8. Земельна рента та її форми.

Земля у сільському господарстві, як засіб виробництва відіграє вирішальну роль. Привласнення і господарське використання землі складає сутність земельних відносин, які, в свою чергу, породжують ренту. Рентні відносини – це відносини між суб’єктами в процесі виробництва розподілу і привласнення надлишкового над середнім прибутку. Земельна рента – як економічна категорія виражає відносини привласнення власником землі додаткового продукту у формі орендної плати за право користування землею. Таким чином, між власником землі та орендатором виникають рентні відносини стосовно розподілу прибутку. Одна її частина – у вигляді звичайного прибутку – дістається підприємцю, а іншу частину – у формі надприбутку – отримує землевласник. Земля відрізняється за якістю та місцерозташуванням. За цими ознаками розрізняють кращі, середні та гірші ділянки землі. Наявність власності на землю зумовлена отриманням землевласника певної частки додаткового продукту у вигляді земельної ренти. Таким чином, земельна рента є економічною формою реалізації земельної власності. Існують такі різновиди ренти: диференційна, абсолютна і монопольна. Незалежно від форм власності на землю утворюється диференційна рента. Диференційна рента І утворюється з кращих ділянок, які відрізняються більшою природною плодючістю та більш сприятливим місцерозташуванням. Диференційна рента ІІ утворюється в результаті того, що орендатор підвищує економічну родючість землі: вносить добрива, здійснює меліорацію та інші агротехнічні заходи. У цьому випадку проводиться інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, яка означає збільшення випуску продукції без розширення земельних ділянок, шляхом покращення використання засобів виробництва та робочої сили. Абсолютна рента – в умовах капіталізму форма земельної ренти, яку необхідно сплачувати власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості та її місця розташування. Абсолютна рента є економічною формою реалізації монополії приватної власності на землю. ЇЇ джерело – надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції і суспільною ціною виробництва), а умова виникнення – значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві.Абсолютною рентою ще називають надприбуток, який утворюється на гірших ділянках і який дістається власнику землі. Приватна власність на землю і необхідність виплати ренти за всі використані землі можуть призвести до перетворення абсолютної ренти в монопольну, коли ціна на сільськогосподарську продукцію вища за її вартість. У ринковій системі будь-який фактор, який приносить певний дохід, є товаром. Так і земля – не є продуктом праці, купується і продається. Земля – особливий товар. Ця особливість полягає в тому, що вона є продуктом природи і на неї початково не затрачена праця. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких витрат, то ціна землі ґрунтується не на вартості, а на величині доходу, який вона приносить своєму власникові, – ренті. При продажі земельної ділянки її власник у першу чергу турбується про те, щоб не втратити отримуваний ним рентний доход. Він йде на продаж лише в тому випадку, коли сума отриманих грошей при поміщенні в банк, або віддана в позику, приноситиме йому доход не менший за ренту. В свою чергу, покупець землі, перш ніж стати її власником, величину ренти з ділянки землі порівнює з процентом, який він може отримати, якщо покладе свої гроші в банк. Таким чином ціна землі є капіталізована (перетворена в грошовий капітал) рента. Ціна землі виключає витрати на обробітку ґрунту та його покращення. Ціна землі (Цз) прямо пропорційна величині ренти (Рз) та обернено пропорційна нормі банківського відсотка (Вб)%: Цз = (Рз/Вб)х100 Надзвичайно висока ціна землі у великих містах. Так, у Токіо ціна невеликої ділянки під будинок становить близько 37 середньорічних доходів громадян.