10. За регулярністю видання.

11. За часом появи у світ.

12 За місцем виникнення. Визначте типи видання:

1. За цільовим призначенням.

2. За матеріальною конструкцією.

3. За структурою.

4. За періодичністю.

5. За об'ємом.

6. За складом основного тексту.

7. За аналітико-синтетичною переробкою інформації.

2.8 За інформаційними знаками.

г) Створіть таблицю порівняння основних кла­сифікаційних ознак традиційних та електронних видань (завдання виконується на основі таких документів: ГОСТ 7.83-2001 та ДСТУ 3017-94).

ІКОНІЧНІ ТА ІДЕОГРАФІЧНІ ДОКУМЕНТИ

МОДУЛЬ 6

Перелік змістових модулів:

ЗМ 23. Картографічні документи.

ЗМ 24. Музичні документи.

ЗМ 25. Ізографічні документи.

ЗМ 26. Аудіовізуальні документи.

Ключові слова: іконографічний документ, ідеографічний документ, картографічний документ, картографічні знаки, картографія, картографічна генералізація, карта, атлас, глобус; музичний документ, нотний документ. Ізографічний документ. Аудіовізуальний твір, аудіовізуальний документ, фонодокумент, фотодокумент, кінодокумент.

Основні поняття модуля

Особливе місце серед розмаїття документів посідає гру­па ідеографічних та іконічних (іконографічних) доку­ментів, які умовно називаються «нетекстові». їх нерідко також називають невербальними [14]. Класифікацію зазначених документів показано на схемі 6.1.

"Нетекстові"

документи

Ідеографічні документи

Іконографічні документи

картографічні

музичні

аудіовізуальні

ізографічні

Схема 6.1 Класифікація нетекстових документів

384

385

Продовження таблиці

1	2	3	4	5
		дження транспортних зв'язків із сусідніми країнами. Вихід праці "Керів­ництво з географії", де було системати­зовано матеріал для побудови 27 загаль­них карт світу і 26 часткових карт Землі	Клавдій Птолемей (90 -168 рр. н. є.)	Стародавній Рим
II	XV-XVI ст.	Поява першої друко­ваної карти (1472р.). Створення першого глобуса (1492р.) Поява карт окремих областей і країн, створених в результаті зйомок на місцевості. Складання зібрань карт. Публікація першого зібрання карт "Огляд земної кулі". Уперше названо (а пізніше й видано) зібрання карт -"атлас"	М. Бехайм Авраам Артемій Г.Менкатор	Німеччина Нідерланди Іспанія
III	XVII -XIX ст.	Винайдення зорової труби (1609р.). Розробка перших температурних вимі­рів засобом тріангу­ляції. Винахід мензули (дав можливість проведення більш точних градусних вимірювань). Складання точних географічних карт на геодезичній основі	Галілео Галілей Сібеліус	Італія Голландія

Продовження таблиці

1	2	3	4	,5
		Створення топогра­фічних карт методом штрихів, а пізніше горизонталей. Розвиток тематичної картографії
IV	XX- поч. XXI ст.	Розвиток комплек­сного картографуван­ня, теорії картографії й організація наукових досліджень. Удосконалення методів, засобів виго­товлення й застосу­вання карт, поліп­шення якості друку карт; запровадження в науковий процес картографування космічних фотозображень

Характеристика та класифікація картографічних документів

Картографічні документи виділяються з масиву доку­ментів за формою умовних інформаційних знаків, якими закріплюється інформація.

Картографічні знаки — умовні уніфіковані позначки, що використовуються з метою створення картографічних зоб­ражень.

Картографічні умовні позначки збагачують зображення. Вони дозволяють передавати кількісні і якісні характерис­тики об'єктів (наприклад, указувати ширину і якість по­криття автодоріг, прохідність боліт); відображати об'єкти, недосяжні зору людини (рельєф дна океану, будову земної

388

389

кори на великій глибині); можуть наочно показати навіть те, що не сприймається органами чуття (магнітні коливан­ня, аномалії сил тяжіння), передати динаміку процесів, їх хід і переміщення в просторі (атмосферні вихрі, міграції населення).

Дослідженням і розробкою картографічних документів, вивченням їх сутності, різновидів, систем, форми, окремих елементів, символів, особливостей оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія — спеціальна галузь науки, техніки і виробництва [2].

Створюються картографічні документи в процесі карто­графічного виробництва. Під цим поняттям розуміють таке виробництво, головним завданням якого є вироблення в картографічній проекції зображення — зменшеного та част­ково узагальненого зображення поверхні Землі, астро­номічних небесних тіл чи небесного простору за умови виз­начення їх в окремій системі умовних знаків чи знакових систем.

Специфічні характеристики картографічних документів

подано на схемі 6.2.

