V. Закріплення нових знань:

- Хто і коли створив одну з найдавніших слов`янських азбук?

- Як ще називають церковнослов’янську мову?

- Як раніше називали алфавіт?

- Які давні слова вам запам`ятались?

VI. Підсумки уроку

24 травня святкується пам’ять святих Кирила та Мефодія – просвітителів слов’ян. Наша повага до творця слов’янської азбуки Кирила зростає з кожним роком. Все більше усвідомлюючи його дивовижну роль в нашій культурі, ми розуміємо і бескінцеву складність задачі, котру йому вдалося вирішити: дати світло істини народам, які не мали писемності і книг.

Кирило і Мефодій підготували більш двохсот книжників. Їх учні стали відкривати свої школи, вчити інших, і до кінця IX століття вже тисячі людей читали і писали на старослов’янській мові.

В 988 році в стольному Києві при княжому дворі була відкрита школа «вчення книжного». Виник центр книжкової культури, тієї, котра з’єднала Київську Русь зі всією багатовіковою цивілізацією. Так, поряд з латинською, грецькою і арабською школами, на історичну арену виходить слов’янська школа, творцями якої були брати Кирило (Костянтин) і Мефодій. І кожний, хто навчається азбуці, зберігає в пам’яті імена перших слов’янських просвітителів.

Vіі. Домашнє завдання

Опрацювати життєпис святих Кирила і Мефодія.

Урок 20

Тема. Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга. Поширення християнства на Русі.

Очікувані результати: учень/ учениця:

- формулює християнське уявлення про чесноти жінки (керівника держави, дружини, матері, бабусі);

- має уявлення про історичну постать княгині Ольги та про її внесок у християнізацію Русі;

- наводить приклади з життя княгині, що вказують на її християнські чесноти;

- розуміє зміст понять «подвижництво», «святість», «просвітительство», «апостольство», «рівноапостольний».

Ключовий вірш: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною» (Мк. 8, 34).

Основні поняття: чесноти, подвижництво, святість, просвітительство, апостольство, рівноапостольний.

Обладнання: портрет княгині Ольги, або ікона.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Аргументація

- На минулому уроці ми з вами познайомились з двома братами. Хто нагадає мені їх імена? (Кирило і Мефодій) Хто скаже сказати чим вони прославились? Чому їх називають просвітителями? Але поява писемності це лише один крок до Християнства. Сьогодні, ми з вами познайомимось, ще з однією людиною, яка зробила багато для розповсюдження істинної віри в нашій державі. Спробуємо встановити ті риси характеру, які допомогли їй вистояти в складних ситуаціях.

ІІІ. Мотивація

- Але розпочнемо наш урок з невеликого експерименту. Мені потрібно двоє учнів – хлопчик і дівчинка. (Діти виходять до дошки) Давайте спробуємо охарактеризувати наших «піддослідних», але попереджаю, зовнішність ми не оцінюємо і її до уваги не беремо.(Діти починають називати риси характеру, вчитель на дошці записує позитивні з них. ) Всім дякую. Сідайте діти, ми з вами пізніше ще попрацюємо. А тепер подивимось на дошку, я за вашими характеристиками записувала позитивні риси характеру, які є у ваших однокласників. Деякі із них у християнстві називають чеснотами.

- Чесно́та — це схильність постійно чинити добрі справи; позитивна моральна властивість характеру людини, що визначається його волею і вчинками. І от сьогодні ми з вами спробуємо встановити залежність чеснот і людської долі.

ІV.Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь вчителя «Християнські чесноти»

- У християнстві є сім головних чеснот (розміщені в порядку святості з протилежними їм смертними гріхами та латинськими відповідниками)

Доброчесність (castitas) — Хтивість (luxuria)

Стриманість (frenum) — Нестриманість (gula)

Щедрість (liberalitas) — Захланність (avaritia)

Старанність (industria) — Лінивство (acedia)

Лагідність (patientia) — Гнів (ira)

Доброзичливість (humanitas) — Заздрість (invidia)

Смиренність (humilitas) — Гордість (superbia)

(Чесноти бажано записати на дошці, якщо учням не зрозумілі деякі з них можна дати визначення)

Доброчесність (церковнослов'янське: Ціломудріє, моральна й тілесна Чистота та Невинність, латинською: castitas; англійською: chastity) - моральна якість та чеснота, проявляється у тілесній чистоті у всіх її проявах (це розуміння характерне, як правило, більш світським середовищам). Доброчесність - це позитивна протилежність статевої нестриманості, блуду, розпусти, а особливо в самотньому житті.

