5. Сутність нетарифного регулювання. Види нетарифних обмежень.

Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності — це комплекс державних адміністративних засобів та методів регулювання зовнішньої торгівлі.

Як правило, це комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження є заходами прихованого протекціонізму.

Нетарифні методи регулювання за характером дії поділяються на:

o кількісні (квотування, ліцензування, добровільні обмеження, ембарго);

o приховані (державні закупівлі, вимоги до вмісту компонентів, технічні бар'єри, податкові збори, імпортний депозит);

o фінансові (субсидії, кредитування, демпінг);

o неекономічні (торговельні угоди, правові режими).

За рівнем юридичного забезпечення нетарифні методи поділяють на: формальні і неформальні.

Формальні нетарифні методи зафіксовані у законодавчих актах і нормативно-розпорядчих документах і включають кількісні та подібні специфічні обмеження, пов'язані з ними політику, державну участь у торгівлі, обмежувальну ділову практику, митні процедури і практику їх застосування, інші технічні бар'єри.

Неформальні нетарифні методи вводяться як результати дії уряду чи похідні від політики і практики органів державного управління і включають бар'єри, які виникли через адміністративні процедури та неопубліковані нормативно-розпорядчі документи, ринкову структуру, політику і практику органів державного регулювання, соціальних і культурних установ.

Стаття 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає основними заходами нетарифного регулювання — ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Квоти – це граничний обсяг певних товарів, що дозволено імпортувати (експортувати) на територію країни на протязі певного терміну. Квоти бувають індивідуальними, що обмежують ввіз (вивіз) в одну конкретну країну; груповими, що встановлюють обсяг ввозу (вивозу) у певну групу країн, а також глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без вказівки країн, на які це обмеження розповсюджується.

Ліцензії – це дозвіл на імпорт (експорт) товару на протязі якогось часу, що видається компетентними органами. Ліцензії бувають генеральними, що дозволяють імпортні (експортні) операції з певним товаром на протязі усього терміну чинності режиму ліцензування. Бувають ліцензії індивідуальні, що дозволяють одному суб'єкту підприємницької діяльності здійснення однієї імпортної (експортної) операції по товару, що ліцензується. Ліцензії встановлюють обсяг ввізних (вивізних) товарів у кількісному виразі, коли дозволяється ввозити (вивозити) певну кількість товару, або у вартісному виразі, коли по ліцензії можна ввозити (вивозити) товару на певну суму.

Окрім кількісних, до нетарифних засобів відносяться також ускладнення митних процедур, збільшення кількості необхідної документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркірування, встановлення фітосанітарного, ветеринарного і інших видів санітарного і екологічного контролю. До цих засобів відносяться також різноманітні податки на імпорт і експорт понад мито, валютні обмеження, пов'язані з одержанням дозволу на використання валюти для імпортної закупівлі, різноманітні адміністративні, прикордонні збори.