Iнтенцiйтаформранньогоукраїнськогомодернiзму, усвоючергумодернiстська

критикаспричинювалавнутрiшнюпереорiєнтацiютаеволюцiюнародництва, яке

значномодернiзується.

У самiй лiтературi поєднуються риси, що визначають народницько-

позитивiстськi уявлення, етнографiчно та дидактично заокруглену стилiстику

об'єктивованоїоповiдi тарозповiдi вiдпершоїособи, притаманнихтрадицiйному

українському письменству, i такi форми й структури європейського творчого

досвiду, як iнтелектуалiзована iндивiдуальна i культурнарефлексiя, мiфологiчнi форми неофольклоризму i символiзму, елементи психоаналiзу («нова» школа

української прози – М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська, Марко

Черемшина). На думку I. Франка, нова генерацiя прагнула «цiлком модерним

європейським способом зобразити своєрiднiсть життя українського народу».

«Нова» школазакрiплювалапереорiєнтацiюлiтературинановiтнi формийзасоби

зображення, вiдбивала еволюцiю основних типiв художнього мислення (вiд

описовогонатуралiзмудо iмпресiонiзмуйпсихологiчногонеореалiзму).

*** Реалiзм (вiдпiзньолатин. realqs – речовинний) – художнiйнапрям i стиль,

позначений прагненням до максимально всеохоплюючого вiдбиття в мистецтвi

навколишньогосвiтуталюдининаосновi пiзнаннязакономiрностейїхвзаємин.

*** Психологiзм - змалювання внутрiшнього життя особистостi як важливого

моментуобразусвiту.

*** Натуралiзм(вiдлатин. natura – природа) – напрямулiтературi тамистецтви

постромантичної доби, який уважав своїм завданням дослiдження дiйсностi

методомспогляданнятаїїмаксимальногонаслiдування.

*** Неореалiзм - Стильоватечiявукраїнськiйлiтературi, якавиявиласебеу 20-тi

ХХ ст., зокрема у творчостi Г. Косинки, В. Пiдмогильного, Є. Плужника, Б.

Антоненка-Давидовича, у 60-70-тi – уГр. Тютюниката iн. Поставшинагрунтi

класичного реалiзму, але не сприйнявши лiнiйно мiметичного принципу

«зображенняжиттяуформахжиття», неореалiстивизначалисвiйконцептуальний

принцип мiж документальною достовiрнiстю, фiлософсько-аналiтичним

заглибленням у дiйснiсть та лiричною стихiєю; подеколи промовиста деталь

реалiстичногописьмасюжет. Неореалiзмозначаєтакожподоланнядистанцiїмiж

суб'єктомта об'єктомзображення, притаманної класичномуреалiзмовi. Подiбнi

тенденцiї спостерiгалися i в лiтературах iнших країн, зокрема в iталiйському

веризмi.

Просвiтительський i позитивiстський об'єктивiзм, рацiоналiзм та емпiризм

заступаються прагненням до творчої суб'єктивностi, художнього iнтуїтивiзму,

естетичногосинтетизму, атенденцiйнiсть i моралiзаторство – увагоюдопитань

фiлософсько-етичного плану, гострим психологiчним аналiзом iндивiдуальних

характерiв, сферипiдсвiдомого, соцiальноїтамасовоїпсихологiїтощо. Аналогiчнi

процесивiдбуваютсьявпоезiїтадраматургiї.

Можна вибудовувати схему української лiтературної iсторiї за змiною

провiдних, визначальнихлiтературнихнапрямкiв, течiй, стилiв XX ст. – реалiзм,

неоромантизм, необароко, неокласицизм, модернiзм (iмпресiонiзм, символiзм,

експресiонiзм, футуризм, iмажинiзм, акмеїзм, сюрреалiзм та iн.), соцреалiзм

(лiтературавУкраїнi 30-80 рр.), постмодернiзм. Такасхемавимагаєвiпдовiдного

групованняписьменникiв, лiтерутнихкритикiв, лiтературно-художнихжурналiв.

