Перелік нормативно-правових актів

1. Конституція України 28.06.1996 №254к/96-ВР (Відомості Верховної Ради України (ВВР),1996р., №30, ст.141).

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 №2341-ІІІ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001р., №25-26, ст.131).

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-Х (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984 р., додаток до №51, ст.1122).

4. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (Відомості Верховної Ради України (ВВР),1991р., №53, ст.793).

5. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

6. Закон України «Про пенсійне забезпечення». Верховна Рада України. Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

7. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 45, ст.425 ).

8. Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 37, ст.237 ).

9. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 2-3, ст.11 ).

10. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI.

11. Закон України «Про Рахункову палату» (Відомості Верховної Ради України (ВВР) 11 липня 1996 року N 315/96-ВР, 1996, N 43, ст.212 ).

12. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 46-47, ст.403).

13. Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 14, ст.170).

14. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 47, ст.256 ).

15. Указ Президента України від 24.12.1999 №1617/99 «Про заходи щодо забезпечення погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами і повернення кредитів» (Офіційний вісник України, 14.01.1999, №52, стор.17).

16. Указ Президента України «Про невідкладні заходи з подолання бідності» від 26.02.2010 №274/2010 (Офіційний вісник України 15.03.2010, №16, ст.731).

17. Указ Президента України «Про Положення про Міністерство соціальної політики» від 06.04.2011 №389/2011.

18. Роль прокурора у захисті прав і свобод осіб, які потребують державної підтримки і допомоги.

З моменту проголошення незалежності Україна стала на шлях розбудови суверенної, демократичної та соціально спрямованої держави.

Так, статтями 1, 3 Конституції України закріплено соціальний та правовий характер нашої держави, визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст.ст. 48, 49 Основного закону України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, а також право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Одночасно закріплено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прийнята на розвиток вищезазначених положень Конституції України низка законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів закріплює правовий статус відповідних категорій громадян, встановлює форми й види соціального захисту, умови та розміри забезпечення, підстави і порядок надання пільг, компенсацій, допомоги, соціальних послуг, а також визначає відповідні обов’язки органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів правовідносин.

Правовий статус та гарантії соціального захисту основних категорій громадян, які потребують державної підтримки та допомоги, визначено Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За інформацією Міністерства соціальної політики України, згідно з даними Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП), станом на 01.05.2011 в Україні налічується 2,2 млн. ветеранів війни, 5,4 млн. дітей війни, 6 тис. жертв нацистських переслідувань, 123,7 тис. ветеранів військової служби, 4,5 млн. ветеранів праці, 2,2 млн. осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, з яких 255,9 тис. учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та майже 14 млн. людей похилого віку.

За наявності у цих громадян усієї повноти політичних, соціально-економічних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією та законами України, вони у переважній більшості через похилий вік, фізичний, матеріальний стан неспроможні повною мірою самостійно реалізувати свої права, а тому потребують постійної уваги та підтримки з боку держави.

При спрямованості державної політики у сфері соціального захисту на створення додаткових правових, соціально-економічних та матеріально-побутових гарантій забезпечення достатнього життєвого рівня таких громадян, належних умов для підтримання здоров’я та активного довголіття значна кількість проблем їх життєдіяльності залишається невирішеною.

Матеріали контролюючих органів, численні звернення громадян та повідомлення у засобах масової інформації свідчать про поширеність порушень прав і свобод громадян, які потребують державної підтримки та допомоги, у тому числі органами влади та самоврядування, покликаними реалізовувати державну політику у цій сфері. Продовжують мати місце факти недотримання прав цих громадян на соціальне, медичне, санаторно-курортне, матеріально-побутове, транспортне обслуговування, при використанні бюджетних коштів, виділених на забезпечення гарантій їх соціального захисту.

Тому стан реалізації соціальних гарантій зазначених категорій населення потребує постійної уваги органів прокуратури при здійсненні покладеної відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» правозахисної функції.

Метою цих методичних рекомендацій є надання прокурорам ґрунтовної інформації з удосконалення організації та проведення перевірок додержання законів у сфері соціального захисту осіб, які потребують державної підтримки та допомоги, розкриття методики і тактики ефективного виявлення правопорушень, вибору засобів реагування з метою реального поновлення порушених прав зазначених осіб, відшкодування завданих їм та державі збитків, притягнення винних осіб до встановленої законодавством юридичної відповідальності.

Очікуваним результатом від застосування цих методичних рекомендацій є покращення ефективності правозахисної діяльності органів прокуратури та зміцнення стану законності в указаній сфері суспільних відносин.

Слід також зазначити, що серед осіб, які потребують державної підтримки та допомоги, законодавством України в окрему категорію виділено осіб з інвалідністю. Зважаючи на особливі, зумовлені стійкою втратою здоров’я потреби цих громадян органам прокуратури при організації щодо них правозахисної діяльності слід застосовувати у практичній діяльності розроблені Генеральною прокуратурою України спільно з Національною академією прокуратури України методичні рекомендації «Організація прокурорських перевірок додержання законодавства щодо соціального захисту інвалідів», схвалені 08.04.2011 науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України.