1) Групування втрат підприємства за економічними елементами витрат. Групування витрат за економ. елементами необхідно для розробки кошторису виробництва. Кошторис вир-ва – це підрахунок сукупних витрат підпр. які повязані з його осн. діяльн. за певний період. За положенням бух.обліку виокремлють 5 основних елементів витрат, а саме: 1)матеріальні витрати; 2)оплата праці; 3) амортизаційні відрахування; 4)відрахування на соц. потреби; 5)інші витрати. Матеріальні витрати вимагають витрати на: вартість сировини і матеріалів з якого виготовляється продукція, приладдя, покупні напівфабрикати необхідні для наприклад лакування виготовленого продукту, вартість допоміжних матеріалів що використ. в технологічному процесі, витрати на утримання будівель і споруд та інше. Оплата праці включ. всі форми оплати праці для позаштатного і штатного виробничого персоналу. Відрахув. на соц. потреби містять відрахув. на соц. страхув у пенсійний фонд, у фонд страхування від нещасних випадків на виробництві. В сучасних установах встановлений єдиний соц. внесок у розмірі 34,7%. Амортизація ОФ включ. амортизаційні відрахув. на повне відновл. ОЗ і нематер. активів. Інші витрати це витрати які за своїм змістом неможна віднести до вище вказаних елементів, наприклад витрати на відрядження, охорону, орендна плата, сертифікація продукції та ін.

2) Поняття про рентабельність. Система показників рентабельності. Загальна величина прибутку не дає повної можливості оцінити ефективність виробництватому що неохідно співставити прибуток і витрати, тому застосовують систему показників рентабельності. Рентабельність – це відносний показник, обчислюється як співвідношення прибутку і витрат. Розрізняють таку систему показників рентабельності: 1) рентабельність виробництва – обчислюється як відношення загального або чистого прибутку до величини витрат на вир-во. Характеризує результативність витрат. 2)Рентабельність виробничих фондів – обчисл. як віднош. заг. або чистого прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних коштів помножені на 100%. 3) рентабельність майна або активів – відображає ефективністьвикористання всього майна обчисл. як відношення загального прибутку до активів помножених на 100%. 4) рентабельність власного капіталу ефективності використання активів утворених за рахунок власних коштів. 5) рентабельність продажів – характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції.

3) Облік і оцінка основних засобів на підприємстві. Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах. Натуральні показники використ. для визнач. виробн. потужності підпр. Оцінка осн. фондів у грошовому виразі обєктивно необхідна для правильного визначення заг. обсягу осн. фондів, розрахунку показників економічної діяльності. При розробці балансів обладнання і вдосконалення складу основних фондів кожній одиниці основних фондів надається інвентарний номер а на устаткування виписується технічний паспорт в якому обовязково зазначається ціна виготовлення, дата придбання, техніко-економічні характеристики та інше. Види оцінки здійснюються взалежності від: 1) моменту проведення оцінки; 2) від стану. Залежно від моменту оцінки здійсн. за первинною або відновною вартістю. Залежно від стану осн. фондів – за повною або залишковою вартістю. 1) первинна вартість – фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс. 2) відновна вартість – це вартість відтворення основних фондів за сучасних умов виробництва. 3)повна вартість – вартість основних фондів у неспрацьованому вигляді. 4) залишкова вартість – характеризує реальну вартість основних фондів ще не перенесену на новостворену продукцію. В ринкових умовах основні фонди переоцінюють за відновною вартістю з урахуванням зносу і таку вартість називають справедливою.

4) Показники ефективності використання основних фондів. Шляхи покращення використання основних фондів. Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонування у виробничому процесі тривалий час, понад 1 рік, при цьому не змінюють свій натуральний стан а свою вартість переносять конкретною працею на виготовлену продукцію частинами по мірі зносу шляхом амортизаційних відрахувань. До осн. фондів відносять виробничі інструменти і інвентар понад 500 грн. Осн. фонди поділ. на: виробничі і невиробничі. Осн. виробничі фонди фуекціонують у сфері матеріального виробництва. Основні невиробничі фонди неберуть участі безпосередньо в процесі виробництва, а спрямовані на сприяння задоволення соц. потреб працівників підприємства. Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони визначають характер матеріально-технічної бази виробництва. Вони становлять матеріальну основу виробничої потужності. Соціальне значення основних фондів в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили.

