1. Конституція України ;

2. Закони України /з поточними змінами/:

«Про енергозбереження» №74/94 від 01.07.1994р.; «Про теплопостачання» №2633-ІУ від 02.06.2005р.; «Про електроенергетику» №575/97 від 16.10.1997р; «Про нафту і газ» №2665-ІІІ від 12.07.2001р ;

«Про ліцензування певних видів господарської діяльності» №1775-ІІІ від 01.06.2000р ;

«Про ціни і ціноутворення» №507-ХІІ від 03.12.1990р; «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» №2479-УІ від 09.07.2010р;

«Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ від 24.06.2004р.

Указ Президента України: «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України» №1167 від 30.10.2000р. (з наступними змінами).

3. Постанова Верховної Ради України «Про соціальний захист населення у зв’язку з формуванням тарифів на газ та житлово-комунальні послуги» №2493-ІУ від 30.08.2010р.

4. Постанови Кабінету Міністрів України (з наступними змінами):

«Питання Державної інспекції з енергозбереження» №1039 від 29.06.2000р.;

«Про державну експертизу з енергозбереження» №1094 від 15.07.1998р.;

«Положення про Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії» №929 від 07.08.1996р.;

«Про затвердження Положення про порядок накладення на суб’єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику» №1312 від 21.07.1999р.;

«Про затвердження Положення про житлово-комунальну інспекцію» №798 від 10.098.2008р.;

«Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №747 від 25.05.1998р.

26. Основні положення міжнародно-правових актів, спрямованих на боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

У міжнародному праві вперше поняття легалізації ("відмивання") доходів від злочинної діяльності було визначено у Віденській конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" від 19 грудня 1988 року. Згідно зі статтею 3 зазначеної Конвенції легалізацією ("відмиванням") доходів від злочинної діяльності вважають конверсію або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень або внаслідок участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях з метою приховування незаконного джерела власності або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення або правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії; приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення справжніх прав стосовно власності або її належності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень чи внаслідок участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях; придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні або правопорушеннях; участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, спроби скоїти таке правопорушення або такі правопорушення, а також посібництво, підбурювання, сприяння або надання порад при їх здійсненні. "Відмивання" грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків, Конвенція визнала як злочин.

Віденська конвенція була ратифікована Україною 27 листопада 1991 року. Крім визнання відмивання грошей міжнародним злочином, ця Конвенція вимагала від країн, що її ратифікували, введення в національні законодавчі акти статей про екстрадицію осіб, винних у здійсненні такого злочину, а також конфіскацію майна злочинців.

У липні 1989 року на економічній нараді семи європейських країн було створено Спеціальну групу з фінансової діяльності. Вона опрацьовує і поширює заходи, спрямовані на боротьбу з відмиванням "брудних грошей". Група відома як FATF (ФАТФ). Назва англійською мовою - Financial Action Task Force. До групи входять понад 30 країн та дві міжнародні організації.

ФАТФ - це міжурядовий орган, метою діяльності якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси запровадження таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє запобіжні заходи, сприяє загальноосвітній імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

З потребою запобігання, протидії та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом світова спільнота розпочала боротися ще раніше, ніж Україна. З цією метою, під егідою Ради Європи, 18 листопада 1990 року було укладено "Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом". Конвенція відома як Страсбурзька за містом свого укладення. ЇЇ текст, зокрема, було оприлюднено в "Офіційному віснику України", 1998 р., № 13. Зазначена публікація відбулася після ухвалення Закону України "Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 рік". Текст цього Закону публікувався в "Офіційному віснику України" 1997 року, № 52.

До цієї Конвенції Україна приєдналася у вересні 1995 року. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію 17 грудня 1997 року.

У Страсбурзькій конвенції Ради Європи з відмивання, виявлення, вилучення та конфіскації доходів від злочинної діяльності, на відміну від Віденської конвенції, йдеться про "відмивання" грошей, отриманих не тільки від наркобізнесу, але і будь-яким злочинним шляхом. Конвенція встановила, що держави можуть притягувати до відповідальності за перераховані вище дії навіть тоді, коли основне правопорушення, в результаті якого були отримані матеріальні цінності, не входило до їх юрисдикції. Держави можуть передбачати, що за "відмивання" злочинних доходів особи, які вчинили основний злочин, до відповідальності не притягуються. На розгляд учасників Конвенції винесено також питання стосовно відповідальності особи, що вчинила будь-яке з перелічених діянь, коли вона не знала, але повинна була знати, що майно є доходом від злочину.

19 червня 1991 року Європейське Економічне Співтовариство ухвалило "Директиву про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей" № 91/ 308/ ЕЕС, Директива сформувала поняття "відмивання грошей". Воно охоплює такі дії:

o перетворення та передача майна з відома, що це майно одержано у результаті кримінальної діяльності або у співучасті у такій діяльності з метою переховування чи маскування незаконного походження або надання допомоги будь-якій особі, що втягнена у таку діяльність, з метою уникнення юридичних наслідків цієї діяльності;

o покриття або маскування справжніх джерел, місцезнаходження, розміщення, переміщення, належність прав або власність майна з відома, що таке майно одержано в результаті кримінальної діяльності або співучасті у такій діяльності;

o придбання, володіння або користування майном з відома, що таке майно одержано в результаті кримінальної діяльності або співпраці у такій діяльності;

o співучасть, надання допомоги, спроби щодо вчинення або надання допомоги у вчиненні, підбурюванні, сприянні вчиненню дій, зазначених у попередньому пункті.

Обізнаність та намір, як елемент вищезазначених дій, визначаються з урахуванням об'єктивних обставин.

Відмиванням брудних грошей вважаються і дії, в результаті яких одержано майно з метою відмивання коштів, що були вчинені на території третьої держави-учасниці або третьої країни.

У листопаді 1993 року в рамках ООН було ухвалено "Типовий закон про "відмивання" грошей, отриманих від наркотиків". Там йдеться про заходи, спрямовані проти можливого відмивання, виявлення фактів відмивання та про санкції за участь у цьому виді злочину.

Згідно із Типовим законом відповідальності підлягають:

1. Особи, які конвертують або переводять гроші чи власність, отримані прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, з метою укриття чи приховування незаконного джерела цієї власності або коштів, чи надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні одного з правопорушень, з тим, щоб вона могла уникнути юридичної відповідальності за свої дії.

2. Особи, які надають допомогу в прихованні характеру, джерела, місцезнаходження, способу розповсюдження, переміщення або дійсних прав стосовно коштів, власності, отриманих прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених "Сорока рекомендаціями ФАТФ". З огляду на зволікання з прийняттям цих принципів Україна 1 вересня 2001 р. була включена до "чорного списку" ФАТФ. Причини включення України (номер у переліку - це відповідний номер з "40 рекомендацій ФАТФ"):

№ 4 - відсутність обов'язкового моніторінгу усіх фінансових систем;

№ 8 - відсутність законів з приводу регулювання фінансових інститутів;

№ 10 - ненадання фінансової звітності щодо підозрілих фінансових операцій;

№ 11 - небажання фінансового сектору допомагати відповідним органам з приводу перешкоджання відмивання брудних грошей;

№ 14 - існування фіктивних компаній;

№ 15 - складність визначення власників компанії, їхньої особи тощо;

№ 16 - складність визначення керівного складу компанії;

№ 23 - участь злочинних угруповань у відмиванні грошей;

№ 24 - відсутність законів, які б регулювали обмін інформацією між міжнародними правовими організаціями;

№ 25 - небажання вживати адекватні заходи у відповідь на порушення законодавства.