Iдейвмистецтвi йлiтературi, взастосуваннi новихзасобiвзображення, зокрема

досконалоїметафоризацiї, взастосуваннi психологiзмузображенняподiй i людини.

Пiддiяннямновихметодтворчостітанапрямiвулiтературi стаєвiдмiнним i

реалiзм: виникаєозначенняйогозцiєювiдмiннiстю – «психологiчнийреалiзм».

Модернiзмузагальномуйогозначеннi проникаєдотворчостіукраїнських

реалiстiв: прикметами iмпресiонiзму, символiзму, застосуваннямпсихологiзму в

бiльшiйчименшiймiрi переймаєтьсятворчiстьвизначнiшихукраїнськихпоетiв i

прозаїкiвкiнця XIX ст.: Лесi Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, I. Франка

табагатьохновихавторiв, зокрема, О. КобилянськоїйВ. Винниченка. Українське

мистецтвойлiтературастаютъпорядзмистецтвом i лiтературою iншихнародiв

свiту, зростають кiлькiстю й якiстю. Цим зростанням закiнчується українське

лiтературне XIX сторiччя й переходить у сторiччя XX. Зникла етнографiчна

обмеженiсть, перевага сiльської тематики, фольклорнiсть мови й засобiв

зображення. Вукраїнськулiтературуввiйшлиновi стилi йнапрями, прийшлиновi

молодi автори. Розвиваютьсяукраїнськалiтературнакритикайлiтературознавство.

Зменшилисьупрозi побутовi йпейзажнi натуралiстичнi описи, розповiдi

«вiдавтора», визначилосьтяжiннядолiризму, увагадоритмупрози, пiдтексту,

зображенняподiйчерезсприйманняїхперсонажами, черезїхпсихiку, емоцiїй

настрої – все, щоразомпов'язуєтьсязновиминапрямамивлiтературi, зокрема, з

iмпресiонiзмомтасимволiзмом.

Загальна тендецiя тогочасного лiтературного процесу виявлялася в

прямуваннi до звiльнення лiтератури вiд надмiрного соцiологiзму й iдеолгiчної

програмовості, в прямуваннi до звiльнення лiтератури вiд функцiї бути

iлюстрацiєюдосоцiологiїйполiтики.

Поручзновимивеликимиздобуткамиукраїнськалiтературатогочасумала

також важливi втрати – втрату епiки за рахунок зростання лiрики, кiлькiсне

збiльшення поезiї за рахунок зменшення прози, зменшення прозових жанрiв

великоїформи, повiстей i романiв.

У надмiрно тяжких обставинах розвиток української лiтератури

вiдбувається в єдиному лiтературному процесi з його провiдною настановою

нацiональноговизволенняУкраїни. Укритицi йлiтературознавствi веласьборотьба

за єдину нацiональну українську лiтературу. Великою працею в цiй дiлянцi

вiдзначилися IванФранко, МихайлоГрушевський, СергiйЄфремовтаредакторий

спiвробiтникипресовихорганiв i видавництв: М. Срiблянський, ДмитроДонцов,

Iван Труш I багато iнших. Особливiсть лiтературної працi на цьому вiдтинку

полягала в тому, що багатьом поетам i прозаїкам доводилось бути одночасно

критикамийдослiдникамиукраїнськоїлiтератури.

Мiж згуртуваннями письменникiв довкола пресових органiв i окремих

видань велась iнтенсивна полемiка з питань нових напрямiв у лiтературi,

пiднесенняїїмистецькогорiвнятощо.

Преса й лiтература. У єднаннi письменства всiх українських земель

найбiльшу роль вiдiграв Лiтературно-науковий вiсник, всеукраїнський

лiтературнийжурналтипукращихєвропейськихвидань. Журналбувпровiдним

друкованим органом українських письменникiв революцiйно-визвольної доби в

Українi. Редакцiяжурналупiдкреслювала, щопонадуседбаєпроте, щобїївидання буловогнищем «спiльноїдуховноїпрацi длягаличан, буковинцiв, українцiв, щоби

бодайнатiмполi, денеможутьроздiлитинаснiякi кордониммивсi, посей i потой

бiкЗбруча, чулисебеоднiєюсiм'єю».

Великою перешкодою тогочасного розвитку української лiтератури, як i

попереднiх перiодiв, було нацiональне поневолення України, роз'єднання

українськихземель, вiдсутнiстьуСхiднiйУкраїнідо 1905 рокуперiодичноїпресий

видавництв (українськапреса iснувалапiдАвстрiєю – вГаличчинi йБуковинi,

частковов iншихкраїнах).

Виданнями, щовпливалиналiтературнийпроцес, були – журнали «Молода

Україна» (1900-1903), «Артистичний вiсник» (1905), «Свiт» (1906-1907),

«Будучнiсть» (1909), «Недiля» (1911-1912), «Нова Буковина» (1912-1913),

«Iлюстрована Україна» (1913-1914); часописи «Дiло» (1880-1914) й «Буковина»

(1885-1910). Небулибайдужi долiтературногожиттяй iншi перiодичнi видання.

«МолодаУкраїна», органстудентськоїмолодi, мавнамiр статиорганом

молодi всiєїУкраїни, виховувавучитачiвпочуттяєдностi галичан i надднiпрянцiв,

виступав проти соцiального й нацiонального поневолення народу; на його

сторiнкахдискутувалисяважливi питаннянацiональногорозвиткулiтератури. За

браком коштiв та пiд тиском урядових переслiдувань видання припинило