5) Показники оборотності оборотних коштів. Шляхи прискорення оборотності оборотних коштів. Ефективність використання оборотних коштів характеризують системою показників швидкості обертання. 1) коеф. оборотності оборотних коштів, показує скільки разів на протязі року оборотні кошти пройшли всі 3 стадії кругообігу. Обчислюється як відношення обсягів реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних коштів. 2) коеф. завантаженості обортних коштів показує потребу підпр. в оборотних коштах для виробництва і реалізації 1 продукції. 3)тривалість 1 обороту(кругообігу) обчислюється як відношення періодадо коефіцієнта оборотності . 4)рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність їх використання. Він показує величину загального або чистого прибутку який припадає на одиницю середньорічного залишку оборотних коштів. 5)сума залучених оборотних коштів. В результаті процесу прискорення оборотних коштів зменшується потреба в оборотних коштах і відбувається їх вивільнення з обороту. Розрізняють абсолютне вивільнення повязане з зменшенням абсолютної суми оборотних коштів внаслідок скорочення тривалості 1 обороту. І відносне вивільнення – повязане з тим, коли за даної величини оборотних коштів внаслідок поліпшення їх використання реалізується більше продукції. Шляхи прискорення оборотності: 1)оптимізація матеріальних ресурсів врезультаті удосконалення нормування оборотних коштів. 2) впровадження на підприємстві режиму ресурсозбереження; 3) підвищення продуктивності праці і вдосконалення виробничого процесу в результаті чого зменшиця тривалість виробництва і таким чином зменшиця час знаходження оборотних коштів в сфері виробництва. 4) зміцнення платіжної дисципліни.

6) Показники ефективності використання персоналу підприємства. Ефективність використання персоналу підприємства характеризує продуктивність праці. Ефективність – це здатність робочої сили виробляти спожівчу вартість або виконувати корисну роботу. Продуктивність праці є змінною величиною і залежить від: 1) професійної майстерності; 2) зацікавленості працівників; 3) досконалості засобів виробництва; 4) організації виробництва праці; 5) природної обдарованості людини. Для планування і аналізу рівня продуктивності праці використовують: 1) натуральний; 2) вартісний; 3) визначення рівня продуктивності праці за трудоємністю. Основним показником є середньорічний виробіток, який в залежності від того в яких одиницях вимірюється обсяг продукції обчислюється в натуральній і вартісній формах. Цей метод дозволяє реально оцінити затрати праці окремого працівника на створення споживчої вартості. Вартісний показник визначається за вартістю валової продукції яка залежить від вартості матеріалів, тобто від фактору цін. Основою визначення продуктивності праці за трудомісткістю є облік продукції у натуральному виразі і витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції.

7) Склад і структура оборотних коштів.

Сутнісно змістовна х-ка елементного складу об засобів:1.Об фонди п-ва включають:а)виробничі запаси-запаси сировини осн і доп матер,покупних напівфабрикатів,палива,тари,ремонтних деталей,малоцінних елементів,господ приладдя та інших под. предметів що швидко зношуються.б)незав в-во-це предмети,переробку яких незаверш п-вом вони перебувають безпосередньо на роб місцях або в процесі транспорт.від 1 роб місця до іншого.в)напівфабр власн вигот.-це ті предмети праці які повністю обробл в даному виробн. підрозділі,але які потреб подальшої доробки в інших підрозділах .г)Витрати майб періодів-це грош кошти,які здійсн в даний період але які буде відшкод за рах собі варт продукції у наступні періоди до них належ:витрати на підготовку в-ва,в-ва освоєння випуску нових виробів,придбання науково-техн інформ та передплату перодичних видань.

