1.Культура фахового мовлення.

 Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі.

Мова – своєрідна візитна картка кожної людини, саме вона дає змогу судити про її освіченість, ерудицію; саме вона є одним із критеріїв, за яким визначають рівень професійної майстерності людини.

  Мова – засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин, мова тісно пов’язана з виробництвам.

  Перебудова соціально-економічної й політичної сфери в країні, реформи в галузі сільськогосподарського виробництва вимагають від фахівця-аграрія бездоганного володіння мовою професії. Для цього слід мати не тільки знання свого фаху, але й знати фахову термінологію, вільно володіти нею, вміти користуватися.

  Терміни “мова професійного спілкування” і “ділова мова” не тотожні. Діловою мовою послуговуються представники різних професій, а мова професійного спілкування функціонує в межах певної професійної сфери. Ділова мова – це реалізація офіційно-ділового стилю, зафіксованого в документах; у мові професійного спілкування реалізуються також науковий стиль та розмовний. Водночас елементи ділової мови і мови професійного спілкування можуть використовуватися паралельно, наприклад, в офіційних переговорах, ділових бесідах.

   Щоб бути зразковим, професійне мовлення має характеризуватися такими головними ознаками:

-правильністю, тобто відповідати літер-м нормам, що діють у мовній сист-і;

-змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання; різнобічне й повне розкриття теми, уникання зайвого;

-послідовністю,тобто логічністю думок;

-багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю (викор. слів у переносному значенні, крилатих виразів, порівнянь, метафор; урізноманітнення граматичної будови речення, вжив.відокремлень, однор.членів, вставних слів, звертань, та ін.)

-точністю, яка значною мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу; дібрати якнайточніше слово, яке б відповідало конкретному контексту, допомагає розгалужена система синонімів та паронімів в укр. мові (привести –призвести; діловитий- діловий; особистий – особовий- особливий)

  Отже, знати мову професії – це вільно володіти лексикою свого фаху. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в ділових контактах.

2.Відмінювання іменників, що закінчуються на –р.

Ім., що закінчуються на –р поділяються на тверду, м’яку та мішану групу.

Тверда група. До неї належать ім., що закінчуються на –ор, -ур, -ер, -ір. Також належать ім. з наголошеними –ир, -ар, - яр. А також належать слова мир, вир, дар, звір, снігур, комар

М’яка група. Належать ім. з наголошеними суфіксами –ар-, -ир-, у яких у множині наголос падає на закінчення (шахтар – шахтарі)

Мішана група. Належать ім. з наголошеними суфіксами –ар-, -яр- (школяр, повістяр)

ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТОДОРОВ І К°»

Витяг з наказу № 27-к

22.03.2022 р. м. Одеса

Про зарахування на посаду.

Валуєву Тетяну Ігорівну зарахувати на посаду інспектора відділу кадрів з окладом відповідно до штатного розкладу.

Підстава: заява Валуєвої Т.І., згода начальника відділу кадрів Чалої Т.М.

Директор (підпис) О.В.Тодоров

Білет№3