Формування локальних і територіальних виробничих систем

Виробничі об'єкти-підприємства

Мікрополіси (промислові центри), аграрні мікрорайони

Мезополіси (промислові і транспортні вузли), промислові і аграрні мезорайони

Макрополіси (агломерації), поліадміністративні мезоекономічні райони

Мегаполіси, мегаекономічні райони

Рис. 3.1. Поділ праці і регіональна організація економіки

на об'єктами виробництва і послуг, що значно відрізняють її від інших регіональних утворень, і яка характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових елементів та цілісністю, що вис­тупає об'єктивною умовою, закономірним результатом розвит­ку саме цієї частини території країни, континенту.

Регіоналізація економіки — це свідоме посилення об'єктив­ного процесу районоутворення через концентрацію капіта­ловкладень, населення, праці, капіталу, видів діяльності на окремій частині території країни, континенту і розвиток у ній відповідних центрів виробництва, фінансів, торгівлі та управління.

Тепер стало очевидним, що економічні чинники стали найго­ловнішими в адміністративній організації території кожної краї­ни, у тому числі України. Центрами адміністративної організації певної території, або регіону, є великі населені пункти, які фор­мують відповідні економічні і соціальні процеси і до котрих тяжі­ють прилеглі до них інші населені пункти. В таких центрах кон­центрується політичний, науковий, культурний потенціал, який н поєднанні з економічним і соціальним потенціалом формує єдину лдміністративно-господарську систему у визначених законодав­ством межах.

Адміністративно-територіальні господарські системи сформо­вані і функціонують в усіх країнах світу. Україна теж поділена па 24 адміністративні області й одну автономну республіку, які мають свої регіональні господарські системи, органи управління і бюджети. Проте всі вони мають складні економічні та соціальні проблеми, які потребують швидкого вирішення:

Ч> по-перше, відсутність цілісної та науково-обґрунтованої кон­цепції перспективної національної і регіональної економічної полі­тики;

Ч> по-друге, не визначено національної специфіки трансфор­мації економічної системи та її територіальних модифікацій;

Ч> по-третє, відсутність децентралізації управління держави економічними процесами в регіонах, реґіоналізації бюджетної си­стеми;

Ч> по-четверте, далеко неоднозначним є бачення реальних шляхів інтеграції економіки України у світовий економічний про­стір, лібералізації міжрегіональних економічних відносин тощо.

Як бачимо, проблеми досить складні, позаяк йдеться про те, чи в умовах цілої низки лімітуючих чинників форми і методи дер­жавної підтримки соціально-економічного розвитку регіонів бу­дуть чітко окреслені й легітимно закріплені у правилах взаємов­ідносин між ними і державою на принципах еквівалентності, парт­нерства і законопослушності, чи розвиток регіонів визначатиметь­ся персональними уподобаннями і пробивною силою лобістських груп.

Економічні закономірності формування регіональних господар­ських систем засвідчують, що пріоритетними повинні бути еко-

Поглиблення і поширення поділу праці

Одиничний

Частковий

Загальний

Територіально-національний

Територіально-міжнаціональний

номічні підходи до управління і самоуправління регіонів. В еко­номічних підходах закладені економічні і соціальні інтереси усіх суб'єктів регіональної економіки, що є найпродуктивнішими і найефективнішими стимулами економічного зростання та соці­ального добробуту загалом.

3.2. Сутність і категорії регіональної економіки

Регіональна економіка як наука набуває актуальності в умо­вах переходу України до ринку. Теоретичне обґрунтування фор­мування і розвитку регіональних економічних систем має велике значення для практики управління складними відносинами еко­номічних систем, організованих на ліберальних засадах

Теорія економіки обґрунтовує сутність господарювання через співвідношення затрат і результатів виробництва. Суб'єктами господарювання можуть бути окрема особа, підприємство, насе­лений пункт, район і т. д. Теорія регіональної економіки повинна обґрунтовувати чинники, механізми і результати виробництва з урахуванням територіальних особливостей їх розміщення, транс­портування і споживання. Регіон теж належить розглядати як суб'єкт господарювання з певними інтересами, метою і завдан­нями їх досягнення. Насамперед це мають бути інтереси еко­номічні, а цілі — соціальні. Позитивні тенденції реалізації еко­номічних інтересів і досягнення соціальних цілей свідчитиме про ефективність функціонування підприємств регіону й основою роз­витку країни загалом.

