Урок 22

Тема: Перші руські святі – Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб.

Мета: ознайомити учнів із життям перших руських святих Бориса і Гліба.

Очікувані результати: учень/ учениця:

- пояснює зміст поняття «святість», «святі», подвигу святих;

- дає характеристику святих людей (на прикладі перших руських святих – князів Бориса і Гліба);

- наводить приклади з життя святих (улюблених і тих, чиї імена носять).

Джерело: 1) «Життя святих» Дмитра Ростовського - Свято-Успенська Почаївська Лавра, 2005, ст. 77-112.

2) короткі відомості про свята Православної церкви - Українська Православна церква – К. 1992, ст. 101-102,112.

Моральний аспект: навернення до Христа - питання самостійного вибору кожної людини.

Ключові слова: християнська віра, перші руські святі.

Хід уроку

1. Привітання. Організаційним момент.

2. Перевірка знань минулого уроку.

Вчитель. 980 рік. Володимир став єдиновладним князем Русі. За Володимира було завершено об'єднання східно-слов'янських земель у єдину державу. Київська Русь стала найбільшою державою Європи. Для зміцнення зв'язків між окремими частинами держави, Володимир запровадив єдину, спільну для всієї Русі релігію - Християнство за візантійським зразком. Запровадження християнства на Русі мало прогресивний характер.

Завдання учням:

- Коли Київська Русь стає найбільшою державою Європи?

- Показати, що запровадження Християнства на Русі було зумовлене потребами часу.

- Що спільного і відмінного між язичницькою вірою і християнською вірою?

3. Актуалізація необхідних знань.

Святий Володимир, син Святослава, внук Ігоря, який започаткував христову віру на землі Руській, мав 12 синів.

Князі Борис і Гліб були синами святого Рівноапостольного князя Володимира і при святому хрещені були названі Романом і Давидом. Борис княжив у Ростові, а Гліб у Муромі. Обидва своєю справедливістю, мудрістю і лагідністю здобули любов і повагу своїх підлеглих.

4. Пояснення нового матеріалу.

Святий Володимир, будучи уже похилого віку не довіряв своїм старшим синам Святополку і Ярославу. Він викликав до себе Бориса і дав завдання виставити військо проти печенігів, що напали на Київську Русь.

Згодом Борис одержує звістку про смерть батька Засмучений смертю свого батька він утішився молитвою і не вживав ніяких заходів проти лихих дій старшого брата Святополка. Святополк, зайнявши престол у Києві, послав своїх вірних людей схопити князя. Вони віроломно увірвалися до намету князя Бориса перебили охорону і пораненого князя привезли до Києва, до Святополка, котрий звелів своїм людям всадити меча в серце Борисове. Тіло забитого князя було поховано у Вишгороді, в церкві святого Василя. Умертвивши Бориса, Святополк вирішив убити й князя Муромського Гліба і послав до нього гінця сказати, що батько хворий і хоче бачити його. Гліб повірив йому і поспішив до Києва.

По дорозі, біля Смоленська, його зустрів гонець від Ярослава, який повідомив, що батько вже помер, Борис вже убитий Святополком і що на нього також чигає смерть. Застереження Ярослава прийшло дуже пізно, зловмисники, послані братовбивцею, зарізали його, коли молився за батька і брата. Тіло його було залишене на березі річки і прикрите хмизом. Лише через деякий час його було знайдено і поховано в Смоленську. Через чотири роки після смерті братів Ярослав завдав нищівної поразки Святополку і, прогнавши його, зайняв великокняжий престол у києві. По закінченні війни він переніс тіло брата Гліба із Смоленська і Вишгород в церкву святого Василя і поклав поряд з тілом брата Бориса. Пізніше, коли ця церква згоріла, над гробницями обох князів відбувалися зцілення і були чудесні знамення.

Ярослав побудував нову церкву і, відкривши гробницю своїх братів, знайшов нетлінні тіла святих мучеників.