1.Моє найперше враження від прочитанного

Нарешті я дочитала цей великий роман!! Враження, наче камінь стокілограмовий спав із плеч! Спершу, він мені зовсім не сподобався: млявий, нецікавий сюжет, довгі пояснення, ліричні відступи від теми твору, думки герої переплітаються з авторськими по типу "потоку свідомості" Вулф, герої "забувалися" автором. На початку твору виринали, а потім десь зникали. Еротичні фантазії герої (=автора) вводили в стан нечитання, а обережність і туманність опису майбутьного викликала легкий усміх. Звичайно, звідки йому знати про техніку майбутьного..Переговорні екрани - це єдине, що викликало повагу до фантазії та передбачливості.

Але. Цікаво було слідкувати не стільки за розвитком подій, політичними дебатами, дитячим роздумами про майбутнє, а філософські роздуми на різні соціальні і особистісні теми. Любовні лінії роману викликали різні відчуття. Де в чому погоджуєшься, а інколи обурюєшся, наприклад, коли принцеса Еліза кидає себе на страждання і не відкривається коханій людині. Вразила картина суспільства, яка розгорнулась в друій частині. Винниченко яскраво описав ожливі наслідки таких "сонячних машин", тобто, що може статися з людством, якщо їм дати те, чого вони бажають, якщо звільнити їх від каторги, праці, а дати волю, свободу власним діям. І тут, розпочинається найстрашніше, непередбачене жожною людиною Окрім геніального Мертенса. Люди божеволіють від свободи, повертаються до дикунського способу життя, забувають про тисячолітню культуру людства, і тікають у розбрат, лінивство, так би мовити, пускаються на всі тяжкі". Пустка, все змертвіло, всьому людству кінець. Чи такого бажали винахідники та борці за справедливість, щастя? Але ні, не терором можна повернути людину до щастя, не вбивствами і знищенням, не обіцянками повернути старий режим. Лише людина може змінити своє життя, власними силами, підняти моральність, очиститись від бруду минулого і з новими силами вступити у майбутнє.

Взагалі, весь роман, як символ! Символ майбутьного визволення з-під влади грошей, обовязків, страждань! Це переродження людини в нову істоту. Шлях до нової ери, де немає колишьного похмурого світу, бо люди пройшли важкий шлях забуття, вони очистили себе.

Роман відвертий. З'являються питання про Бога, віру, гріхи, відношення жінки та чоловіка, соціальна нерівність та кохання між молодими людьми. Взагалі питання про щастя людини на планеті. "Iнарак" це скорочення назви органiзацiї: "Iнтернацiональний Авангард Революцiйної Акцiї" - це організація, яка бореться проти влади за допомогою терору.

Роман складається із трьох частин, найбільш вдалою, на мою думку, є третя. До загального враження хочу додати, що Винниченко майстер на образність, епітети, та метафоричні перенесення. Порівняння міста з залізобетонним монстром, наділення світла, темряви, повітря людських якостей, відображення природи з відчуттями головних героїв. Метафоризація образів виявляється у детальних портретах героїв : вираз, колір очей ( у принцеси вони зелені, у доктора Штора вони голі та відверті)

Ч.1. Інколи складалось враження, наче автор і сам не знає чим же все таки закінчится. Було багато моментів, коли події рухались мляво, і нічого не відбувалось, але раптом одна секунда, несподаваний збіг обставин змінює все довкола. В першій частині забагато еротизму, мало руху сюжету. Начебто вирішується питання світового панування, але все це є ніби сіреньким тлом гри уяви письменника, розгортання його бурної сексуальної фантазії. Від сприймання головної теми роману відволікають особистісні переживання головних героїв, нав'язлива незрозуміла до кінця позиція автора. Роман розпадається на сюжетні лінії, які переплітаються. Розумом керує тіло та бажання володіти або жінкою, яка нагадувала колишню коханку (Мертнес-Еліза), або повне віддавання свого тіла людині, що згвалтувала (і це сподобалось(?) Еліза-Рудольф). Постійна тема сексуальних домагань, думок...інколи якісь думки щодо панування над усім світом, і повне поринання у секс фантазії, дуже мало описів інтерєру, зовнішності. Враження, наче автор і сам жо кінця не розуміє про що пише.А головне - кому. Дія йде повільно, мляво. Мертенс бридкий, огидний, стікає краплями поту, завжди червоний. Повязаності твору немає, оскільки він, ведучи оповідь, "забуває" про інших героїв, які були напочатку оповіді. Напр., Страховище Труда - фігурує на початку, і десь зникає всередині, Рудольф - то зринає, то потопає. Еліза, хоч і головний герой, але інколи зявляється для того, щоб розповісти про сексуальні переживання та показати свою довгу шию. Макс та Мертенс та князь Еленберг єдині фігури, що йдуть рівнопланово.Так, дійсно, детективна лінія є : коли вони ганяється за Мертенсом, та шукають коронку Зігфріда.

Роман девчому наївний. В тому, як знайшлась коронка, в тих засобах домашьного побуту, якими вони користуються. Винниченко дуже обережно та побіжно про них згадує.

