Iснування.

Видавцi журналу «Недiля» намагалися зробити це видання «лiтописом

лiтературно-наукового життя всiєї України». Журнал «Iлюстрована Україна»

видававсязазразкомвеликихєвропейських iлюстрованихжурналiв, iлюструвався

репродукцiямизтворiввизначнихмалярiвсвiту, багатимфотоматерiалом, мiстив

репродукцiїзТ. Шевченка, О. Новакiвського, О. Кульчицької, I. Северинай iнших

мистцiв.

Газета«Буковина» доостанньогодесятирiччя XIX ст. займалапершемiсце

в публiкуваннi української та перекладної лiтератури. Велику популярнiсть в

справахлiтературималальвiвськагазета«Дiло»: вонапрагнулаширокоохопитицi

справитанадавалаїмвиразногонацiональногоспрямування.

НаНадднiпрянщинi дiявзакон 1876 року, заякимукраїнськаперiодикай

лiтературапiдлягалисуворiйзаборонi. I хочапiсляманiфесту 1905 рокупочалося

творення перiодичної преси, стало можливим довозити з Захiдної України

українськi видання, росiйськийурядчинивусякi перешкодирозвитковi української

лiтературивСхiднiйУкраїнi, намагався iзолюватиїївiдГаличини, Буковиний

Закарпаття. Одначне i втаких несприятливихумовахнадднiпрянськаперiодика

прагне поєднатисяз перiодикоюгалицькою й буковинською, докладає великих

зусильдопожвавленнялiтературногожиття.

Запiдрахункамичасопису«Днiпровi хвилi», щовидававсяуКатеринославi

(теперДнiпропетровськ), до 1912 рокувиходилоукраїнськихперiодичнихвидань –

11 уГаличинi, 2 наБуковинi; пiсля 1912 рокунаНадднiпрянщинi – 12, вГаличинi

бiльше як 50, на Буковинi – 5, в Америцi – 11, всього понад 80 часописiв i

журналiв. Виходилиукраїнськi перiодичнi виданнявКанадi, Бразилiїта iнших

країнах. Пiд Австрiєю, у Вiднi й Будапештi, виходили українськi видання

нiмецькоюмовою. Завдякиїмукраїнськалiтературашириласьсередзакордонних

читачiв. ПерiодикавУкраїнi пiдРосiєюмаладужеобмеженi можливостi розвитку.

Мiсцеваадмiнiстрацiяконфiсковуваланакладигазет i журналiв, щоневизнавали

iдеологiчного диктату, арештовувала редакторiв, залякувала й арештовувала

передплатникiв i читачiв. Звiдносноневеликогочислаперiодичнихвиданьмайже

всi припинили iснування через цензурнi утиски й урядовi заборони. Замiсть

забороненої«Громадськоїдумки» - 1906 р. почаввиходитищоденник«Рада», що

проiснував найдовше, - до липня 1914 року (бувзаборонений перед початком

вiйни). ВидававсянакоштиЄ. Чикаленка. Цебуворганкультурно-нацiонального

напряму, дотримувавсядемократичних настанов, гострозасуджав антисемiтизм,

розпалюваний росiйськими шовiнiстичними органiзацiями та пресою в Українi.

Часописпридiлявбагатоувагилiтературi, театровi, музицi ймистецтву.

Великезначеннядлярозвиткулiтературимавжурнал«Українськахата»,

основне мiсце посiдали в ньому лiтературнi твори, критика й публiцистика, а

головнимзавданнямредакцiя ставила «пробудженнянацiональноїсвiдомостi» й

розвитокрiдногописьменства, культури i мистецтва.

Короткочасно iснували часописи – «Свiтова зiрниця», «Засiв», «Маяк»,

«Згода», «Слово», «Боротьба», «Нова рада» - щоденник, «Наша думка» - в

Петербурзi, «Шлях» - уМосквi тапонад 10 iншихчасописiврiзнихнапрямiв.

Така сама доля була нечисленних журналiв – «Нова громада», «Вiсник

культури й життя», «Рiдний край», «Україна», «Дзвiн», «Степ», «Основа»,