використання специфічних знаків-символів

математично визначена побудова

незначні доповнення текстовою чи

цифровою інформацією

Специфічні характеристики картографічних

документів

відбір і

цілеспрямоване

моделювання

установлених

знакових систем у

сфері картографії

узагальнення

зображуваних

явищ

системне зображення дійсності

Схема 6.2 Специфічні характеристики картографічних документів

Об'єкти та явища, що відображає картографічний доку­мент, мають важливу ознаку — географічну точність. Ви являється вона в зменшенні того місця, що розташовані-в дійсності, зі збереженням пропорційності розмірів та відношень до різних об'єктів просторового розміщення. Для цього використовують ті чи інші математичні зобря ження, що отримали назву картографічних проекцій. Саме ці математичні способи й закріплюють достеменну функціональну залежність між географічним положенням і прямокутниками координат цих точок на площині (карті).

Оскільки всі об'єкти неможливо показати на обмежс

площі карти, виникає необхідність їх відбору. Відбір та у і; і гальнення в картографічному документі зображупапич об'єктів, виокремлення їх головних типових рис та характер них особливостей називається картографічною гені ралізацією. Генералізованість — важлива ознака будь-якої <> картографічного документа. Навіть на найбільш широкому штабній карті зображення генералізоване, оскільки немож ливо показати об'єкти зі всіма подробицями та деталями. І є нералізація визначається кількома факторами:

• масштабом картографічного документа;

• призначенням, тематикою та особливостями зобрп жуваної території [5].

Відображення дійсності в картографічних докумсппіч засновано на системному підході, за якого картографічні явища розглядаються як геосистеми, тобто територіальні, природні та соціально-економічні комплекси різною ран гу й просторового розміщення, чи як елементи.

За структурою й матеріальною конструкцією розрі і няють три види картографічних видань: карти, йтлві" глобуси. Останні до видань відносять досить умовно, тому що це не друкований, а об'ємний документ.

390

391

кори на великій глибині); можуть наочно показати навіть те, що не сприймається органами чуття (магнітні коливан­ня, аномалії сил тяжіння), передати динаміку процесів, їх хід і переміщення в просторі (атмосферні вихрі, міграції населення).

Дослідженням і розробкою картографічних документів, вивченням їх сутності, різновидів, систем, форми, окремих елементів, символів, особливостей оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія — спеціальна галузь науки, техніки і виробництва [2].

Створюються картографічні документи в процесі карто­графічного виробництва. Під цим поняттям розуміють таке виробництво, головним завданням якого є вироблення в картографічній проекції зображення — зменшеного та част­ково узагальненого зображення поверхні Землі, астро­номічних небесних тіл чи небесного простору за умови виз­начення їх в окремій системі умовних знаків чи знакових систем.

Специфічні характеристики картографічних документів

подано на схемі 6.2.

використання специфічних знаків-символів

математично визначена побудова

незначні доповнення текстовою чи

цифровою інформацією

Специфічні характеристики картографічних

документів

відбір і

цілеспрямоване

моделювання

установлених

знакових систем у

сфері картографії

узагальнення

зображуваних

явищ

системне зображення дійсності

Схема 6.2 Специфічні характеристики картографічних документів

Об'єкти та явища, що відображає картографічний доку­мент, мають важливу ознаку — географічну точність. Ви­являється вона в зменшенні того місця, що розташоване в дійсності, зі збереженням пропорційності розмірів та відношень до різних об'єктів просторового розміщення. Для цього використовують ті чи інші математичні зобра­ження, що отримали назву картографічних проекцій. Само ці математичні способи й закріплюють достеменну функціональну залежність між географічним положенням і прямокутниками координат цих точок на площині (карті).

Оскільки всі об'єкти неможливо показати на обмеженій площі карти, виникає необхідність їх відбору. Відбір та у і; і гальнення в картографічному документі зображуваних об'єктів, виокремлення їх головних типових рис та характер них особливостей називається картографічною гене ралізацією. Генералізованість — важлива ознака будь-якою картографічного документа. Навіть на найбільш широкомаї штабній карті зображення генералізоване, оскільки немож­ливо показати об'єкти зі всіма подробицями та деталями. І 'є нералізація визначається кількома факторами:

• масштабом картографічного документа;

• призначенням, тематикою та особливостями зобра жуваної території [5].

Відображення дійсності в картографічних документах засновано на системному підході, за якого картографічні явища розглядаються як геосистеми, тобто територіальні, природні та соціально-економічні комплекси різного ран гу й просторового розміщення, чи як елементи.

За структурою й матеріальною конструкцією розріз няють три види картографічних видань: карти, атласи, глобуси. Останні до видань відносять досить умовно, тому що це не друкований, а об'ємний документ.

390

391

кори на великій глибині); можуть наочно показати навіть те, що не сприймається органами чуття (магнітні коливан­ня, аномалії сил тяжіння), передати динаміку процесів, їх хід і переміщення в просторі (атмосферні вихрі, міграції

населення).

Дослідженням і розробкою картографічних документів, вивченням їх сутності, різновидів, систем, форми, окремих елементів, символів, особливостей оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія — спеціальна галузь науки, техніки і виробництва [2].