В середині книги зявляється сонячна машина. Макс від погоні тікає до Труди, і ховається у її спальні, наче її коханець. Не схоже на дії суперагентів. Можливо, ми розбалувані голівудськими фільмами.

Ч.2. Розруха, повна деградація населення, наче хвороба, що пощирєються далеко на всю Європу.Всі покинули місця роботи, відпочивають. Скла робляться величезною швидкістю, і тепер усі люди мають можливість ними користуватись. Але непередбачили ні винахідник ні Інарак всього розмаху перевороту у житті людей. Всі наче здичавіли, загубили людяність, моральність, честь. Автор задає питання : "Чи це грабіж, чи так і треба?". Макс також бачить ці безумства, але закриває очі і мовчить, сподіваючись, що все мине на краще. Він мріє про те, що люди тепер не мають потреби заробляти гроешей, і просто насолоджуються життям: на траві, у лісі, відпочиваючи. Не має ні поліції, ні трамваїв. Нічого. Колишні багатії, що не перейшли на сонцеїдення звуться трупоїдами. Макс мріє про новий лад, без грошей, з новою одежею з новим усим. Де в чому новий лад нагадує стару добру анархію. Цікаво, але у романі поєднано декілька світів. Світ - країна Німеччина, окремими світом стоїть Берлін, який розпадається на інші локальні світи - салон Сузанни, де живе аристократія за своїми законами, світ замку Елленбергів, лабораторія доктора Штора, та той сад, де гуляла принцеса Еліза - це свт особистого пошуку людиною себе.

Ч.3.На мій погляд, більш вдала, оскільки саме тут розвязка та висловлення (нарешті) головної думки твору. А саме - що щастя не в Сонячній машині ( вона лише шлях до щастя), а в нас самих, що ми творимо наше буття.

Д-р Рудольф потрапляє в аварію на літаку. Після одужання він бачить наслідки сонячної машини. (Дуже вдалий хід, якби Руді прилетів у зазначений час, він не би не застав всього розмаху розрухи, до того ж, він зміг побачити настрї окремої родини). Люди покидали всю роботу, не має нічого. Бідні повиганяли багатих з їх жител, позаселяли і тепер танцюють, святкують і білше нічого не роблять. Людей порівнюють із тваринами, а Шпіндлер - з богами. Рудольф бачить все це і йому стає сумно. Не такого він бажав. Все втратило цінність: культура, робота, людина. Постає питання " а чим же було людство?" Чим може допомогте те, що віками тисячоліттями збиралося і цінувалося, а тепер вбито? Домінуючими словами є "порожньо", "вбито, пусто". Колишній лад ( Еліза, граф Георг) організовує "Друзів Ладу", які намагаються відновити все, що було: залізниці, пливодобування та інш. Вни висунули пропозицію на головних площах, щоб зібрати людей і шляхом терору та перевороту "врятувати людей". Але люди не хотіли цього спасіння. Граф Георг вирішує піти на Схід, і восени бомбардувати Німеччину. Але в цей час із весною прокидається і життя. І люди почувають потяг до праці. Лінощі скінчились. І саме з цього місця починається найцікавіше. Люди самі виявляють бажання до праці. Вони переродились, і усвідомили себе і своє становище. Вони повні сил та бажання відновити життя, але створити інше, щасливіше, де не буде правителів, терору, важкої праці. Всі будуть любити один одного та насолоджуватись життям. Спали всі заборони, всі умовності, моральні закони, які забороняли нерівні подружжя, які продавали кохання, та жінку, яка ставала заручником обставин та грошей. І ця любовь, ці наміри людини на краще життя перемагають той старий лад, до якого людина не має бажання повернутись. Нарешті, людям вдалося побудувати державу без кордонів, де людина може не боятись за своє майбутнє, а жити щасливо в любові на дружбі, мирі.

Всі визволені, всі щасливі :)

2.Тема - перевпорядкування світу та суспільства за допомогою технічного винаходу. Автор також наголосив на інтризі, на кризі соціально-політичного ладу. О.Білецький зазначав, що Винниченка не цікавить технічна сторона винаходу, йому головне показати суспільство, розкрити сутність життя, та соціально-політичних процесів, боротьбу.

Ідея - випробування спокусою. Але в образ спокуси вкладено різні поняття - спокуси любовю, багатством, бездіяльністю, легкістю в житті, гармонією. Ідея колектократії - обєднання всіх держав на спільних засадах, демократії щоб уникнути воєн і створити умови для вільного життя. Конфлікт який виникає у звязку з постаттю Мертенса, багатством світу, винаходом Сонячної машини, анархічним та терорестичним угруповання Інарак , та особистими конфліктами у сімї.

