32 Виробнича санітарія. Робоча зона,постійне місце.

Промислова(виробнича) санітарія – це система організаційних, гігієнічних та санітарно-технічних заходів та засобів, які запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Виробнича санітарія призначена для використання наукових положень гігієни праці та займається вивченням питань санітарного устрою, експлуатації та утримання підприємств і обладнання, розробкою вимог, що забезпечують нормальні умови праці на робочих місцях, у виробничих приміщеннях та на території підприємств. Виробнича санітарія спрямована на усунення факторів, що несприятливо впливають на здоров’я працюючих та створення нормальних умов праці на виробництві. Робоча зона - простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або площадки, на яких знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працівників. Робоче місце постійне - місце, на якому робітник перебуває більшу частину (понад 50% або більше 2 годин щодня) свого робочого часу.

33. Метеорологічні параметри та їх вплив на організм людини

Вплив метеорологічних умов на організм людини і способи їх захисту

Повітря робочої зони (мікроклімат) виробничих приміщень визначають такі параметри: температура повітря в приміщенні, відносна вологість (у %), швидкість руху повітря (в м/с), інтенсивність температурного випромінювання, інтенсивність радіації. Всі ці фізичні параметри окремо і в комплексі випливають на організм людини і визначають його самопочуття. Температура повітря визначає характер теплообміну тіла людини з оточуючим середовищем. Здатність людського організму підтримувати температуру в межах 36.7⁰С зумовлена його терморегуляторною діяльністю. При температурі навколишнього середовища > +28⁰С з’являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршується розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювання.

При виконанні важкої фізичної роботи з температурою понад 30⁰С людина протягом зміни втрачає від 10 до 12 л. вологи, що становить 10% маси тіла і є небезпечною, оскільки з вологою виділяються вітаміни, і може наступити зневоднення (дегідрація).

Плазма крові втрачає здатність утримувати воду. Тому рекомендується в жарких приміщеннях пити підсолену воду.

При зниженні температури повітря в приміщенні звужуються судини м’язів та шкіри. При тривалій роботі в таких приміщеннях шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та дрібних артерій, з часом виникає припухлість, шкіра синіє і через деякий час починає свербіти. Зниження температура тіла до 35⁰С викликає больові відчуття при температурі 27⁰С відбувається втрата свідомості, а при температурі менше 27⁰С – смерть.Порушення теплового балансу призводить до підвищення температури тіла людини і в важких випадках настає тепловий удар. Існують нормовані і допустимі параметри температури, відносної вологості, швидкості руху повітря, що встановлюються в залежності від важкості виконання робіт та пори року.

Відносна вологість повітря впливає на теплообмін організму і визначає теплові відчуття людини. В повітрі завжди є водяна пара, і чим вищий ступінь насичення повітря вологою, тим менше може її випаровуватися з поверхні тіла. Випаровування практично не відбувається при відносній вологості >80%. Висока відносна вологість при низьких температурах погано впливає на терморегуляцію організму і може викликати його переохолодження. Оптимальна відносна вологість повітря – 40-60% при температурі 18-20⁰С. Відносна вологість – це відношення абсолютної вологості до максимальної при даній температурі. Абсолютна вологість – це кількість водяної пари, яка знаходиться в 1 м³ повітря (в грамах). Максимальна вологість це гранична кількість водяної пари, що насичує повітря при даній температурі.Відносна вологість вимірюється термометрами Августа, Асмана, гігрометрами.

Швидкість руху повітря – один із основних факторів, що характеризує мікроклімат в приміщенні. Щоб уникнути протягів, швидкість руху повітря в приміщенні повинна бути в рамках 0.1-0.5 м/с при загальній вентиляції, а при місцевій – 0.7-2 м/с. Швидкість руху вимірюється за допомогою анемометрів крильчатих (СО-3) від 0.2 до 10 м/с, і чашкових (МВ-13) 1-20 м/с.

Склад повітря: азот – 78%, кисень – 21%, вуглекислий газ, вуглець, - 0.03%.