Структура об зас показує % співвідношу окр. Елемен або груп аг величини.Розрізняють 2 види структури:1)Функціон-технолог-показує % співвідношу між об фонд і фонд об.2)Елементна-обчисл шляхом розрах пит. Ваги окрем елементів об засобів(вироб зап,незав в-во,залишкі гот продук.

8) Поняття про основні засоби. Класифікація основних засобів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонування у виробничому процесі тривалий час, понад 1 рік, при цьому не змінюють свій натуральний стан а свою вартість переносять конкретною працею на виготовлену продукцію частинами по мірі зносу шляхом амортизаційних відрахувань. До осн. фондів відносять виробничі інструменти і інвентар понад 500 грн. Осн. фонди поділ. на: виробничі і невиробничі. Осн. виробничі фонди фуекціонують у сфері матеріального виробництва. Основні невиробничі фонди неберуть участі безпосередньо в процесі виробництва, а спрямовані на сприяння задоволення соц. потреб працівників підприємства. Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони визначають характер матеріально-технічної бази виробництва. Вони становлять матеріальну основу виробничої потужності. Соціальне значення основних фондів в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили.

Залежно від функцій що виконують засоби праці в виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням за такими групами (ПЗБО 7): 1)земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення землі; 3) споруди, будівлі передавальні пристрої; 4) машини та обладнання; 5) інструменти, прилади, інвентар; 6) транспортні засоби; 7) робоча і продуктивна худоба; 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби ( музейні цінності, бібліотечні фонди та інше).

9) Поняття про зношування основних фондів. Види зношування. Знос основних фондів – це втрата ним своєї вартості. Розрізняють 2 види зносу: 1) фізичне зношування; 2) моральне; Фізичний знос – це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей. На фізичний знос впливають 2 групи чинників: 1) якість основних засобів, тобто досконалість конструкції, дотримання технологічної дисципліни, якість комплектуючих та матеріалів. 2) умови експлуатації основних фондів, ступінь їх завантаження, якість ремонту, режим роботи. Фізичний знос є усувним, який ліквідується внаслідок ремонту та неусувним, яке приводить до ліквідації і руйнування основних засобів. Мірою фізичного зносу є є коефіцієнт фізичного зносу, він знаходиця в межах від 0 до 1. моральний знос – це конструктивне старіння основних фондів під впливом НТП, тобто основні засоби знецінюються раніше ніж відбувається їх фізичний знос. Розрізняють 2 форми морально зносу: 1) моральний знос першого роду – викликаний підвищенням продуктивності праці в тих галузях , які виготовляють засоби праці, тобто виробництво відбувається з меншими затратами праці і основні засоби дешевшають. Моральний знос 2 роду – це часткова втрата основними засобами своєї вартості внаслідок появи нових більш продуктивних і досконалих засобів праці. Цей вид зносу можна частково усунути в процесі модернізації основних засобів.

10) Оцінка ефективності виробничих і цінних інвестицій.Офіційна методика оцінки ефективності кап. вкладень передбачає:

1. Абсолютну ефективність кап. вкладень.

Відносну (порівняльну) ефективність кап. вкладень.Абсолютна ефективність кап. вкладень обчислюється у випадку коли необхідно співставити ефект і затрати та зробити висновок про доцільність проектних і господарських рішень, тобто про доціьність здійснення інвестицій. Оцінка абсолютної ефективності здійснюється за двома екон. показниками. 1.Коефіцієнт абс. екон. ефективності, який показує величину екон. ефекту у вигляді прибутку, приросту прибутку або економії собівартості, який отримується на одиницю вкладених інвестицій. Е_а = ПР/КВ; Е_а = ∆ПР/КВ; Е_а = ∑С/КВ; Або ефективність можна також обчислити через ефекттивність викор. виробничих фондів. Е_а= ПР/ (сер ОВФ+Обр Ф) Величина коефіцієнта абс. ефективності диференційована: нормативи у нар. господарстві- 0,14; для будівництва – 0,22; для с/г – 0,7. 2. Строк окупності інвестицій. Показує термін на протязі якого авансовані кап. вкладення перетворюються у вир-чій потужності і починають давати віддачу. Цей показник взаємообернений до коєфіцієнта абс. екон. ефективності. Т_ок= 1/Е_а=КВ/ПР. Обчислюється як відношення величини авансованих КВ до екон. ефекту.Рішення про здійснення інвестицій приймається за наступними вимогами: 1. Розрахований коеф. абс. ефективності має бути більшим або = коеф. абс. ефективності, яка сттановить 0,14. Е_р≥Е_а=0,14 2. якщо розраховувани срок окупності інвестицій буде меншим або = нормативному. Тр≤Тн=1/0,14≈7 років. Порівняльна економічна ефективність кап. вкладень розраховується прри варіантному проектуванні, тобто коли з декількох варіантів проектних і госп. рішень необхідно визначити оптимальний.Критерієм оптимальності виступає мінімум приведених затрат. Приведені затрати – це сума поточних витрат вир-ва або собівартості і кап. вкладень, які приведені до співставлення за допомогою коеф. порівняльної екон. ефективності.