Створюються картографічні документи в процесі карто­графічного виробництва. Під цим поняттям розуміють таке виробництво, головним завданням якого є вироблення в картографічній проекції зображення — зменшеного та част­ково узагальненого зображення поверхні Землі, астро­номічних небесних тіл чи небесного простору за умови виз­начення їх в окремій системі умовних знаків чи знакових

систем.

Специфічні характеристики картографічних документів

подано на схемі 6.2.

використання специфічних знаків-символів

математично визначена побудова

незначні доповнення текстовою чи

цифровою інформацією

Специфічні характеристики картографічних

документів

відбір і

узагальнення

зображуваних

явищ

цілеспрямоване

системне зображення дійсності

моделювання

установлених

знакових-систем у

сфері картографії

Схема 6.2 Специфічні характеристики картографічних документів

390

Об'єкти та явища, що відображає картографічний доку­мент, мають важливу ознаку — географічну точність. Ви­являється вона в зменшенні того місця, що розташоване в дійсності, зі збереженням пропорційності розмірів та відношень до різних об'єктів просторового розміщення. Для цього використовують ті чи інші математичні зобра­ження, що отримали назву картографічних проекцій. Саме ці математичні способи й закріплюють достеменну функціональну залежність між географічним положенням і прямокутниками координат цих точок на площині (карті).

Оскільки всі об'єкти неможливо показати на обмеженій площі карти, виникає необхідність їх відбору. Відбір та уза­гальнення в картографічному документі зображуваних об'єктів, виокремлення їх головних типових рис та характер­них особливостей називається картографічною гене­ралізацією. Генералізованість — важлива ознака будь-якого картографічного документа. Навіть на найбільш широкомас­штабній карті зображення генералізоване, оскільки немож­ливо показати об'єкти зі всіма подробицями та деталями. Ге­нералізація визначається кількома факторами:

• масштабом картографічного документа;

• призначенням, тематикою та особливостями зобра­жуваної території [5].

Відображення дійсності в картографічних документах засновано на системному підході, за якого картографічні явища розглядаються як геосистеми, тобто територіальні, природні та соціально-економічні комплекси різного ран­гу й просторового розміщення, чи як елементи.

За структурою й матеріальною конструкцією розріз­няють три види картографічних видань: карти, атласи, глобуси. Останні до видань відносять досить умовно, тому що це не друкований, а об'ємний документ.

391

Характеристика виділених видів картографічних доку­ментів подана в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

Загальна характеристика документа

Картографічний документ, побудо ваний в картографічній проекції; зменшене, узагальнене зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла або позаземного простору, яке показує розташовані на них об'єкти у визначеній системі картографічних умовних знаків

Картографічний документ, що передає зображення різних об'єктів (карти, креслення, малюнки та ін.), який пропонується для навчання або практичного

використання

Картографічний документ у формі кулі - модель Землі з картогра-фічним зображенням її поверхні

Класифікація картографічних документів за матеріальною конструкцією

Карта як один із видів картографічних документів

Термін «карта» з'явився в епоху Відродження, до цього вживалися слова «ІаЬиІа» чи «сіезсгіріїопів» (зображення). Походить цей термін від латинського «сіагіа» (лист, папір).

У Росії карта спочатку називалась «кресленням», що оз­начало зображення місцевості рисами, кресленнями. Ли­ше в часи Петра І з'явився термін «ландкарти», а згодом «карти». У Тлумачному словнику В. Даля (1881 р.) карта визначається саме як «креслення якої-небудь частини землі, моря, небесної цілини».

392

Міжнародний багатомовний словник технічних термінів картографії (1973 р.) дає визначення карти як «зменшеного, узагальненого зображення поверхні Землі, інших небесних тіл чи небесної сфери, побудованої згідно математичного закону про площини, і показує методом умовних знаків розміщення й властивості об'єктів, пов'язаних з цими поверхнями» [21].

Вітчизняні державні стандарти, енциклопедичні видання, довідники та підручники з картографії містять декілька інших трактувань, хоча часто вони різняться лише ре­дакційно, акцентуючи увагу на тих чи інших властивостях картографічного зображення. Із виникненням нових видів карт, наприклад, електронних зображень на екранах моні­торів, пропонується ввести нове визначення з урахуванням нових властивостей та особливостей даних документів.

Основні властивості карти як картографічного докумен­та розкрито на схемі 6.3.

			математичний закон побудови				•
		^/ \.					використання особливої умовної мови картографічних символів
знаковість зображення		^^ Основні ^ч. \ властивості /
		\ карти І
					^\
	генералізованість карти				системність відображення дійсності

Схема 6.3 Основні властивості карти

393

Незважаючи на саме визначення карти, важливим фак­тором у дослідженні цього виду документа є безпосередньо

самі його елементи.

Елементи карти — це її складові частини, уключаючи саме картографічне зображення, легенду, рамкове оформ­лення, допоміжне оснащення тощо.

Характеристика основних елементів карти, як основного виду картографічного документа, наведена в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3

Композиційні елементи карти

№

Назва елементу

Картографічне зображення

Загальна характеристика

Зміст карти, сукупність відомостей про об'єкти і явища, їх розміщення, властивості, взаємозв'язки, динаміку