: до кінця своїх днів був ченцем Києво–Печерського монастиря.

Помер святий, як стверджують дослідники, у 1113-1115 рр., коли мав, на думку істориків, близько 60-65 років.

Бесіда – узагальнення:

• У якому віці прийшов Нестор у монастир? (17)

• З кого брав приклад у житті послушник? (Антоній, Феодосій)

• Який головний послух виконував цей чернець? (літописання)

• Які доброчесності літописця ви можете назвати? (смирення, чистота, постування, убогість, послушенство…)

• А тепер звіримо це з чеснотами, які ви назвали, розглядаючи зображення святого (робимо узагальнення)

Пригадайте з уроків літератури, як називається основна праця Нестора Літописця («Повість минулих літ»)

( Наступний етап уроку плануємо, залежно від рівня підготовки учнів. Про «Повість минулих літ діти вчили на уроках української літератури, і читали розділи «Про заснування Києва», «Про князя Олега», «Про княгиню Ольгу», «Про хрещення Русі». Тому можна поновити знання дітей, ставлячи відповідні запитання).

Літописи – це твори, у яких розповідь ведеться за роками («літами»).

Ця своєрідна форма літературного твору виникла на основі усного історичного епосу. Поштовхом до літописання стали бурхливі події патріотичного характеру, в Київській Русі, а також бажання знати минуле своєї вітчизни, щоб повніше осмислити і зрозуміти її теперішнє. Літописи містять не тільки лаконічні записи, а й цілі оповідання, народні перекази, масштабні описи історичних подій…

Головним подвигом життя Нестора написання до 1112-1113 років «Повісті минулих літ».

«Се повести временных лет, откуда есть пошла Русская земля, кто в Киеве нача первее княжити и откуда Русская земля стала есть» - так з перших рядків визначив мету своєї праці преподобний Нестор.

У своєму літописі він використав багато різних джерел. Тут і літописні записи його попередників, монастирські записи і перекази, візантійські хроніки, різні історичні збірки, розповіді старця – боярина Яна Вишатича, торговців, воїнів, подорожуючих, багата скарбниця усної народної творчості і, звичайно, Біблія. Все це дозволило автору написати історію Русі як частину всесвітньої історії, історії спасіння роду людського.

Чернець – патріот починає свою працю біблійною оповіддю про «світовий потоп», продовжує ретельною розповіддю про східнослов’янські племена, про визначні події руської землі. Тут немає нічого другорядного, тут кожен рядок не лише знайомить нас з подіями далеких часів, а й вчить нас бути патріотами, виховувати в собі християнські чесноти і в усьому мати надію на Бога.

Перед смертю преподобний заповідав печерським ченцям – літописцям продовжити його працю, що й було виконано ігуменами Сильвестром, Мойсеєм і Лаврентієм.

ІІІ. Робота учнів над створенням своїх рукописних «книжечок»

Сьогодні я пропоную вам спробувати розпочати свою рукописну книгу духовної мудрості. За традицією найдавніших книг, наші книги ми теж намагатимемося красиво оздобити, цікаво і глибокодумно назвати і охайно виписувати кожну букву. Саме з цією метою, ви принесли альбомні аркуші, клей, нитки, блискітки тощо. Тож розпочнімо роботу.

Учні роблять свої «Книжечки». Для цього альбомні аркуші ділять надвоє, зшивають, як книгу, кольоровими нитками, чи склеюють. Титулу оздоблюють за власним бажанням – мальованим орнаментом, яскравими наклейками, аплікаціями, блискітками тощо. Придумують цікаву назву: «Перлини мудрості», «»Розсипи думок»…

А першою цінною думкою пропоную записати слова Нестора Літописця з «Повісті минулих літ»:

«Велика буває користь від учення книжного. Книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості... Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами».

ІV. Домашнє завдання

закінчити оздоблення своєї книжечки, брати її на кожен урок, щоб записувати туди цікаві вислови на духовні теми.