41. Критика основ сучасної архітектури

1953р – конгрес СІАМ, Франція, протести сучасній архітектурі. Пітер таЕлісонсмітсони на чолі критика

1956- конгрес у хорватії, бунт, очолюваний «групою 10и»(П. Е. Смітони)

Сучасну архітектуру звинувачують у монотонності, одноманітності, створенні антигуманного середовища

1949 - вперше використовується термін «постмодернізм» Дж. Гаднат

1975 – «постмодернізм » вживає Ч. Дженкс

1977 видаються теоретичні праці «Мова архітектури постмодернізму» Ч. Дженкс, «Біля краю постмодернізму» Р. СТерн.

1972 – «Смерть сучасної архітектури » Ч.Дженкс

1972 – вибух в Прют-Айгоу стає приводом до великого натиску на сучасну архітектуру (символічно)

42. Основні аспекти і творчі пошуки постмодернізму

Американський(гротескно іронічний) Європейський(ретроспективний, стриманий) Японський (наївно-філософський)

Постмодернізм – стиль, явище, ситуація, буття в архітектурі(відхід від раціоналістичного за допомогою іронізуючого ставлення, стилістики, архітектурної цитати)

Основні аспекти постмодерністів

1подвійне кодування,

2стильова еклектика, подолання границь та уявлень,

3іронія

4 пряма і прихована цитата

5 особлива увага до контексту

43. Засади архітектури постмодерну

Вентурі

1966 – «Складність і протиріччя в архітектурі» (більше подобаються гібридні невизначені форми ніж чіткі, множинність значеть)

Стерн

-контекстуалізм (окрема побудова – фрагмент цілого)

-алюзорність ( згадка, посилання, жарт), введення історичних асоціацій

-орнаметалізм (повернення елементів декору)

Дженкс

«смерть сучасної архітектури» (1 розділ – критика суч. Арх.., 2 – способи арх.. комунікації, 3 – опис постмодернізму)

• Радикальний еклектизм

• -подвійне кодування

• Історизм

• Ривайвалізм (відтворення минулого або ретроспективізм)

• -вернакуляр (місцевий діалект, звичаї)

• -адгокізм (містобудівний підхіж або контекстуалізм)

• А-ра – метафізична метафора(тонкі дух. Приховані начення арх.. форми)

• Спицефічне трактування архітектурного простору – ігрове

• Партиципікація (рівноправний арх-ор, буд-ник, замовник)

44. Принципи партисипації і їх втілення

«Партиципация» – метод, предполагающий соучастие будущих потребителей архитектуры в процессе проектирования, что позволяет лучше и полнее учесть их потребности, запросы и вкусы. Новая идеология архитектурного творчества обозначается в США как «социальная архитектура», в Швеции - как «социально управляемое градостроительство» или «архитектура соучастия», в Великобритании - как «архитектура комьюнити» («архитектура местного сообщества»). Анализ показал, что «партиципация» состоит из нескольких разного рода процедур: обмен информацией в процессе разработки проекта между проектировщиками и всеми заинтересованными в проекте гражданами и организациями; участие местных политиков; участие делегатов от ассоциации собственников, на которых возложена ответственность за проектирование и выполнение плана; голосование населения за те или иные предложения. Формы организации общественного участия, как правило, являются простыми. Это помогает непрофессионалам участвовать в дискуссиях и выдвигать свои аргументы.

Метод соучастия будущих потребителей в проектировании комплексно реализуется в творчестве Р. Эрскина. Для него одним из главных принципов «партиципации» является нахождение такой архитектурной формы, которая самым эффективным способом помогала формированию и развитию социальных связей внутри местного сообщества. Первыми экспериментами по привлечению будущих жильцов к выбору проектного решения путем неформальных бесед и интервью стали проекты жилых районов, выполненных Р.Эрскиным в 1960-80 гг. в различных городах Швеции (Эсперанза в Ландскруне, Барберарен и Новый Брукет в Сандвике) и Великобритании (Байкер, Ньюкасл). В 1980-е гг. метод привлечения будущих потребителей в лице студентов и преподавателей был использован архитектором при разработке проектов застройки Стокгольмского университета (библиотека, общественный центр, спортивный зал, юридический факультет).