6. Сутність та суб'єкти валютного регулювання. Валютні цінності та валютні операції. Особливості торгівлі іноземною валютою. Валютний контроль. Розрахунок крос-курсу валют.

Валютне регулювання – це система законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями державними органами влади на території країни, спрямованої на забезпечення економічного зростання.

Валютне регулювання (англ. Exchange control) — це насамперед діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку.

У вузькому розумінні валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на регулювання потоків капіталу в країну з країни, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці, стабільного рівня валютних резервів і балансування міжнародних платежів.

У більш широкому розумінні валютне регулювання означає частину макроекономічної політики держави, яка стосується сфери валютно-фінансових зв’язків резидентів окремої держави та саму державу.

Зміст стратегічних завдань валютної політики визначає її як органічну складову економічної політики держави в цілому.

Стратегічними завданнями валютної політики є:

1) забезпечення стійкого економічного зростання;

2) підтримання стабільного рівня цін (низького рівня інфляції);

3) сприяння високому рівню зайнятості в національному господарстві (низький рівень безробіття);

4) забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги (тобто рівноваги платіжного балансу країни).

Україна за допомогою валютного регулювання визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних, операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти.

Суб'єкти валютного регулювання.

Для успішного виконання валютної політики України створена відповідна система державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

Валютна політика здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та низкою міністерств і відомств. Система та повноваження державних органів у сфері валютного регулювання закріплені в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», особливо це стосується функцій Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Органами валютного регулювання та контролю в Україні є Національний банк України, уповноважені банки, Державна податкова інспекція України, Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України.

НБУ виступає головним органом валютного контролю. У зв'язку з цим він контролює виконання правил Регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками Функцій щодо здійснення валютного контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів. НБУ також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на Міжбанківському валютному ринку України

Законодавством України передбачено визначення понять «валютні операції» та «валютні цінності».

До валютних операцій належать:

• операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

• операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засіб платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності,;

• операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням, пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

При цьому валютними цінностями вважаються цінності, щодо яких валютним законодавством України встановлені особливі правила здійснення валютних операцій у країні.

До валютних цінностей належать як власна валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним, платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

платіжні документи та інші цінні папери (облігації, акції, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України);

іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;

монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Отже, валютні кошти (валютні цінності) — це іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви і т. ін.) в іноземній валюті, цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті, золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин і монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

Особливості торгівлі іноземною валютою визначаються Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням НБУ «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» та іншими НПА.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі: розрахунки за експорт та імпорт товару; розрахунки на території України між резидентами - суб'єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку.

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі: перекази з оплати праці, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги; виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів; оплата витрат іноземним судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим повноважним органам, витрат іноземних адвокатів; оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, а також оплата витрат на транспортування хворих; оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на навчання і стажування в навчальних закладах іншої держави, витрат на проведення тестів, іспитів; оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон; платежі у зв'язку з прийняттям спадщини; перерахування фізичними особами в разі виїзду за кордон на постійне місце проживання; інші

Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є такі: надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик; операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою; операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом; операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за факторингом; здійснення іноземних інвестицій в Україну; здійснення резидентами інвестицій за межі України; інші валютні операції, які не є поточними.

Крос-курс — співвідношення між двома валютами, яке визначено через їх курс до третьої валюти (як правило, до долара США).

До числа найбільш активних ринків конверсійних операцій за крос-курсами належать: німецька марка до японської ієни DEM/JPY, фунт стерлінгів до німецької марки GBP/DEM, німецька марка до швейцарського франка DEM/CHF, німецька марка до французького франка DEM/FRF тощо.

Однією з особливостей крос-курсів є те, що курси між валютами можуть котируватися по-різному, залежно від того, який банк проводить котирування.

1 спосіб: розрахунок крос-курсу для валют із прямим котируванням до долара США (долар є базою котирування для обох валют). Для розрахунку крос-курсу слід розділити курс валюти, що виступає в крос-курсі валютою котирування, на курс валюти, що в крос-курсі є базою котирування.

2 спосіб: розрахунок крос-курсу для валют із прямим та непрямим котируванням до долара США, де долар є базою котирування для однієї з валют. Для розрахунку крос-курсу слід помножити доларові курси цих валют.

3 спосіб: розрахунок крос-курсу для валют із непрямим котируванням до долара США, де долар є валютою котирування для обох валют. Для розрахунку крос-курсу необхідно поділити курс базової валюти на курс валюти котирування.