В закритому приміщенні склад повітря може змінюватися. Так, коли в приміщенні є не більше 9% кисню, то може наступити смерть внаслідок кисневого голодування.При 83% азоту відчувається задуха, а при 93% - смерть від нестачі кисню. Допустимий рівень вуглекислого газу в приміщенні – 0.1-0.2%, а на робочих місцях – до 0.5%.

При підтримуванні метеорологічних умов (при визначенні нормованих, оптимальних і допустимих параметрів зони виробничих приміщень) враховують умови зовнішнього середовища – період року і температуру навколишнього середовища. При нормальних виділяють 2 періоди року: теплий і холодний.

Якщо середньомісячна температура менша 10⁰С, то це холодний період року, якщо вища – то теплий.

Всі роботи поділяються по важкості на 5 категорій:

Іа(л.) – при енергозатратах до 125 ккал/год.

Іб(л.) – до 150 ккал/год.

ІІа(с.) – від 150 до 200 ккал/год.

ІІб(с.) – від 200 до 250 ккал/год.

ІІІ(т.) – від 250 ккал/год. І вище

Способи нормалізації метеорологічних умов

Підтримку на заданому рівні параметрів, що визначають нормальний мікроклімат, можна здійснювати з допомогою:

- кондиціювання повітря

- вентиляція повітря

- опалення приміщень

- укриття робочих зон, встановлення наметів, вітрозахисних стін.

- використання спецодягу

Шкідливі речовини виробничого середовища і їх вплив на людину

Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище виробничих приміщень можуть надходити різні шкідливі речовини у вигляді пилюки, газу і парів. Всі шкідливі речовини за характером впливу на організм людини поділяють на дві групи:

• токсичні

• нетоксичні

Токсичні речовини взаємодіючи з організмом людини, викликають різноманітні відхилення стану здоров’я.

Нетоксичні речовини переважно справляють подразнюючу дію на слизові оболонки дихальних шляхів, очей та на шкіру працівників.

За ступенем впливу на організм, шкідливі речовини поділяються на 4 класи:

І – надзвичайно небезпечні (НН)

ІІ – високонебезпечні (ВН)

ІІІ – помірнонебезпечні (ПН)

ІV – мало небезпечні (МН)

Вміст шкідливих речовин в повітрі не повинен перевищувати гранично допустимих концентрацій (ГДК), які оцінюються в [мг/м³].

ГДК – це така концентрація, яка не повинна викликати в організмі людини негативних змін і явищ на протязі свого робочого стажу при нормальній тривалості роботи зміни.

При вмісті в повітрі робочої зони кількох шкідливих речовин односпрямованої дії для забезпечення безпеки роботи слід дотримуватися наступних умов:

,

де , … - вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

- гранично допустимі концентрації цих хімічних речовин. Вміст шкідливих речовин в повітрі, яке надходить у виробничі приміщення, не повинен перевищувати 0.3 ГДК.

.

Для визначення кількості пилу в повітрі виробничого приміщення існують різні методи але найбільш поширеним є ваговий метод.

Прилади: вимірювачі концентрації запиленості ИКП-1, ИКП-6.

Захист від дії шкідливих речовин

Захист людини від дії шкідливих речовин треба здійснювати комплексно, використовуючи як колективні, так і індивідуальні засоби захисту.

Колективні засоби захисту боротьби і захисту:

• Автоматизація і механізація процесів, що супроводжуються виділенням ш.р.

• Удосконалення технологічних процесів (заміна токсичних речовин нетоксичними, перехід з твердого палива на газове, …)

• Удосконалення конструкції обладнання.

• Герметизація виробничих процесів з шкідливими речовинами.

Вентиляція. Підвищення вимог до стін, підлоги, стелі, які повинні бути гладкими, покритими водостійкими фарбами для легшого миття.

Індивідуальні засоби боротьби:

• спецодяг – комбінезони, халати

• Спецвзуття – гумове взуття

• Спец рукавиці

• Захищені окуляри – окуляри в шлемах, маски з окулярами

• Захисні пасти (для захисту шкіри рук, обличчя використовують антитоксичні масла або водостійкі захисні пасти)

• Фільтруючі і ізолюючі прилади (протигази, респіратори, кисневі маски).