Розрахунковий строк окупності додаткових кап. вкладень обчислюється за залежністю по певному варіанту кап. вкладень

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них обирається шляхом попарного зіставлення зазначених показників.

Оскільки процес інвестування є досить тривалим, то інвестиційні проекти відрізняються як за термінами реалізації так і за строками здійснення інвестицій, тобто необхідно враховувати чинник часу. За цієї умови приводяться до одного періоду (найчастіше у перший рік ) інвестування за допомогою коеф. приведення

1. якщо кап. вкладення мають місце до розрахункового, то множимо КВ певного року на α КВ_прив=∑Кві* α

2. якщо кап. вкладення мають місце після розрахункового року, то ділимо на коеф. α КВ_прив= ∑ Кві/ α

Офіційна методика визначення ефективності інвестицій має ряд певних недоліків, які полягають у наступному:

1. при визн. абс. ефективності у розрахунок екон. ефекту приймається лише прибуток під-ва, а ігноруються аморт. відрахування як джерело грошових коштів під-ва тим самим обмежується грошовий потік під-ва осн. складовими якого є: прибуток, аморт. відрахування. ГП=ПР+А.

2. показник приведеності зартат є штучно сконструйований або теоретично побудований і реально не використовується в госп. практиці.

3. при визн. ефективності інвестицій слабо враховується госп. ризик і ризик інфляції.

В умовах ринку оцінка ефективності інвестицій здійснюється за такими показниками: чиста дисконтована або теперішня вартість; Грошовий потік; Ставка дисконту; Індекс доходності інвестицій; Внтр. норма рентабельності інвестицій;

11) Поняття про прибуток і його значення в економіці підприємства. Види прибутку. Прибуток як економічна категорія представляє собою новостворену і реалізовану додаткову вартість. Він характеризує перевищення доходів над витратами ресурсів. Він виражає мету підприємницької діяльності і є її основним фінансово-економічним показником. Значення прибутку полягає в тому, що: 1) прибуток є головним джерелом розвитку підприємства, тобто він удосконалює його матеріально-технічну базу, стимулює до праці і соціального розвитку. 2) є головним джерелом поповнення дохідної частини

бюджету країни. 3) він є джерелом сплати податків і обєктом оподаткування. 4) прибуток забезпечує всі форми інвестування. Залежно від формування і використання розрізняють такі види прибутку: 1) загальний або балансовий прибуток підприємства;2) прибуток після оподаткування або чистий; 3) валовий прибуток; 4) операційний прибуток; 5) марженальний прибуток. Заг. прибуток – це весь прибуток підприємства отриманий від всіх видів його діяльності до оподаткування і розподілу. Чистий – це прибуток який реально поступає у розпорядження підприємства після сплати податку. Саме з чистого прибутку підприємство сплачує штрафи, неустойкі, пеню. Валовий – обчислюється як різниця між виручкою і виробничими витратами або реалізованою продукцією яка визначена калькулюванням за неповними витратами. Операційний – він дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат. Марженальний – характеризує величину виторгу за мінусом змінних витрат. Основним джерелом формування прибутку є прибуток від реалізації продукції який кількісно обчислюється як різниця між грошовою виручкою від реалізації продукції від ПДВ і акцизного збору.

