1. За будовою числівники поділяються на прості, складні та складені.

Прості числівники складаються з однієї кореневої основи. До них належать:

— назви чисел першого десятка (один — десять), числівники сто, тисяча, мільйон, мільярд, нуль;

— числівники, утворені за допомогою суфікса -дцять: одинадцять, двадцять, тридцять;

— збірні числівники: двоє, одинадцятеро;

— неозначено-кількісні числівники: кілька, багато, немало;

— порядкові числівники, утворені від простих числівників: третій, сьомий, сотий. Складними називаються числівники, утворені від двох числівникових основ. До них належать:

— назви десятків: шістдесят, дев'яносто;

— назви сотень: триста, сімсот;

— збірні числівники (обидва, обидві), дробові (півтора), неозначено-кількісні (кількадесят, кількасот);

— порядкові числівники, утворені від складних кількісних: двохсотий, сімдесятий. Складені числівники складаються з кількох слів:

двадцять два, вісімдесят третій, тисяча дев'ятсот вісімдесят перший.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні (відповідають на питання скільки?) і порядкові (відповідають на питання котрий?).

Кількісні числівники змінюються тільки за відмінками, але не мають роду й числа, крім числівників один (який має форми родів — одна, одне і числа множини — одні), два (має форму жіночого роду дві), обидва (жіночий рід обидві), півтора (жіночий рід півтори).

Кількісні числівники, які означають число, бувають підметами й додатками:

Три і чотири — сім (підмет і присудок). Розділіть двадцять чотири на вісім (додатки).

Порядкові числівники змінюються за родами (четверта,четверте), числами (четвертий, четвертї), відмінками (четвертого, четвертої, четвертих).

Порядкові числівники виступають тими членами речення, що й прикметники, — означеннями, іменною частиною присудка, зрідка підметом, додатком чи обставиною.

Мій брат навчається у третьому класі (означення).

Сьоме січня — Різдво Христове за православним календарем (підмет).

2. Відокремлення другорядних членів речення

Існують:

• Відокремленні означення

• Відокремленні прикладки

• Відокремленні додатки

• Відокремленні обставини

• Відокремлені уточнюючі члени речення

Відокремлені означення

Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.

Поширені означення відокремлюються, якщо:

- стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.

- стосуються особового займенника: З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

- стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини: У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.

- стоять перед означуваним словом, вираженим ім.-м, але відірвані від нього ін. словами: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.

Зверніть увагу! Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова:Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.

Непоширені означення відокремлюються:

- якщо стоять після означуваного слова, вираженого іменником, якщо перед ним є своє означення: Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче.

- перед або після означуваного слова, вираженого особовим займенником: А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда.

- перед означуваним словом, якщо непоширені означення мають відтінок причини (до них можна поставити питання чому? з якої причини? незважаючи на що?):Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.

- перед означуваним словом або після нього, якщо непоширені означення відірвані від нього іншими словами: Він не чув, як, зрушений пострілами, сиплеться з гілля дерев і вкриває його пушистий сніг.

- якщо в реченні відсутнє слово, якого стосується непоширене означення:Невідомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дивлюся.

Комами не відокремлюються:

- два означення (виражені дієприкметниковими зворотами), що з’єднані сполучником і (й): Пробуджений ранком і сполоханий дощем птах знявся з гілки й згубився у верховітті.

- означення, що стоять перед означуваними словами і не мають обставинного відтінку: Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на письмі воно може виділятися за допомогою т и р е: І тоді ж світ, уся земля — буйна й радісна — поринула в цім болю.

Білет 17

1. Предмет еттиики ділового спілкування – це норми поведінки і спілкування різних соц.. груп в тій чи ін. проф. сфері

Завдання:

- розвивати культуру мовлення в процесі ділового спілкування

- засвоїти осн правила мовленнєвого етикету

- вміло викор онс етикетні ситуації

Спілкування – це кодекс правил, які регламентують взаємини між людьми у різних життєвих ситуаціях

Мовленнєвий етикет – це реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження

Спілкувальний етикет – це сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими користуються в різних комунікативних ситуаціях.

Етикетна ситуація – ВІТАННЯ

Вітання – це слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення до нього.Найбільш поширені – доброго ранку, добрий день, доброї ночі,вітаю, радий вітати, моє шанування, з приїздом вас, тощо