12) Фізичну культуру і спорт:

а) державні програми підготовки резерву та складу

національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях

державного і міжнародного значення (утримання центральних

спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких

затверджується Кабінетом Міністрів України, формування

національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і

змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів

спорту; підготовка і участь національних збірних команд в

олімпійських та паралімпійських іграх, у тому числі фінансова

підтримка баз олімпійської підготовки); ( Підпункт "а" пункту 12

статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2264-IV

( 2264-15 ) від 16.12.2004 )

б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації

(центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного

спорту, навчально-тренувальні збори до них);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та

пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного

значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього

господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної

безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та

наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів; { Пункт 20 статті 87

із змінами, внесеними згідно із Законами N 1349-IV ( 1349-15 ) від

27.11.2003, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано

неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду

N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Білет №25

1 Національний банк України згідно з статутом і Законом України про банки і банківську діяльність контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з державного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини у державі.

. Валютні операції, у яких беруть участь резиденти та нерезиденти, а також уповноважені банки та інші фінансові установи, підлягають валютному контролю. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначає повноваження державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю, включаючи до їх складу Національний банк України, який є головним органом валютного контролю, а також уповноважені банки, органи державної податкової служби України, Міністерство зв'язку України та Державну митну службу України.

Компетенція зазначених органів розмежовується так:

Національний банк України: - здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; - забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. . Повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання :1. Національний банк України у сфері валютного регулювання: здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в

іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних

цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із статтею 8 цього Декрету; установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції

та операції уповноважених банків. 2. Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання: визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України

ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в

частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

2. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну

систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня

кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття

Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до

1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для

Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим,

ніж передбачено частиною першою цієї статті.

Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України

може бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієї

статті, бюджетний період, є:

1) введення воєнного стану;

2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її

місцевостях;

3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної

екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи

техногенних катастроф.

У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніж

передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві

бюджети можуть бути прийняті на такий же період.

3. Під час встановлення податку обов'язково визначаються

такі елементи:

7.1.1. платники податку;

7.1.2. об'єкт оподаткування;

7.1.3. база оподаткування;

7.1.4. ставка податку;

7.1.5. порядок обчислення податку;

7.1.6. податковий період;

7.1.7. строк та порядок сплати податку;

7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і

сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися

податкові пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим

Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими

законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо

внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють

відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті,

підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування

визначаються виключно цим Кодексом.

Білет №26

1. Обов’язковою умовою функціонування фінансової системи є фінансовий контроль. Будучи елементом єдиного механізму державного контролю, фінансовий контроль є однією з форм управлінського процесу. Контроль є невід’ємною частиною регулюючого механізму, однією з форм зворотних зв’язків, коли управляючий суб’єкт, одержуючи інформацію про стан фінансової системи, оцінює її та виносить рішення про необхідні заходи. Фінансовий контроль як елемент управління припускає декілька аспектів:

• по-перше, це контроль за фінансовою та господарською діяльністю господарюючих суб’єктів;

• по-друге, це регламентована нормами права діяльність господарюючих суб’єктів, контролюючих суб’єктів, пов’язана з рухом централізованих і децентралізованих фондів;

• по-третє, це засіб забезпечення законності у фінансовій діяльності.

Методи фінансового контролю — це способи та прийоми його проведення, здійснення контрольних заходів.

Фінансовий контроль здійснюється такими методами.

1. Облік — це метод, характерний для будь-якого контролю, не тільки фінансового.

2. Обстеження здійснюється щодо окремих сторін діяльності підконтрольного суб’єкта, базується на широкому колі показників і проводиться з метою визначення необхідності здійснення детальної перевірки або ревізії.

3. Аналіз є системним і пофакторним методом фінансового контролю, що проводиться за періодичною або річною звітністю та на підставі якого визначається рівень виконання плану, норм, фінансової дисципліни.

4. Перевірка — епізодична контрольна дія на певному напрямку діяльності підконтрольного суб’єкта, що виконується за місцем його розташування на основі облікових, звітних документів для виявлення порушень фінансової дисципліни й усунення їх наслідків.

5. Ревізія — системна діяльність спеціальних органів фінансового контролю, пов’язана з аналізом і дослідженням первинної облікової та звітної документації з метою перевірки своєчасного та повного виконання фінансових обов’язків підконтрольними суб’єктами, правильного ведення ними бухгалтерського обліку, розрахунків податкових зобов’язань та подання звітності.