Стриманість, Утримання (гр.: егкратеіа) - моральна якість та чеснота, вважається невідступним та свідомим пануванням розуму над пристрастями й іншими недобрими поривами. Стриманість ламає жадобу, ласкавість перемагає несправедливий чи й справедливий гнів, але тільки задля честі, і, нарешті, скромність, гасить жадобу неналежних і несправедливих почестей і породжує приємну соромливість. (Ціцерон).

Всяка стриманість — то зусилля духа, перемога духа над плоттю.

Стриманість стримує потяг до задоволень і забезпечує рівновагу у використанні створених благ. Вона забезпечує панування волі над інстинктами і втримує прагнення у межах чесності.

Ще́дрість (щедрота) — моральна якість та чеснота, середина між марнотратством та скупістю.

Старанність (лат. industria; англ. diligence) — моральна якість та чеснота. Старанність це завзята та уважна природа дій та праці людини. Рішуча робоча етика. Правильне розпорядження часом; моніторування власних дій пильнуючи проти лінивства. Вкладання повної концентрації у власну працю. Старанням посередність досягає більшого, ніж обдарованість без старання. Слава досягається завдяки праці; що легко дається, те недорого коштує. Навіть на високих посадах бажана старанність: вона, як правило, свідчить і про обдарування. Хто не мріє зайняти перше місце в значній справі, намагаючись зайняти хоча б середнє місце в значному, тому винятком служить благородність устремлінь; але в того, хто задовольняється середнім місцем у значній справі, коли б міг відзначитися в високому, тому вибачення нема. Отже, потребується натура і мистецтво, а їхній союз зміцнюється старанністю.

Лагідність — моральна якість та чеснота, чутливість у стосунках і доброта в поведінці, основана на любові, терпінні і милосерді. Лагідність більше, ніж просто стриманість, ввічливість і уміння володіти своїми емоціями. Лагідність виходить із глибини люблячого серця. Лагідність протистоїть гніву.

Звичайно є і інші чесноти наприклад: віра, надія, любов, справедливість, стійкість (сила духу) ,розсудливість (обачність), поміркованість (тверезість), доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, чесність, правдивість, гідність, повага до людей, терпимість, благородство, вірність, мужність, великодушність, витримка, достоїнство, щирість, жертовність, скромність, сміливість, співчуття, працелюбність, бережливість, тощо. вони визнаються як високоморальні риси характеру у всьому світі Характерною їх особливістю є наявність у кожної позитивної цінності свого негативного еквіваленту, який також входить до структури цінностей, але як негативно значуща складова: толерантність — нетерпимість, вірність – зрада, любов — ненависть, бережливість — марнотратство тощо.

- Але до чого ж тут людина про яку я вам обіцяла розповісти. Дуже просто – вона володіла багатьма чеснотами і своїми діяли заслужила титулу рівноапостольна. Це слово походить від слова Апостол, тобто рівноапостольний - це рівний Апостолам. (Якщо діти не знають, хто такі апостоли можна дати визначення)

- Апостол (Посланець) – посланець Бога. Сам Господь називається Посланцем Божим і Ангелом Завіту (Евр. 3:1, Гал. 3:1), тому що Він посланий був від Бога Отця. Найчастіше під словом Апостол мають на увазі 12 вибраних учнів Господа, яких Він посилає проповідувати Євангеліє. В Священному Письмі апостолами, або посланцями, називаються і інші члени апостольської церкви і Євангелії. Також, апостолами називають в християнській церкві ще деяких особистостей, вибрання і діяльність яких наближується до служіння апостольського. Такі, наприклад, рівноапостольна Марія Магдалина, св. рівноапостольні царі Костянтин і Олена, св. Мефодій і Кирило.

- Рівноапостольний (грец. Ισαπόστολος, лат. aequalis apostolis) - лик православних святих, що особливо прославилися проповідуванням Євангелія й наверненням народів у християнську віру.

2. Розповідь вчителя «Княгиня Ольга»

"Радісно празнуємо у світлому дні твоєї святої смерті,

Ольго богомудра, засилаючи молебну

пісню до Христа, що вінчав тебе вінцем нетлінним"

(Канон святої Ольги).

На небосхилі святих Христової Церкви, наче зорі, сяють різні святі українського народу. Поміж ними особливим світлом святості ясніє княгиня Ольга, пам'ять якої відзначаємо 11 липня. "Повість временних літ" величає Ольгу такими словами: "Вона предтеча християнської землі, як рання зірниця перед сонцем і як зоря перед світанком... Вона перша від Русі ввійшла в царство небесне, тому руські сини хвалять її як начальницю, бо й по смерті вона молить Бога за Русь".

Свята Ольга це перша християнка на великокняжому престолі Києва, перша просвітителька й учителька християнської віри в Русі-Україні. Її хрещення створило широкий шлях до християнізації нашої держави.