- •1. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •2. Пряма мова і розділові знаки при ній. Цитати
- •1.Культура фахового мовлення.
- •2.Відмінювання іменників, що закінчуються на –р.
- •1.Стилі, типи сучасної української літературної мови.
- •2.Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні.
- •1.Документ – основний різновид ділової мови. Загальні вимоги до складання документів.
- •Загальні функції:
- •Спеціальні функції:
- •1 Особливості офіційно ділового стилю мови.
- •1. Поняття літературної мови. Мовна норма, види норм
- •2. Порівняльний зворот
- •1. Культура мовлення під час ведення дискусій
- •2.Правопис префіксів
- •1.Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •2.Ступені порівняння якісних прикметників
- •1)Мова і професія
- •2)Прикметник як частина мови
- •1)Особливості складання розпорядчих документів
- •2)Відмінювання прикметників. Особливості використання прикметників у ділових паперах.
- •Особливості використання прикметників у професійних текстах
- •Оголошення
- •1)Відмінювання кількісних числівників. Особливості використання числівників у ділових паперах.
- •2)Речення. Класифікація простих речень.
- •1. Творення присвійних прикметників
- •Творення дієприкметників
- •2.Синтаксис
- •65011, Одеса, вул. Різницька, 13/15
- •65035, М. Одеса, вул. Польська, 19
- •Числивник як частина мови.
- •2. Використаннея прикметників в документах.
- •1. За будовою числівники поділяються на прості, складні та складені.
- •2. Відокремлення другорядних членів речення
- •2. Відмінювання дієприкметників.
- •1. М'який знак пишуть:
- •2. Довідки - їхні види та правила оформлення.
- •1.Відмінювання складених кількісних та порядкових числівників
- •8. За ступенем складності:
- •9. За стадіями відтворення:
- •10. За терміном виконання:
- •12. За технікою відтворення:
- •13. За терміном зберігання:
- •1.ЛексиКа за сферою вживання
- •1. Дієсло́во як частина мови
- •2. Складні випадки слововживання.Пароніми та омоніми
- •1.Мовленнєвий етикет.
- •2.Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.
- •1.Іменник як частина мови
- •2.Неозначена форма дієслова. Основа дієслова.
- •1. Сематико-граматичні групи іменників. (розподіл на конкретні та абстрактні,власні та загальні, істотні та неістотні.)
- •2.Дієприслівник як форма дієслова.
- •Безособові форми на –но, -то. Види дієслова.
- •Види дієслів
- •Основні правила ділового спілкування.
- •2.Розділові знаки при однорідних членах речення та узагальнюючих словах.
- •Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Зв`язок числівника з іменниками.
- •1. Розділ іменників на відміни і групи. Творення й правопис імен по батькові
- •2. Культура мовлення під час ділової телефонної бесіди
- •1. Термін і термінологія
- •2. Звертання. Вставні, вставлені слова, речення і розділові знаки при них
- •1. Особливості відмінювання іменників. Кличний відмінок – зміст поняття.
- •2. Формуляри і реквізити ділових паперів
1. Творення присвійних прикметників
Присвійні прикметники утв від назв людей і тварин. Від іменників 1-ої відміни — назв людей — присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра — сестр-ин, баба — баб-ин, Ольга — Ольж-ин, тітка — тітч-ин, Солоха — Солош-ин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін (на письмі -їн): Лідія — Ліді-їн, Євдокія — Євдокі-їн.
Від іменників 2-ої відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов, -ев (-єв):
якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів/-ов: дядько — дядьк-ів, дядьк-ов-ого;
якщо прикметник утворено від іменника м'якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв)/ —ев (-єв): Андрій — Андрі-їв, Андрі-єв-ого; лікар — лікар-ів, лікар-ев-ого.
Від назв тварин прикметники із значенням присвійності утв за допомогою суфіксів -ин, -ін (на письмі -їн): бджол-ин-ий, пташ-ин-ий, орл-ин-ий, змі-їн-ий, солов'-їн-ий; чи суфіксів-ач, -яч: соб-ач-ий, кач-ач-ий, тел-яч-ий, свин-яч-ий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи та додаванням закінчення -ий: вовчий, овечий.
Нульовий суфікс на місці колишнього суфікса -Й використовується при утворенні прикметників від іменників, що є назвами тварин. При цьому перед нульовим суфіксом відбувається чергування звуків к — ч (вовк — вовчий), д — ж (ведмідь — ведмежий), ц — ч (заєць — заячий). У цьому ж випадку використовуються суфікси -ач-, -яч-, -ин-, -їн-( кріль — кролячий, миша — мишачий, орел — орлиний, соловей — солов'їний), -ов-, -ев- (моржевий, тюленевий).
Від іменника МАТИ присвійний прикметник МАТЕРИИН, а від слова МАМА – МАМИН.
Вживання -ів, -ов- та ів, -ев- залежить від групи прикметників: -ів-, -ов- характерне для прикметників, утворених від іменників твердої групи: Тарасів, батьків, Тарасова, батькова.
-ев- пишемо в прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: лікарів, лікарева, кобзарів, кобзарева
Творення дієприкметників
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч-(-юч-), для дієслів II дієвідміни ач-(-яч-):
ріж/уть +уч(ий) —> ріжучий,
пала/ють + юч(ий) —> палаючий,
го/ять + яч(ий) —> гоячий.
Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти за допомогою суфікса -л-: дозрі/ти + л(ий) —> дозрілий).
Пасивні дієприкметники утв від основи неозначеної форми (минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -т-:
викона/ли + н(ий) —> виконаний,
поши/ли + т(ий) —> пошитий,
обговорюва/ли + н(ий) —> обговорюваний.
Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-:
побачи/ти + ен(ий) —> побачений.
Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.
Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]: вислови/ти + ен(ий) —> висловле
ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТОДОРОВ І К°»
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ №6
оперативної наради керівництва відділу перспективного розвитку
12.06.2022 м. Одеса
СЛУХАЛИ:
Пропозиції Дж Кеннета Лі щодо деталів контракту.
УХВАЛИЛИ:
Начальникові відділу Мормілю Т.В. організувати роботу насамперед щодо забезпечення початкових вимог закордонних інвесторів та підготувати відповідні документи до підписання контракту. До 01.12.2022 з урахуванням пропозицій і зауважень, внесених під час обговорення, доопрацювати окреме рішення з даного питання і доповісти керівникові відділу перспективної діяльності Сташенкові С.Я. та керівникові відділу зовнішньоекономічної діяльності Падченкові Р.Д.
Оригінал підписали:
Голова зборів (підпис) Сташенко С.Я.
Секретар (підпис) Махно Т.В.
Білет№14 1.Особливости використання займенників в документах
Найчастіше особові займенники у наукових ті офіційно-ділових текстах не вживаються. Адже вони мають тенденцію пом’якшувати логічно-категоричний науковий виклад.
Але у документації щодо особового складу (автобіографія, рюме, заява) вино можуть вживатися.
У ділових докум. часто вживаним є займенник Ви, який викор-ся для пом’якшення категоричності тону висловлювання, а також в тих чи ін. етикетних ситуаціях ділового мовлення: Прошу вас з’явитися.
Займенник свій не рекомендовано вживати в діловій документації. Це є стилістичною помилкою: Петренко І. В. не справився зі своїми (стилістична помилка) службовими обов’язками.