12) Натуральні і вартісні показники виробничої програми. Виробнича програма – це план виробництва реалізації продукції, тобто система завдань підприємства з виробництва і доставки продукції споживачам у широкому асортименті відповідної якості в установлені терміни згідно з договором. В основі планування виробничої програми покладена система натуральних і вартісних показників. Натуральні показники – це обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту, де номенклатура – це перелік назв певних видів продукції. Асортимент – це різновид виробів в межах даної номенклатури. Вартісними показниками виробничої програми є обсяг товарної продукції , включає готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт, напівфабрикати і запчастини та інше. Валова продукція – включає всю продукцію в вартісному виразі незалежно від ступеня її готовності. Реалізована продукція – відвантажена споживачеві продукція за яку надійшли кошти на розрахунковий період або мають надійти за обмежений термін. Чиста продукція – представляє собою новостворену вартість на підприємстві і розпадається на заробітну плату і чистий дохід.

15. джерела утворення прибутку Джерелами формуваня загальної величини прибутку є: ♦ прибуток від реаліз.продукції та послуг; ♦ прибуток від продажу зайвого майна;♦ прибуток від пасивних або позареалізаційних операцій.Осн.джерелом утворення прибутку є: ♪ прибуток від реалізації продукції, який обчисл.як різниця між виручкою від реал.прод. без урахування ПДВ і акцизного збору та її повною с/в. Пр=ВР-ПДВ-Аз-Сп; ♪ прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу ОЗ немат.активів та цінних паперів інших п-в. Обчислюється як різниця між ціною продажу і балансовою або залишковою вартістю об’єкта з урахуванням витрат на продаж; ♪ прибуток від пасивних операцій – це прибуток від здавання майна в оренду(лізинг) від пайової участі у спільних п-вах, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями(вексель), роялті, надходження від екон.станцій.

13) Поняття про норматив оборотних коштів. Визначення нормативу по окремим елементам оборотних коштів. В процесі нормування основних засобів визначають економічно обгрунтований норматив основних засобів, тобто мінімальна потреба в основних засобах для забезпечення безперервності процесу виробництва. На практиці використовують 3 методи нормування: 1) аналітичний – передбачає корегування фактичних запасів матер.цінностей з виключенням надлишкових. 2) коефіцієнтний – полягає в уточненні чинних нормативів основних засобів згідно з динамікою обсягів виробництва. 3) метод прямого розрахунку – є найбільш точним і по кожному елементу нормованих основних засобів визначають норматив який називається частковим. Нормуванню підлягають: 1) виробничі запаси; 2) незавершене виробництво; 3)витрати майбутніх періодів; 4) запаси готової продукції. 1) норматив основних засобів у виробничих запасах визначається як добуток середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму запасу дня. 2) норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається як добуток середньодобового випуску товарної продукції на середню тривалість виробничого циклу дня на коефіцієнт використання витрат. 3) норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів визначається як сума витрат майбутніх періодів на початок року і витрат, які потрібно здійснити протягом звітного року за мінусом витрат відшкодованих за рахунок собівартості продукції. 4) норматив оборотних коштів у залишках готової продукції, обчислюється як добуток вартості добового випуску готової продукції на норму запасів дня. Загальний або зведений норматив оборотних коштів має відповідатипотребі підприємства у власних коштах та коштах що прирівнені до власних.