Теоретичні основи регіональної економіки випливають із за­гальної економічної теорії. Чинниками виробництва є земля, пра­ця, капітал, а результатом - створений для споживання продукт.

Сутність регіональної економіки. Теорія регіональної економі­ки, крім вище зазначених чинників, обґрунтовує властиві лише їй чинники: територію, віддаленість між об'єктами сировини, ви­робництва, споживання і пов'язані з нею транспортні та інші вит­рати. Результатом виробництва є сумарна валова продукція підприємств регіону за певний період часу. Отже, регіональна еко-72 і^^^^^^^^^^^^^^ї^^^і^^і^^^^;

Розділ 3. Регіон у системі територіального поділу праці помічна система розглядається як відносно самостійна та спро­можна функціонувати як самодостатня.

# Регіональна економіка — це сукупність населених пунктів і розміщених здебільшого в них виробничих об'єктів, взає­мопов'язаних спільною територією, населенням, традиція­ми і культурою господарювання і які тяжіють до єдиного центру з функціями управління і регулювання, виробничою і соціальною інфраструктурою.

Регіональна економічна система — це не довільно окреслена територія з населеними пунктами і підприємствами, шляхами і торгівлею. В її основі очевидними є дві ознаки: тісні економічні взаємозв'язки підприємств з природними ресурсами, населенням і споживанням у регіоні та тяжіння виробників і споживачів до центру, який перебирає на себе функції управління і регулюван­ня регіоном. У даному разі регіональну економіку ми обґрунто­вуємо як систему господарських відносин між виробничими суб'єк­тами внутрі регіону і як юридичного суб'єкта міжрегіональних і міжнаціональних економічних відносин.

Юридичним суб'єктом зовнішніх економічних відносин є будь-яка адміністративна регіональна одиниця, оскільки вона має пев­ний рівень виробничих ознак. Чим вищий рівень, тим більші по­тенційні можливості внутрішньо-реґіональної зовнішньої діяль­ності. Наприклад, адміністративна область охоплює значну те­риторію, володіє природними ресурсами, трудовим потенціалом, галузевою структурою економіки, формує свій бюджет, має свої регіональні і локальні структури управління, спроможні вплива­ти на стан економічних і соціальних процесів у регіоні, тобто це територіально й організаційно сформована економічна система як єдиний господарський комплекс. В її складі є як локальні ви­робничі системи, так і регіональні нижчого організаційного рівня. 'Зовнішньоекономічну діяльність спроможні провадити як локальні, так і регіональні економічні системи. Але в кожному разі внутрі-реґіональна і міжрегіональна економічна діяльність має вирішу­вати як локальні, так і регіональні виробничі і соціальні питання. Особливо це актуально в умовах переходу до ринку, коли суб'єк­том є як локальні, так і регіональні економічні системи.

Категорії регіональної економіки. Економічні категорії як об'єк­тивні явища виражають дію певних економічних законів вироб­ництва, обміну та ін. їхня господарська інтерпретація для будь-яко­го рівня економічної системи є ідентична. Категорія "капітал" в однаковій мірі виражає економічну суть індивідуального вироб­ника, підприємства, групи підприємств, тобто це є капітал осо­бистий, підприємства чи групи власників. Рівнозначно поняття "регіональний капітал" виражає сукупність усіх видів і форм про­яву капіталів, розміщених у певному регіоні, що є основою ви­

робничого потенціалу того чи іншого району. Концентрація ка­піталів у населених пунктах визначає відповідний економічний вплив на територію і формування регіональних виробничих

центрів, вузлів, районів тощо. Отже, кожна з локальних і регіональ­них економічних систем виражає сукупність ринкових категорій,

які за певними ознаками можна звести в декілька груп (рис. 3.2).

