9. Сутність міжнародних перевезень. Правове забезпечення міжнародних перевезень. Організація міжнародних перевезень. Міжнародні транспортні коридори.

Міжнародні перевезення або міжнародні сполучення — це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов´язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн. Здійснюючи міжнародні транспортні операції, перевізники надають власникам вантажу транспортні послуги, що є специфічним товаром міжнародної торгівлі. Міжнародні транспортні послуги продаються і купуються на міжнародних транспортних ринках. Ціни транспортних послуг та інші умови їх надання в одних випадках є предметом переговорів між зацікавленими сторонами, в інших — установлюються самими перевізниками.

Види міжнародних сполучень

• За предметом транспортних операцій

- Вантажні, пасажирські, багажні

• За видом транспорту:

- Водні (морські, річкові), залізничні, автомобільні, трубопровідні, змішані перевезення (беруть участь два або більше видів транспорту)

• Залежно від транспортної характеристики товару:

- 3 сухим вантажем: навалювальні, руда, вугілля, зерно, цемент, мінеральні добрива, генеральні або штучні.

- 3 наливним вантажем: нафта і нафтопродукти, рослинні олії, жири, вино, рідкі хімічні вантажі тощо.

• За періодичністю:

- Регулярне й нерегулярне перевезення: лінійне і трампове судноплавство, регулярне повітряне сполучення і чартерні рейси

• Залежно від порядку проходження кордону:

- Перевантажувальні і безперевантажувальні перевезення

• За видом транспортно-технологічної системи:

- Контейнерні, паромні, ліхтерні, рол-керні

• Залежно від завершення перевезення:

- Сусідські, транзитні, кільцеві

• За видом сполучень:

- Прямі, непрямі: ламані з декількома перевізниками, із перевідправкою за одним або декількома договорами перевезення.

• Залежно від складу учасників перевізного процесу:

- Здійснювані виробником товару, продавцем або покупцем, замовником товару, перевізником-посередником.

Міжнародні перевезення в Україні регулюються під керівництвом Міністерства транспорту України (далі — Мінтранс) в особі Державного департаменту авіаційного транспорту України, Державного департаменту морського і річкового транспорту України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного департаменту автомобільного транспорту України. Мінтранс, зокрема,сприяє розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, за дорученням Уряду представляє інтереси транспортно-дорожнього комплексу в міжнародних організаціях, укладає в установленому порядку міжнародні договори про розвиток міжнародно-го сполучення транспортно-дорожнього комплексу, погоджує з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів; забезпечує здійснення у випадках, передбачених законодавством України, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

Міжнародне транспортне право — це система принципів і норм, – що регулюють правовідносини, які виникають між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з використанням транспортних засобів у процесі міжнародного економічного співробітництва. Конвенції та інші міжнародно-правові акти у сфері транспорту створюють уніфіковане право і зменшують застосування до перевезень колізійних норм.

Міжнародні перевезення регулюють міжнародні конвенції про залізничні, автомобільні, авіаційні та морські перевезення.

Щодо перевезення товарів укладено п’ять головних міжнародних актів:

1 Брюссельська конвенція про встановлення єдиних правил про коносамент 1924 р. (Гаазькі правила). У Брюссельській конвенції беруть участь мало держав, однак Гаазькі правила широко застосовуються як типовий договір морського перевезення товарів. У 1968 році у конвенцію були внесені зміни і її назвали „Правила Гаага-Вісбі”.

2 Гамбурська конвенція 1978 р. про морські перевезення вантажів на практиці не застосовується.

3 Варшавська конвенція 1929 р. про уніфікацію правил міжнародних повітряних перевезень.

4 Конвенція СМR 1956 р. про контракти міжнародних автомобільних перевезень товарів.

5 Конвенція КОТІФ 1980 р. про міжнародні залізничні перевезення.

Міжнародне регулювання транспортних перевезень здійснюється наступними організаціями:

• Міжнародною асоціацією автомобільних перевезень (МААП);

• Міжнародна європейська асоціація залізничних перевезень(ЄАЗП);

• Міжнародна морська організація(ІМО);

• Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО).

TIR (фр. Transports International Routiers, «Міжнародні дорожні перевезення») — система міжнародних автомобільних перевезень товарів, яка працює на основі Митної конвенція про міжнародні перевезення із застосуванням книжки МДП. Митна конвенція про міжнародні перевезення із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 р.) — міжнародна угода, яка була прийнята 1975 року під егідою Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй.

Метою Конвенції є створення системи транспортування вантажів, які спрощують процедури їхнього оформлення при перетині ними кордонів.

Організація міжнародних перевезень здійснюється при виконанні таких умов:

• здійснення реєстрації транспортних засобів;

• здійснення допуску (ліцензування) до виконання міжнародних перевезень;

• забезпечення сертифікації транспортних засобів;

• отримання дозволу на здійснення міжнародних перевезень;

• виконання митних процедур;

• страхування відповідальності перевізника;

• дотримання умов праці та відпочинку екіпажів транспортних засобів;

• візова підтримка роботи водію.

Міжнародні транспортні коридори (МТК) — транспортні артерії і сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямах їх найбільшої концентрації. Транспортні коридори виконують роль кровоносних судин у світових інтеграційних процесах.

У 1994 році II Загальноєвропейська транспортна конференція(Критська), (що відбулася на острові Крит, Греція) визначила 9 основних маршрутів МТК, III Загальноєвропейська транспортна конференція (1997 рік) до 9 коридорів додала 4 загальноєвропейські транспортні зони.

Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні коридори:

Коридор №1. Гельсінкі — Таллінн — Рига — Каунас і Клайпеда — Варшава і Гданськ;

Коридор №2. Берлін — Познань — Варшава — Брест — Мінськ — Смоленськ — Москва — Нижній Новгород;

Коридор №3. Брюссель — Ахен — Кельн — Дрезден — Вроцлав — Катовіце — Краків — Львів — Київ;

Коридор №4. Дрезден/Нюрнберг — Прага — Відень — Братислава — Дєр — Будапешт — Арад — Бухарест — Констанца/Крайова — Софія — Салоніки — Пловдив — Стамбул;

Коридор №5.Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Любляна — Марибор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ;

Коридор №6. Гданськ — Катовіце — Жиліна, західна гілка: Катовіце — Брно;

Коридор №7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)

Коридор №8. Дуррес — Тірана — Скоп'є — Бітола — Софія — Дімітровград — Бургас — Варна;

Коридор №9. Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Псков — Москва — Калінінград — Київ — Любашівка/Роздільна — Кишинів — Бухарест — Дімітровград — Александруполіс;

Коридор №10. Зальцбург — Любляна — Загреб — Бєлград — Ніш — Скоп'є — Велес — Салоніки.

Отже, 4 з цих 10 МТК — №3, №5, №7, №9 — проходять по території України.