Урок 15

Тема. Стійкість у досягненні мети. Мойсей і фараон. Вихід з Єгипту.

Мета: порівняти та пояснити зміст вчинків Мойсея й фараона стосовно іудейського народу як вірного Богові; провести паралелі із сучасними вчинками людей; пояснити зміст поняття “стійкість у досягненні мети”; дати уявлення про поняття “вихід із Єгипту” як символічного опису відходу людини від спокус розбурханого в пристрастях життя.

Очікувані результати: учень/учениця:

• порівнює та пояснює зміст вчинків Мойсея й фараона стосовно іудейського народу як вірного Богові;

- проводить паралелі з сучасними вчинками людей («мойсеївські» та «фараонівські» вчинки);

- роздумує про зміст поняття «стійкість у досягненні мети» (світський та християнський погляди);

- розвиває свої уявлення про поняття «вихід із Єгипту» як символічного опису відходу людини від спокус розбурханого в пристрастях життя.

Основні поняття: стійкість, досягнення, мета, “вихід із Єгипту”.

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку. Запитання учням.

1. У чому призначення людини у житті?

2. Що означає для людини бути образом Божим?

3. Якою має бути поведінка людини як творіння Божого?

Учитель.

Кожна людина має однакову здатність стати тираном і рабом, злочинцем і святим. Усе залежить тільки від людини. «Бути справжньою людиною – це означає віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрінешся у житті, залашилося щось хорошее від тебе, від твоєї душі» - писав відомий педагог Василь Сухомлинський.

Запишіть у зошити слова і поміркуйте:

Стійкість – твердість, витривалість, постійність, сталість,

наполегливість, непохитність, вірність переконанням, незламність.

Досягати – одержувати бажане, діставати, добиватися, домагатися.

Мета – те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль; заздалегідь намічене завдання; замисел, намір, план.

3. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу. Учитель.

Відкриємо Біблію і продовжимо знайомитися із життям Мойсея, який може бути прикладом вірності Богові, що є запорукою досягнення мети. «Мойсей прийшов у Єгипет. В цей час там уже царював ін­ший фараон. Поговоривши із старійшинами єврейсько­го народу, Мойсей і Аарон пішли до царя Єгипетського і від імені Божого зажадали від нього, щоб він відпустив євреїв з Єгипту.

Фараон відповів: "Я не знаю вашого Бога і народу єврейсько­го не відпущу", - і наказав ще дужче гнобити євреїв.

Тоді Мойсей, з повеління Божого, навів на Єгипет, послідов­но десять кар, - великих лихоліть, щоб фараон погодився відпу­стити народ із землі Єгипетської. Так, за словом Мойсея, вода в річках, озерах і криницях перетворювалася у кров; град і сарана нищили рослинність; настала триденна темрява по всьому Єги­пту... Та, не дивлячись на такі біди, фараон усе ж не відпускав євреїв. Він, починаючи з другої кари, кожного разу закликав Мойсея, просив його помолитися Господові і зупинити лихо, обіцяючи відпустити євреїв; та як тільки кара припинялася, фа­раон знову ставав жорстоким і відмовлявся відпустити їх. Тоді настала остання, десята, найстрашніша кара.

Перед десятою карою Господь звелів євреям виорати для ко­жної сім'ї однорічного агнця (ягнятко), заколоти його, спекти і їсти з прісним хлібом та гіркими травами, не ламаючи кісток; кров'ю ж ягняти вимазати косяки і перекладини на дверях. Євреї так і зробили.

Тієї ж ночі ангел Господній поразив усіх первенців у Єгипті, від людини до скотини. Він пройшов тільки мимо тих домів, на дверях яких було зроблено знак кров'ю. (Первенцем називався перший, старший син). По всьому Єгипту знявся плач. Фараон прикликав тоді Мойсея і звелів йому якнайскоріше зі своїм на­родом покинути Єгипет.

З Мойсеєм вийшло до шестисот тисяч чоловік, не рахуючи жінок і дітей. Мойсей взяв із собою і Іосифові кістки, як про те заповідав сам Іосиф перед своєю смертю. Як тільки євреї висту­пили з Єгипту, перед ними з'явився стовп, який удень був у ви­гляді хмари, а вночі - вогняним. Він вказував їм шлях.

День визволення євреїв від єгипетського рабства залишився завжди пам'ятним для них. Господь встановив у цей день головне старозавітне свято, яке він назвав Пасхою.

Слово "Пасха" означає: проходження мимо, чи визволення від біди (губитель пройшов повз єврейські житла). Щороку в цей день увечері євреї заколювали і готували пасхального агнця і їли його з прісним хлібом. Це свято тривало сім днів.

Агнець пасхальний, кров`ю якого первістки єврейські були визволені від смерті, прообразував собою Самого Спасителя Ісуса Христа, Агнця Божого, що бере на себе усі гріхи світу, кров Якого визволяє всіх віруючих від вічної загибелі.

Сама ж старозавітна єврейська Пасха прообразувала собою нашу новозавітну, християнську Пасху. Як тоді смерть пройшла повз житла євреїв, і вони були визволені від єгипетського рабства й отримали обітовану землю, так і в християнську Пасху, Воскресіння Христове, смерть вічна оминула нас: Воскреслий Христос, визволивши нас від рабства, дав нам вічне життя.

Христос помер на хресті в день, коли заколювали пасхального агнця, і воскрес безпосередньо після єврейської Пасхи; ось чому Воскресіння Христове святкується Церквою завжди після єврейської Пасхи і називається також Пасхою. (Див.: Вих. 4, 29–31; 5 13).

IV.Узагальнення та систематизація знань учнів. Завдання учням. Впишіть потрібні слова в клітинки

с

т

Виявляється у виконанні Божих заповідей.

в

Джерело непохитності і стійкості.

Стійкість і терпіння ведуть до

с

п

Запитання учням.

1. Як виховати у собі стійкість у досягненні мети ?

2. Наведіть приклади людей, які були відданими Богові.

3. Як залишитися непохитним у своїх переконаннях за будь-яких обставин ?

• Напишіть синоніми до слова «стійкість».