14. Шляхи зниження витрат п-ва Зниження собівартості є важл резервом покращення викор. Всіх видів ресурсів п-ва. Та зростання його рентабельності .зниження собівартості планують в абсолют сумі при розробці плану техн. Розвитку в-ва .Розрізн 2 методи зниження собівартості:1метод аналіт нормування витрат ресурсів визнач на основі планування матер – техн. Витрат трудових витрат фінан витрат , в залежності від техн. Складності робіт умов в-ва 2. метод по факторного планування собівартості передбачає розрах зміни рівня витрат в базовоу періоді порівняно з планов під дією різних факторів. Осн фактором зниження собівартості є : ▲ підвищення рівня механ. робіт та поліпшеня викор. Машин і устаткув. ▲ удосконалення орган в-ва і праці. ▲ зниження витрат на ремонтні матеріали▲скорочення тривалості в-ва прод. робіт постлуг▲зростання обсягу в-ва.ПЕРША група факторів об’єднує фактори інтенсивного та екстенсивного викор машин і устаткув.∆Смех = (Сб- Спл)*Опл Економію від поліпшення викор машин та механізмів розрах на основі даних про зниження умовно постійних витрат у витрати на експлуат машин та устаткування.∆См=(УВПм*Дм*∆Вм)/((100+∆Вм)*100), де УВПм – річні амортиз відрах у витратах на есплуат машин Дм – доля витрат на есплуат машин ∆Вм – збільшення виробітку машин ДРУГА група факторів відображу фактори що впливають на підвищ прод. праці а відповідно до зниження витрат, по статті калькуляції осн зароб плата вироб праців. Економія витрат буде у випадку якщо темпи росту прод. праці будуть перевищувати темпи зароб праці.∆Св=((1-(100 +∆ЗП)/(!00+∆В)*Дзюб) , де ∆ ЗП – ріст серед зар плати ∆ріст прод. праці Дзюб – доля або питома вага викон робіт або прод.

_{16. –}

18. Групування витрат в-ва за статтями калькуляції. Групування витрат за елементами не дозволяє повністю оцінити їх структуру, оскільки не вказує на місце їх виникнення, екон призначення не дозволяє виділити виробничі витрати, невиробничі витрати, не дає і-ції для розрахунку багатьох екон показників, таких як валовий прибуток, маржинальний прибуток, та інші, тому рекомендується поруч з групуванням витрат за елементами здійснювати також групування за статтями калькуляції. Стаття калькуляції – комплексні ватрати (включають витрати кількох елементів), які вказують на місце виникнення витрат та їх екон призначення. Калькуляція за статтями частково представлена у першому розділі звіту про фін результати, проте деталізована класифікація залежить від галузі, в якій працює п-во. Зокрема, для виробничого п-ва (нпр, машинобудівного) прийнятий такий перелік статтей калькуляції: 1) сировина і матеріал (витра на придбання сировини, осн і доп матеріали, покупні вироби, і напівфабрикати, трансп витрати, заготівельні напів навантажувально і розвантажувальні витрати, витрати на зберігання матеріалів) ; 2) паливо і енергія (витрати пального, прир газу, електро енергії, які безпосередньо викор у технолог проце для обробки предметів праці, і перетворення їх уготову продукцію, а також усі супутні витрати ( витрати нпо обслуговуванню трансформаторної підстанції, працівників енергетичного господарства)); 3) оановна заробітна плати виробничих робітників (включас витрати на оплату прці осн виробничих робітників. Обчислюється згідно з нормами витрат роб часу на виконання технолог операцій або відрядними розцінками) 4)дод зарплати осн виробн робітників (оплата відпусток, доплата за виконання дод ф-цій, виплата премій. Ця стаття обчисл у % від осн зарплати) ; 5) відрах на соц заходи (обчисл у % від суми осн та дод зарплати) ; 6) витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання ( включає амортизацію виробничого обладнання, витрати на паливо мастильні матеріали для його експлуатації, витрати на проведення ремонтних робіт, а також оплата праці працівників, що обслуговують виробниче обладнання ) сума цих 6-ти статтей витат приблизно вважається прямими витратами і складає внутрішньо виробничі с/в продукції . наступні статті витрат є непрямими оскільки безпосередньо не впливають на процес переробки предметів праці: 7) загально виробничі витрати – це витрати на упроавілуння та госп обслуговування виробн процесу в межах окремого структурного підрозділу п-ва (зарплата і нарахування на соц потреби працівників управління цеху, спеціалістів тв цехового обслуговуючого персоналу; амортизація будівель та споруд, що відносяться до цого підрозділу та їх обслуговування ). Сума цих семи статтей вважається виробничрю с/в продукцією. 8)загальногосподарські витрати – витрати, які здійснюються на рівні п-ва і цілому, обслуговують процес господарювання п-ва і поділяються на 2 підгрупи: 8.1. Адміністративні витрати – зарплата амін персоналу, амортизація амін будівель, а також канцелярські та мат витрати за загальних госп потреб; 8,2. Витрати на збут – витрати на вивчення ринку, реклама, витрати праці відділу маркетингу та відділу збуту, транспортування готової продукції до споживачі, маркетингові дослідження. Сума вище вказавних витрати дозволяє розразувати повну с/в продукції.

