- •1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки.
- •2. Мотиви розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
- •3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •4. Основні напрями здійснення зовнішньоекономічних операцій.
- •5. Фактори, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •6. Принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •7. Теорії зовнішньоекономічної діяльності.
- •8. Тарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •9. Нетарифні методи регулювання
- •10. Сутність, функції та види мита.
- •11. Економічна дія квот в зовнішньоекономічній діяльності.
- •12. Ембарго та сфера його застосування.
- •13. Демпінг та сфера його застосування в зед.
- •14. Функції зовнішньоекономічного контракту (угоди).
- •15. Види зовнішньоекономічних контрактів (угод).
- •16. Підготовка, укладання та виконання зовнішньоекономічного контракту.
- •17. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічних контрактів (угод).
- •18. Документи, що використовуються при укладенні експортної угоди (контракту).
- •19. Документи, що використовуються при укладенні імпортної угоди (контракту).
- •20. Зовнішньоторгові документи, що підтверджують виконання контракту.
- •21. Типова структура міжнародного контракту купівлі-продажу.
- •22. Умови зовнішньоекономічних контрактів.
- •23. Опубліковані та розрахункові ціни в зед.
- •24. Зовнішньоторгова ціна.
- •25. Способи фіксації ціни в зовнішньоекономічному контракті.
- •26. Технічні і комерційні поправки до ціни в зед.
- •27. Види знижок, що застосовуються у міжнародній торговій практиці.
- •30. Класифікація цін на світовому ринку.
- •31. Тенденції взаємозв'язку внутрішніх і зовнішніх цін.
- •32. Ціноутворюючі фактори на світовому ринку.
- •33. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •34. Маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •35. Підходи до вибору зарубіжного ринку.
- •36. Схема дослідження міжнародних ринків.
- •37. Міжнародна сегментація ринку.
- •38. Модель сегментації ринку.
- •39. Основні способи виходу на зовнішні ринки.
- •40. Прямий і непрямий експорт.
- •41. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •42. Страхове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •43. Посередники у зовнішній торгівлі.
- •44. Зустрічна торгівля в зовнішньоекономічній діяльності.
- •45. Особливості міжнародної торгівлі послугами.
- •46. Міжнародний трансфер технологій.
- •47. Міжнародний інжиніринг.
- •48. Міжнародний лізинг.
- •49. Особливості франчайзингового бізнесу в зовнішньоекономічній діяльності.
- •50. Техніка укладення ліцензійних угод.
- •51. Організація та функціонування спільних підприємств.
- •52. Зовнішньоекономічна стратегія підприємства.
- •53. Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
48. Міжнародний лізинг.
Лізинг — це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату.
За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом). І тому лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням.
З погляду майнових відносин лізингова угода складається з двох взаємозв’язаних частин:
угода про купівлю-продаж;
угода, що стосується тимчасового використання майна.
Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень (або альтернативна форма міжнародного кредитування) в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.
Основними елементами лізингової операції є:
об’єкт і суб’єкти (сторони лізингової угоди);
термін лізингової угоди;
лізингові платежі;
послуги, що надаються за лізингом.
Об’єктом лізингової операції є будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не зникає у виробничому циклі, а також земельні ділянки та інші природні об’єкти. За природою об’єкта, що орендується, розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.
Суб’єктами лізингової операції виступають сторони угоди, якими є:
власник майна (лізингодавець) — особа, яка спеціально придбаває майно для здавання його у тимчасове використання;
користувач майна (лізингоотримувач) — особа, яка отримує майно у тимчасове використання;
продавець (постачальник, виробник) майна — особа, яка продає майно, що є об’єктом лізингу;
інвестор — особа, що бере участь у фінансуванні лізингової угоди (у разі високої вартості угоди для фінансування проекту лізингодавцем залучаються банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.).
Іноді продавець та власник майна є однією особою. Суб’єктів лізингової угоди можна поділити на прямих учасників і непрямих.
До прямих учасників лізингової угоди відносять:
лізингові фірми або фінансові компанії. Останні поділяються на компанії, що спеціалізуються тільки на фінансуванні лізингової угоди (оплата майна), й універсальні компанії, що здійснюють фінансування не тільки угоди, а й пов’язаних з її з реалізацією операцій, наприклад технічне обслуговування, навчання, консультації;
виробничі, торговельні, транспортні підприємства та населення, які мають ліцензію на лізингову діяльність і достатню кількість фінансових коштів;
постачальники об’єкта угоди (виробничі та торговельні компанії).
До непрямих учасників лізингової угоди відносять установи,
у статуті яких передбачена лізингова діяльність. Такими є:
комерційні банки;
інвестиційні банки;
страхові компанії;
брокерські компанії;
інші посередницькі фірми.
Строк лізингової угоди — це період лізингу, тобто строк дії угоди.
Фактори, що впливають на визначення строку лізингової угоди:
строк служби устаткування;
період амортизації устаткування;
цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди;
динаміка інфляційних процесів;
кон’юнктура ринку позичкових капіталів.
Сутність лізингової операції полягає в тому, що потенційний лізингоотримувач, у якого відсутні вільні фінансові кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти лізингову угоду. Відповідно до цієї угоди лізингоотримувач вибирає продавця, який має необхідне майно; лізингодавець придбаває його у свою власність і передає його лізингоотримувачу у тимчасове володіння і використання за обумовлену в угоді лізингову плату. По закінченні угоди залежно від його умов майно повертається лізингодавцю чи переходить у власність лізингоотримувача.