Можливе конструювання схеми лiтературного процесу XX ст. за iсторико-

хронологiчнимпринципом i розгляданнявмежахконкретно-iсторичнихвiдрiзкiв

характерних явищ вусiйукраїнськiйлiтературi – в Українi i поза нею. Певнi

особливостi лiтературного процесу розглядаються в рамках таких iсторичних

вiдтинкiв:

1. Початок XX ст. (до 1917 року). Цi хронологiчнi межi визначаютьсянетiльки перебiгомреволюцiї 1905-1917 рр., айвiдходом iзжиття I. Франка (1916) таМ.

Коцюбинського i Лесi Українки (обоєпомерлив 1913 р.). Формуванняпiсля 1905 р.

Києваяклiтературноїстолицi України, розрiстзагальноукраїнськоїлiтературної

перiодики.

2. Перiод революцiї i нацiонального державотворення. Лiтература за часiв

ЦентральноїРади, УНР.

3. Лiтературнийпроцес 20-хрр. Перiодутопiйукраїнськихнацiонал-комунiстiв

i поступової лiквiдацiї нацiонального вiдродження України. Значення Празької

школиукраїнськоїлiтературиврозвиткупровiднихтенденцiйлiтературивУкраїнi.

4. Розстрiляневiдродження i насаджуваннявлiтературi iдейсоцiалiстичного

реалiзму. Лiтературавумовахгеноциду (голод 1923-1933 рр., сталiнськi репресiї

1934-1939 рр.). Насадження комунiстичної iдеологiї i вульгарної соцiологiї в

лiтературознавствi.

5. Лiтературавперiодвiйни 1941-1945 рр. ДругахвиляемiграцiїЛiтературав

таборах Дi-Пi (МУР, розвиток української лiтературно-художньої перiодики,

книговидавничасправа).

6. Українськалiтературапiслявоєнногоперiоду (вiд 1946 докiнця 50-хрр.) в

Українi i позанею.

7. Лiтературавперiодвiдродження 60-хрокiв. Самвидавiвськалiтература. Нью-

Йоркськагрупавдiаспорi.

8. Лiтературний процес 70-80 рр. в умовах брежнєвсько-сусловського

iдеологiчного засилля, репресiй i форсованої русифiкацiї. Формування сталих

взаємин iздiаспорою.

9. УкраїнськалiтературавперiодрозпадуСРСР i утвердженнянацiональної i

державноїнезалежностi України. Лiтературанасучасномуетапi.

Це, зрозумiларiч, лишеескiзсхемилiтературногопроцесу XX ст. за iсторико-

хронологiчнимпринципом.

Узв'язкузсоцiальнимитаекономiчнимизмінами, коливiдживаютьфеодальнi

вiдносини, приходятьвiдносиниторговельно-промисловi, вАнглiївиникаєнапрям

сентименталiзму, що заперечив класицизм. Елементи сентименталiзму частково

виявилисьутворчостi Квiтки-Основ'яненка («Маруся» та iншi твори).

Зпочатком XIX ст. настаєдобанацiонально-визвольнихрухiвуЄвропi, тодi

виникає лiтературний напрям, характерний для цiєї доби, романтизм.

Романтизмом, наприклад, позначенараннятворчiстьТарасаШевченка, зокрема,

його iсторичнi поеми. РомантизмомпройнятатворчiстьпоетiвШевченковоїдоби:

Метлинський, Костомаров, Кулiш та передшевченкової: Петренко, Забiла,

Боровиковськийта iншi, атакожпоетiвЗахiдноїУкраїни: Шашкевич, Вагилевич,

Головацький, Федькович.

У XIX ст. усталюєтсьялiтературнийнапрямреалiзму. Лiтератураякмистецтво

євiдображеннямдiйсного, iснуючогочерезрозумове, уявне, чуттєвесприймання

реалiй, якi складаютьосновузначенняслова, змiстмови. Уцьомувiдношеннi вiд

початкiввиникненнямистецькалiтератураусiхстилiв i напрямiвмаєсприймальну

реалiстичну основу: пiзнавльне та естетичне значення її завжди залишається

незаперечним.