19.Поняття інвестицій, їх склад і структура.Значну частину фін коштів п-ва становлять інвестиц ресурси. Їх формування, використання і поповнення регулюється законом України "Про інвестиц д-сть".Інвестиції як економ категорія представляють собою довгострокове вкладення капіталу або грошей у підприємницьку д-сть для одержання доходу або прибутку чи соц ефекту.Інвестиції визначаються як сукупність майнових або інтелектуальних цінностей. Таким чином, до складу інвестицій належать: * грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери(з терміном обігу більше 1 року); * рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та ін. мат цінності);* сукупність техн., технолог, комерційних знань, оформлених у вигляді технолог документації, але не незапатентованих (ноу-хау);* права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткування, а також інші майнові права;*інші прва. Юридичні та фізичні особи ,які здійснили вкладення капіталу або інвестування , у згадані вище цінності назив інвесторами.

Інвестиційна д-сть – це сукупність практичних дій інвесторів щодо здійснення інвестицій для одержання доходу або прибутку.

Основною метою інвестиц д-сті є: 1) досягнення високих темпів економ розвитку п-ва ; 2) мінімізація фін ризиків; 3) забезпечення фін стійкості та платоспроможності п-ва.

ВАЛОВИЙ СКЛАД ІНВЕСТИЦІЙ:В залежності від:об'єкт інвестування: -фінансові; -реальні(капітальні вкладення); х-р інвестування: -прямі; - непрямі;ь період інвестування: -коротко;-середньо;-довгострокові; форма власності інвестиційних ресурсів:-приватні;-державні;-змішані;-спільні.

Сутнісн - змістовна х-ка видового складу інвестицій:

Фінансові І- використання капіталу для придбання облігацій, акцій, казначейських зобов'язань та ін. цінних паперів, що випускаються державою або п-вами.Реальні І – це вкладення капіталу у різні сфери народного господарства з метою відтворення активів п-ва – як мат так і нематер. До мат активів п-ва належать будинки , споруди , обладнання, передавальні пристрої, машини, транспортні засоби. До нематер активів належать: техн., технолог, науковопрактич, документація, патенти, ліцензії, ноу-хау тощо.Реальні І спрямовані у в-во, тому найчастіше їх наз виробничими або капітальними вкладеннями.У складі реальних І часто виділяють інноваційні та інтелектуальні І, які відповідно спрямовані у нововведення або об'єкти інтелектуальної власності. Реальні І в залежності від від х-ру інвестування поділяються на прямі і непрямі. Прямі реальні І – це вкладення капіталу в певні об'єкти безпосередньо самим інвестором без участі фін посередників. Непрямі І – передбачають участь в інвестиц проекті певних фін установ (банків, фондів тощо).Короткострокові І- здійсн як правило на термін від кількох місяців до трьох років. Середньострокові І-3-10 років. Довгострокові І - більше 10 років.Приватні І – здійсн окремими особами або фірмами недержавної форми власності. Державні І – фінансуються з державного або місцевого бюджетів, вони є більш стабільнішими і мають більший термін окупності. Змішані І – здійсн як іноз так і вітчизн інвесторами. Спільні І – здійсн у вигляді інвестиц сертифікатів, які випускаються в обіг інвестиційними компаніями, фірмами або фондами.