22. Умови зовнішньоекономічних контрактів.

Під час складання контракту українським суб'єктам ЗЕД треба користуватися Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Мінекономіки і з питань європейської інтеграції України, від 06.09.2001 р. № 201. Норми цього документа застосовують під час укладання договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Права й обов'язки сторін контракту визначаються правом місця його укладання, якщо сторонами не передбачене інше, і відображаються в умовах контракту.

До умов, які повинні бути включені до контракту, належать такі:

Назва, номер договору (контракту), дата, та місце його укладання

Преамбула

Предмет договору (контракту)

Кількість та якість товару

Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг )

Ціна та загальна вартість договору(контракту)

Умови платежів

Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)

Упаковка та маркування

Форс-мажорні обставини

Санкції та рекламації

Урегулювання спорів у судовому порядку

Місцезнаходження (місце проживання ) поштові та платіжні реквізити сторін.

У вітчизняній зовнішньоекономічній практиці нормативний механізм застосування суб'єктами підприємницької діяльності правил Інкотермс.

Інкотермс містить перелік і опис факультативних правил — своєрідних варіантів здійснення договірних поставок, пряме по­силання на які є підставою застосування тієї або іншої контракт­ної моделі. Ці варіанти або базисні умови контрактів, які розмі­щуються за принципом зростання зобов'язань продавця, регулю­ють відносини між продавцем і покупцем, які стосуються чис­ленних специфічних способів доставки товарів від першого до другого. Зазначена специфіка зумовлюється тим, який вид транс­порту (водний, залізничний, авіаційний, автомобільний) є най­більш доцільним, вигідним або безальтернативним для застосу­вання, які умови перевезення (фрахту) обирають учасники дого­ворів, як вони розподіляють між собою витрати на перевезення, оформлення документів, митних декларацій, виконання інших формальностей, страхування товарів від ризиків, псування та по­шкоджень. У цьому зв'язку, враховуючи статус України як мор­ської держави, можна відзначити важливість для вітчизняних експортерів та імпортерів тих базисних умов контрактів, які пе­редбачають транспортування вантажів морськими, взагалі вод­ними шляхами. Важливо враховувати обмеження застосування Інкотермс: сфера їх дії не виходить за рамки регламентації процесу поставки товарів у матеріальній формі відповідно до загальної угоди з міжнародної купівлі-продажу. Саме на цей момент неодноразово вказувалося експертами Міжнародної торгової палати: Інкотермс використовується тільки для регламентації відносин між продав­цем та покупцем, котрі повинні враховувати необхідність укла­дання та дотримання договорів з перевезення товарів, їх збері­гання, страхування, фінансування. Вони ж під час укладання інших угод також повинні враховувати вимоги Інкотермс, оскі­льки останні вже самі по собі містять вимоги щодо застосовуван­ня певних видів транспорту, певні вимоги щодо страхування та ін. Так, помилковим є застосування угоди FОВ, якщо не викорис­товується морський транспорт (згідно зі змістом самої абревіату­ри, «франко борт»).