3.Образи головних героїв роману. Всі герої в романі протиставлені один одному. Запальна, бойова Труда - тихій, спокійній, розумній принцесі Елізі, але Труда та Макс, Еліза та д-р Рудольф утворюють пару схожих характерів. Також у романі створюється трикутник князь Георг - Еліза - Рудольф, Труда - Макс - Сюзанна, Душнер - Труда - Макс, Марта-Пожежа - Еліза - Мертенс, що вказує на неврівноваженість людських стосунків. Герої переживають певний душевний катарсис тими випробуваннями, якими вони пройшли, олні страхом (Мертенс), інші - любовю (Еліза, Труда, Макс, Рудольф). Автор ставить їх на чолі оновленого світу. Новий світ характеризується творчим розумом, організаційною енергією людства, силою кохання, що надихає на нові звершення. Етичні проблеми повязані із жіночими образами.Еліза- горда, гострого розуму, сильної волі, неприступна, камяна жінка з чулим і гарячим серцем.Вона - втілення краси, енергії, активності, волі до перемоги, її філософія ясна і проста : "життя - це боротьба". Труді ненависні компроміси, фальм, моральні етичні закони, які заважають жити людині, соіальна нерівність. Вона прагне чесності, правди, гуманності. Вона не лише пусто говорить, а дійсно шукаю правди. Образ Мертенса динамічний - він перетворюється з власного, багатого, розумного, сильного магната на людину, яка повністю перемінила бачення на світ. Він загубив силу, владу, гроші, пройшовши очищення на ниві кохання, та повністю змінив погляди на цінності. Цікаво, що учасників ІНАРАКу Винниченко змальовує карикатурно та іронічно. Хоча вони і присягли забути все задля Інараку, але хтось все ж таки думаю про коханку, як врятувати батьків, інший ховає грощі.Ми бачимо реакцыю на останній лист Сюзанни Макса та Руді. Рудольф довго сидів, задумавшись, тарабанячи пальцями по столу, а Макс хотів перестріляти своїх однодумців, бо побачив їх пацюками, згадалася, раптом, батькова наука про сутність людини. Але Ганс Штор, на жаль, не бачить справжньої суті старої аристократії, яка теперь у лиці графа Георга бажає лише терором відновити старий лад у Німеччині, а противників вішати.Щось подібне чуємо від відвідників "богемського салону" Сюзанни. Сонячна машина вбила в людях активність, але там де немає боротьби, активності, не має і життя. (*Віктор Гриценко. Батіг, пряник чи мікроб інтересу?( ж-л "Наука в школі"))

У Винниченковому романі зявляються нові персонажі. Він виходить з вузького кола своїх тем, узявшись до соц проблеми перебудови людства. Нові образи, нові засоби подання

4.образи-символи*

Символічним є час у романі. Як і в будь-якій утопії - час умовний, абстрактний. Життя зупинилося в ритмостоянні. Застій - як крах життя. Цікаво, що всі хороші справи відбуваються при дуже яскравому сонячному світлі, вдень. А все погане - вночі. Архетип темряви втілюється в образі сажі:

"Густа, чорна, як сажа, тьма шелестить дощиком по кущах.."

.

Німеччина - не просто країна окрема у романі, а символ всього світу. Образ Берліна - наскрізний, і набуває іншого змісту :

"Гуде, скрегоче, дзвякає, труситься, як у пропасниці, Берлін"

, як "величезне залізобетонове черево велетня". Берлін

"...весь..як вода у сильноструснутому відрі, хвилюється, піниться"

.

Коли застигла вся земля, коли люди покинула місця роботи місто стало наче "пустеля, порожня..темна, мовчазна". "Мертва пустка", новий образ землі - просторове вирішення застиглості.

Оскільки мотив сонця є провідним, то просторовий фон для сонця слугує небо, - яке відзеркалює подїї на землі. Коли Сонячна машина свторила нову жахливу еру бездіяльності, то небо "брудне, сіре", наче павутина нависло над Берліном.

Зимовий час - символ застою, помертвіння будь-якої сили, руху людини, бажання чи прагнення до рішучих дій. Все живе наче завмерло, заснуло, щоб з новими силами віджити , прокинутись з природою - восени. Сонце та місяць ( взагалі світло) - символи нового в утопістів. Сонце розсіює морок, приносить нове у світ. Процес відродження починається саме з пробудження і виходу сонця.

Символ Сонячної машини - як символ нового, надії на майбутнє, що осяює їхні душі та пробуджує нові почуття. Це символ нового світу, де немає місця жорстоксті, темряві. Символічним є шлях хдобуття хліба - треба крутнути ручку (сила), використати крапельку поту.

Символічним стає колір сонця і трави, який потім зявляється на прапорах - жовто-зелений.Символічні кольори утопії яскраві, різнобарвні та веселі, а колькори антиутопії навпаки - похмурі, темні, сірі. Образи мороку, темряви - безвихідь, відчай.

Символи заліза, бетону - символи Німеччини, Берліну:

"Сучасна Німеччина - це залізобетоновий дім божевільних, моральнооголених, хижожорстоких і моторошнонещасних істот"

. Залізобетонова цивілізація сприймається як негативна нищівна сила.

Символ коронки Зігфріда - як те, до чого прагне людство, - щастя. І її зникнення иеж символічне. Шукають його, і ніхто не зможе його віднайти.

*Галина Баран. Художній час і простір у "Сонячній машині" В.Винниченка//Слово і час. - 1999. - №9.