2.1. Реалізація національного виховання виховання на уроках

Сім'я, дитячий садок, школа можуть успішно виконати виховні функції лише за умови цілеспрямованого й всебічного вивчення кожної дитини, учня, студента на всіх етапах їх життя.

Національне виховання нерозривно пов'язане з мовою, історією, культурою, традиціями, обрядами і звичаями народу. Важливо наповнити навчальний процес українознавчими предметами, подбати про створення відповідного мікроклімату у навчальних закладах. Необхідно домогтися, щоб кожен учень, студент володів українською мовою, знав історію і культуру українського народу.

Основними шляхами реалізації концепції національного виховання є:

- якісне оновлення змісту, форм і методів виховання;

• розробка теоретико-методологічних основ безперервної системи національного виховання;

• розробка та застосування оригінальних педагогічних технологій, нових підходів, виховних систем, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли б розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей;

• створення експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, пропаганда передового досвіду новаторів виховної роботи;

• гуманізація і гуманітаризація виховання дітей і молоді, перебудова і вдосконалення роботи існуючих навчально-виховних закладів, створення виховних закладів нового типу (різних форм власності);

• вивільнення педагогіки виховання від зайвої уніфікації, політизації, тоталітаризму, ідеологізації, авторитаризму;

• об'єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій;

• залучення до виховної роботи висококваліфікованих і талановитих народних умільців, батьків, представників громадськості, національної еліти з науки, культури та мистецтва;

- організація та забезпечення педагогічного всеобучу батьків з метою підвищення ефективності сімейного та родинного виховання;

- створення гнучкої, оперативної і злагодженої системи науково-теоретичної і методичної підготовки і перепідготовки педагогів; постійне оновлення та удосконалення її змісту, форм і методів;

• розвиток різноманітних дитячих і молодіжних об'єднань за інтересами, позашкільних освітньо-виховних закладів;

• розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації, пошук, розвиток та підтримка юних талантів і обдаровань, формування національної інтелектуальної еліти суспільства;

• створення системи управління безперервним вихованням у районі, області, державі, визначення повноважень цих керівних органів;

• організація вивчення культурної спадщини регіонів України, історії, літератури, фольклору, музики, театру, живопису, культурних зв’язків з народами інших країн.

Зміни, які прийшли в школу, впливають не тільки на навчальний процес, але й на національно-виховний. Протягом останнього десятиріччя національне виховання розглядалось як процес, який супроводжує навчання. Сьогодні одним із головних завдань школи є формування в школярів соціального досвіду,передача багатої духовної культури народу,формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, готовність до нових демократичних стосунків у суспільстві. За час перебування в школі учням необхідно не тільки одержати знання, але й розвинути духовність, художньо-естетичну, трудову, екологічну культуру, засвоїти нові соціальні ролі, моральні норми й цінності. Але цьому заважають об'єктивні й суб'єктивні труднощі, протиріччя між проблемою у засвоєнні нових соціальних ролей та неправильному уявленні про них, протиріччя між потребою в самореалізації та незнанні сфер, де можна у самоствердженні та недостатньому знанні про те, як це можна зробити. Дитина час то не може вирішній ці протиріччя, тому що не знає саму себе, своєї національної ментальності,історії та культурі своєї держави, не вміє самостійно приймати рішення, у неї відсутня національна самосвідомість, любов до рідної землі, свого народу, готовність до праці в ім’я України досвід стосунків із людьми, які її оточують.

Шляхи у засоби реалізації національно виховання через формування національних і загальнолюдських духовних цінностей.

Всі компоненти духовності українського народу, як і йог матеріальної культури, становлять національні цінності, які є серцевиною освіти і виховання. Матеріальні та духовні надбання пізнаються, шануються і примножуються працею рук, зусиллями мозку і енергією серця, теплотою і багатством душі кожного вихованця - господаря своєї долі, всієї країни, діяча історії і культури рідного народу. Рідна народна і професійна культура, наука, духовність та кращі здобутки культур інших народів становлять основний національний та загальнолюдський зміст освіти і виховання підростаючих поколінь.

Протягом віків діти виховувались в національному середовищі, зміст та форми функціонування якого відображають культурно-історичний досвід рідного народу. З молоком матері діти вбирають у себе той національний дух, який формує з них типових представників свого, а не іншого народу. Національне виховання, яке гармонійно вписується в життєдіяльність рідного народу, поступово формує в підростаючих поколінь всі компоненти духовності, яка передається дітям від батьків, дідів і прадідів і поглиблюється, збагачується в умовах сучасного буття нації.