34 Нормуванням параметрів мікроклімату.

Параметри мікроклімату робочої зони підприємств народного господарства регламентуються нормативним документом ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху робочей зоны.

В основу принципу нормування покладена диференційна оцінка оптимальних і допустимих метеорологічних умов в залежності від категорії робіт за важкістю та від пори року.

Допустимі величини показників мікроклімату використовують у тому випадку, коли за технічними вимогами, техноло­гічними, економічними причинами не забезпечуються оптимальні норми.

Оптимальні мікрокліматичні умови забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруги механізмів терморегуляції, комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Співвідношення кількісних показників мікроклімату, які при тривалому і систематич­ному впливі на людину можуть викликати перехідні (такі, що швидко проходять) зміни теплового стану організ­му, що супроводжуються напругою механізму терморегуляції і не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей, називаються допустимими мікрокліматичними умовами.

Характеристики категорій робіт за важкістю наведені у додатку А. Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій робіт у теплий та холодний періоди року наведені у додатку Б. Період року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища t_сд. При t_cд<+10˚С – холодний період, а якщо t_cд>=+10˚С – теплий період року.

Інтенсивність теплового випромінювання від закритих дже­рел не повинна перевищувати: 35 Вт/м² при опроміненні 50 % поверхні тіла і більше, 70 Вт/м² при опроміненні 25-50% поверхні тіла, 100 Вт/м² при опроміненні 25% поверхні тіла, 140% Вт/м² при опроміненні від відкритих джерел тепла, але при цьому опроміненню може підлягати не більше 25% поверхні тіла людини.