35. Економічна конкуренція: суть, функції та форми.

Термін „конкуренція” походить від латинського слова „concurrere”, що означає „зіштовхуюсь”. А. Сміт розглядав конкуренцію як суперництво індивідуальних покупців і продавців на ринку за найвигідніші умови купівлі і продажу товарів.

Конкуренція як економічна категорія означає суперництво і боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Позитивні сторони конкуренції:

1. конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи; 2. конкуренція сприяє науково-технічному прогресу суспільства; 3. конкуренція змушує знижувати витрати виробництва шляхом економії ресурсів, зростання продуктивності праці; 4. конкуренція змушує покращувати якість продукції, її асортимент, обслуговування споживачів; 5. конкуренція змушує знижувати та вирівнювати ціни; 6. конкуренція стимулює перелив капіталів між галузями; 7. внаслідок конкуренції відбувається дія закону вартості, закону попиту і пропозиції, інтенсифікація дії закону зростання продуктивності праці. Негативні риси конкуренції: 1.конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який, у свою чергу, призводить на певному етапі до виникнення монополій; 2. конкуренція сприяє випуску надмірної кількості товарів, що призводить до криз перевиробництва; 3. конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати; 4. конкуренція викликає зріст інтенсивності праці, що збільшує армію безробітних; 5. конкуренція з використанням нечесних методів конкуренції великими компаніями призводить до придушення малих та середніх підприємств, їх масового банкрутства; 6. міжнародна конкуренція, що з боку транснаціональних корпорацій ведеться нецивілізованими методами (шляхом підкупу тощо) придушує національних товаровиробників у інших країнах. Форми та методи конкурентної боротьби. Сучасна економічна література не розмежовує форми та методи конкуренції, нерідко відбувається їх змішування. Вільна конкуренція переважала впродовж XVI – XIX ст. Вільна конкуренція (чиста) – це конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. Внутрішньогалузева конкуренція – боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі народного господарства. Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів та послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати. Підприємство веде конкурентну боротьбу трьома основними методами:

• продає товари за нижчою ціною, ніж конкуренти;

• виробляє товари з вищими якісними характеристиками (диференціація продукту);

• виробляє товари з особливими властивостями, що задовольняють потреби вузького кола споживачів.

З виникненням і розвитком монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну або недосконалу. Недосконала конкуренція – конкуренція між великими компаніями (усередині монополізованого сектору, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, Цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту. Нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через упровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Нечесна конкуренція – ведеться, переважно, неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику і навіть диверсії проти конкурента).