21. Предмет і об’єкти аудиту

Предмет аудиту - це інф-ція про факти (явища і процеси) госп д-сті суб'єкта аудит контролю, яка відображена в с-мі БО та інших джерелах інформаційної системи, і підлягає кількісній і вартісній оцінці.

Об'єкт аудиту – це інф-ція про окремі або взаємопов'язані факти (явища або процеси) госп д-сті суб'єкта госп контролю, яка відображена в с-мі БО та ін джерелах інформац с-ми і підлягає кількісній і вартісній оцінці.

Об’єкти аудиту поділ на такі види: матеріальні, трудові і фінансові ресурси; активи, зобов’язання і капітал, методи і ф-ції управління; ор-ційні форми управління. За складністю: прості і складні. Відношення до сфери д-сті: матеріально-технічного постачання, сфери вир-ва, сфери збуту. Зв'язок з часом: об’єкти стан яких оцін-ся в минулому часі, теперішньому і майбутньому. Характер оцінки: оцінюються у кількісному вигляді, вартісному, кількісно-вартісному вигляді. Відношення до видів аудиту: об’єкти вн. аудиту і зн. аудиту.

22. Принципи аудиту

Принципи аудиту – це основні засади, на яких здійснюється ауд д-сть. До осн принципів можна віднести: цілісність, об'єктивність і незалежність(аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність); конфіденційність(нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства); майстерність і компетентність(аудит повинні зд-ти особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиті); документування(роб. док-ти є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось); планування(провести перевірку ефективно і в строк); одержання аудиторських свідчень(що дозволяють аудитору скласти обґрунтований висновок про достовірність фінансової звітності);перевірка с-ми обліку і вн. контролю(аудитор повинен глибоко вивчити с-му обліку і вн. контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та ауд. процедур);суттєвість(аудитор повинен вміти вибрати найбільш вагомі госп. факти, на підставі яких буде ґрунтуватись висновок аудитора);ауд. висновок і складання звіту(аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних ауд. доказів для того, щоб сформувати ауд. висновок про достовірність фін. інф-ції; ауд. звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фін. інф-цію).

23. Становлення і розвиток аудиту в Укр

Однією з причин гальмування розвитку аудиту в Україні є те, що вона протягом багатьох століть була поневолена іншими державами. Рівень розвит­ку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробни­чих відносин цих країн.

Розвиток аудиту в Україні було започатковано після розпаду Радянсько­го Союзу та створення незалежної держави.

Історія виникнення і розвитку аудиту в Україні вимірюється лише де­кількома роками, які принесли багато здобутків, успіхів і розчарувань. Офі­ційне визнання обов'язкового аудиту відбулося в 1993 р. через два роки після (проголошення незалежності України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність". З тих пір кожен рік додавав щось нове у теорію і практику аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільст­ві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит і широко користуються його послугами. З екзотичного і досить ту­манного терміну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механізму, який працює, насамперед, на користь громадян - бізнесменів і службовців, ак­ціонерів і власників.

Таким чином, розвиток аудиту в Укр має 3 етапи:

1)1987-1992 – створення перших ауд структур

2)1993-1998 – фор-ння нормативно-правової бази аудиту в укр.

3)1999-дотепер – д-сть аудиту на новій нормативноо-правовій базі (відмова від ННА і перехід на використання МСА) та посилення монопольного становища провідних іноз аудит фірм в Укр.