Зм 26. Аудіовізуальні документи

Коло питань: Основні поняття модуля. Класифікація аудіовізуальних документів. Історія виникнення та розвиток аудіовізуальних документів. Кінодокументи. Фотодокумен­ти. Фонодокументи.

Основні поняття модуля

Сукупність кінофотофонодокументів, а сьогодні й віде-одокументів, традиційно об'єднують в одну групу — аудіо­візуальні документи.

Проф. К.Г. Мітяєв у визначення кінофотофонодоку­ментів покладає наступні ознаки:

• усвідомлення процесу створення;

• передача зафіксованої інформації в часі та просторі;

• обов'язкова ідентифікація зображення чи звукозапи­су з письмовим змістом [24].

Проф.В.М. Магідов запропонував розглядати кінофото-фонодокументи як «гіперсистему», що містить зображаль­ну, аудіовізуальну, звукову і знакову інформацію [15].

На сьогодні під кінофотофонодокументами, на думку проф. Є О. Плешкевича, розуміють великий масив доку­ментації, що містить, з одного боку, зображальну, звукову, аудіовізуальну документацію, а з іншого — комплекс пись­мових документів, що доповнюють створення, зміст і технічні аспекти зафіксованої інформації [24]. Відповідно до виконуваних функцій, кінофотофонодокументи науко-кець поділяє за такими класами:

• оперативні (документальні) — фіксують реальні події дійсності, тобто первинна інформація (мінімальне викрив­лення інформації);

• ретроспективні — містять первинну інформацію, тоб­то втратили свою оперативну цінність; зберігаються в ; і рхіві кінофотофонодокументів;

411

— діахронні — містять інформацію, яка пройшла додат­кову семантичну аналітико-синтетичну переробку, завдяки чому їх цінність не залежить від часу. Діахронні докумен­ти створені для передачі структурної інформації:

• у першому випадку, — наукової, що містить інфор­мацію про наукові та науково-технічні досягнення і вико­нує когнітивну функцію;

• у другому випадку, — художньої, де творчість автора реалізується через організацію структури інформаційного суспільства, а семантична інформація здійснює додаткову функцію, завдяки чому вони виконують гедонічні функції.

Сьогодні з'являються визначені елементи-реквізити аудіовізуальних документів, наприклад, дата, визначення автора і короткий зміст, характеристика носія інформації, час і місце його виготовлення.

На основі розгляду аудіовізуальних документів виника­ють нові наукові напрями, наприклад «візуальна антропо­логія», що займається дослідженням етнографічних і ант­ропологічних проблем на матеріалах кінематографічних стрічок, фотографій або творів образотворчого мистецтва

тощо.

Аудіовізуальний твір — твір, що фіксується на певному матеріальному носії, кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (за-кодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього) і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, те­левізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення відо­бражаються за допомогою певних технічних засобів [20].

Аудіовізуальний документ — документ, що містить образо­творчу чи/або звукову інформацію, відтворення якої вима-

412

гає вживання відповідного обладнання. Аудіовізуальний до­кумент може також містити текстову інформацію.

Аудіовізуальні засоби — це пристрої чи прилади для за­пису, відтворення, проектування та відображення зорової, звукової чи образно-звукової інформації. Виняток стапо вить фотографія, інформація на якій сприймається безпо­середньо, без допомоги технічних засобів.

Однією з основних переваг аудіовізуальних документін < комплексний вплив на різні органи чуття людини, що зни­жує вірогідність утрати частки інформації.

Історія виникнення та розвиток аудіовізуальних документів

Першими із зазначених видів документів з'явилися фо-нодокументи, еволюція яких розпочинається ще з 1807 р. Дещо пізніше почали створювати фотодокументи, і лише н 1885 р. «картинки» почали рухатися — з'явились кінодоку-менти.

Еволюція кожного зі згаданих видів документів подана в таблицях 6.11— 6.13.

Таблиця 6.11

Еволюція дискових аудіодокументів

№	Роки	Характерні ознаки, досягнення	Автор	Примітка
1	2	3	4	5
1.	1727-1770	Проведення перших досліджень зі світло -чуттєвості хлориду срібла й демонстрація ефекту світлопису	І. Шульц Ж. Гелло К. В. Шеєм	Німеччина Франція Швеція
2.	1807	Перші спроби зафік­сувати звук на звуко -носії. Запис звукових коливань камертона на черненому попелом папері	Т. Юнг	Англія

413

— діахронні — містять інформацію, яка пройшла додат­кову семантичну аналітико-синтетичну переробку, завдяки чому їх цінність не залежить від часу. Діахронні докумен­ти створені для передачі структурної інформації:

• у першому випадку, — наукової, що містить інфор­мацію про наукові та науково-технічні досягнення і вико­нує когнітивну функцію;

• у другому випадку, — художньої, де творчість автора реалізується через організацію структури інформаційного суспільства, а семантична інформація здійснює додаткову функцію, завдяки чому вони виконують гедонічні функції.

Сьогодні з'являються визначені елементи-реквізити аудіовізуальних документів, наприклад, дата, визначення автора і короткий зміст, характеристика носія інформації, час і місце його виготовлення.

На основі розгляду аудіовізуальних документів виника­ють нові наукові напрями, наприклад «візуальна антропо­логія», що займається дослідженням етнографічних і ант­ропологічних проблем на матеріалах кінематографічних стрічок, фотографій або творів образотворчого мистецтва

тощо.

Аудіовізуальний твір — твір, що фіксується на певному матеріальному носії, кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (за-кодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього) і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, те­левізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення відо­бражаються за допомогою певних технічних засобів [20].

Аудіовізуальний документ — документ, що містить образо­творчу чи/або звукову інформацію, відтворення якої вима-

412

гає вживання відповідного обладнання. Аудіовізуальний до­кумент може також містити текстову інформацію.

Аудіовізуальні засоби — це пристрої чи прилади для за­пису, відтворення, проектування та відображення зорової, звукової чи образно-звукової інформації. Виняток стано­вить фотографія, інформація на якій сприймається безпо­середньо, без допомоги технічних засобів.

Однією з основних переваг аудіовізуальних документів є комплексний вплив на різні органи чуття людини, що зни­жує вірогідність утрати частки інформації.