31. Порядок створення і правове становище фермерських господарств.

Створення фермерського господарства 

Стаття 5. Громадяни, які мають право на створення фермерського господарства

      право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин україни, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

     громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.

     відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту.

     для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем. 

     переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається кабінетом міністрів україни, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється кабінетом міністрів україни.

31. Земельні відносини у фермерському господарстві.

Фермерське господарство є перш за все особливим суб'єктом землевикористання.будучи юридичне створеним у наслідок одержання земель з цільовим призначенням для організації господарства, земельні відносини і надалі залишаються бути провідними в ньому. З ними пов'язана вся праця членів фермерського господарства та найманих працівників. Саме ця праця породжує майнові та інші здобутки господарства та його членів.

Фермерські господарства, як і інші сільськогосподарські товаровиробники, за умов ринкових відносин все більше використовують землі для одержання прибутку, забезпечення своєї аграрної підприємницької діяльності. З цим пов'язана інтенсифікація процесу землевикористання, що в свою чергу активізує потребу раціонального використання та охорони земель, на що, на жаль, сучасне земельне та аграрне законодавство україни майже не скеровується.

Фермерське господарство, використовуючи ефективно землі, має широку сферу виробничої діяльності. Користуючись статусом юридичної особи, вони мають при цьому спеціальну правоздатність.

Аграрна наука визначає сільськогосподарську діяльність як діяльність по обробітку землі, виробництву продукції рослинництва і тваринництва.

Разом з тим, як суб'єкт підприємництва в сільському господарстві, фермерське господарство наділене правом мати цивільні права та обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів і іншої діяльності, не заборонених законом.

Особливість сільськогосподарської діяльності полягає в тому, що вона ведеться з використанням грунтів як основного засобу виробництва. Фермерське господарство володіє чи користується землями на різних правових підставах, але воно завжди здійснює вплив на землі - обробляє їх, вилучає з них корисні властивості, тим самим змінюючи їх якісний стан.

Здійснення повноваження користування землею грунтується на праві самостійного господарювання на землі. Але ця самостійність реалізується в межах основної вимоги раціонального використання сільськогосподарських земель (їх ефективного використання у відповідності з цільовим призначенням).

Стаття 12 закону україни «про фермерське господарство» визначає декілька суб'єктів права власності і землекористування в особі фермерського господарства.

Фермерське господарство та його члени відповідно до закону, зокрема, мають такі права:

Продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

Самостійно господарювати на землі;

Власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

На відшкодування збитків;

-споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;

- реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт.

У статті 16 фермерського закону закріплено право фермерського господарства на спорудження житлових будинків, господарських та інших будівель і споруд на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затверджених документації із землеустрою та містобудівної документації у встановленому законом порядку.

Однак будівництво на орендованій земельній ділянці житлових будинків, господарських будівель та споруд фермерське господарство - орендар погоджує з орендодавцем.

Законодавство закріплює право фермерського господарства та його членів самостійно господарювати на землі. Це означає, що вони мають право використовувати землі на власний розсуд самостійно (без будь-яких державних вказівок, а також згоди орендодавців) встановлювати конкретні напрями господарювання на них