категорії регіональної економіки в умовах ринку
Виробни­чого потенціалу	Організації виробництва	Виробничої і соціальної інфра­структури	Результатів виробництва
Земля Трудовий капітал Основний капітал Обіговий капітал Технології Інформація Підприєм­ництво	Територія Населення Промислові райони Промислові вузли Промислові центри Аграрно-промис­лові райони	Управління Фінанси Транспорт Житло Комунальна сфера Соціальний захист	Регіональний продукт Регіональні затрати Регіональний чистий продукт Регіональні нараху­вання амортизації Регіональний прибуток

Рис. 3.2. Система регіональних ринкових категорій

Категорії регіонального виробничого потенціалу. Ця група ка­тегорій виражає відносини до капіталу, технологій, інформації форм організації виробництва як безпосередніх виробників так І суб єктів регіонального управління. Одним із найважливіших чин-

ииків формування і функціонування регіональної економіки є зем­ні. З одного боку, — це сільськогосподарські угіддя з відповід­ною економічною оцінкою, з другого — об'єкт розміщення про­мислових виробництв, інфраструктури, нового будівництва тощо. Земля як товар має свою ціну залежно від попиту й економічної чи соціальної цінності. Відносини власності на землю і торгівлю землею визначаються відповідними державними законами, які ре­гулюють її господарське використання і збереження як регіональне і національне багатство.

• Регіональний трудовий потенціал охоплює працездатне на­селення працездатного віку. Особливого значення в умовах рин­ку набуває категорія "трудовий капітал", а в нашому випадку "регіональний трудовий капітал", що характеризує ту чисель­ність трудового потенціалу, яка володіє високим рівнем професій­ної кваліфікації, здатністю створювати нові системи знань, ма­шин, устаткування, технологій, інформації, продукції та прино­сити прибутки. Із зростанням чисельності зайнятих у виробничо­му секторі регіональної економіки тісно пов'язане зростання об­сягу регіонального продукту, що є матеріальною основою роз­витку сфери послуг і добробуту населення регіону. Розвиток сфе­ри послуг у регіоні створює додаткову потребу в праці, тобто сприяє зростанню коефіцієнта зайнятості та зниження демографічного навантаження на одного зайнятого.

• Регіональний основний капітал характеризує сукупність ос­новних виробничих і невиробничих фондів, розміщених у регіоні підприємств і організацій. З основним виробничим і невиробни­чим капіталом тісно пов'язаний процес відновлення основних фондів і передусім зменшення амортизаційного періоду, здійснення інвестицій в реконструкцію діючих і створення нових основних фондів, підвищення капітало- або фондоозброєності одного зай­нятого, підвищення його продуктивної сили, продуктивності праці та зменшення трудомісткості одиниці виробленої продукції.

• Регіональний обіговий капітал характеризує сукупність си­ровинних, матеріальних, паливних, енергетичних, водних ресурсів, необхідних для виробництва продукції. З іншого боку обіговий капітал виражає фінансову спроможність підприємств і органі-

зацій закупити необхідні матеріальні обігові ресурси та авансу­вати використання живої праці для виробництва продукції, ви­конання робіт чи надання послуг. З формуванням регіонального обігового капіталу тісно пов'язані такі передумови:

Ч> наявність у регіоні власних природних умов і мінерально-сировинних ресурсів;

*Ь наявність власних грошових обігових коштів для закупівлі необхідного обігового капіталу;

% наявність у банках кредитних ресурсів, а у виробників — кредитоспроможності, щоб здійснювати виробництво і реалі­зацію продукції і вчасно повертати кредити та сплачувати за них відсотки.

• Регіональні технології характеризують систему відтворен­ня оборотного капіталу, виробництва і реалізації регіонального продукту. Вони охоплюють технології промислового виробниц­тва, сільського господарства і переробки сільськогосподарської сировини, будівництва, торгівлі, транспорту, освіти, науки, охо­рони здоров'я тощо. Кожен регіон має свою специфіку, виклика­ну спеціалізацією і рівнем технічного розвитку окремих галузей як виробничої, так і невиробничої сфери. Технології відобража­ють рівень управління капіталом як безпосередніх суб'єктів влас­ності капіталу, так і регіональних органів управління. З техноло­гіями тісно пов'язані інвестиційні процеси та ефективність вико­ристання усіх видів капіталу, якість і конкурентоспроможність продукції.

• Регіональна система інформації, засобів нагромадження, пе­редачі і використання інформації має неабияке значення у фор­муванні економічної системи будь-якого рівня. У регіоні завжди є певні структури, які чи продукують, чи нагромаджують нау­кову, економічну, технологічну, управлінську й інші види новіт­ньої інформації, що може визначати вищий технічний рівень ви­робництва, в разі реалізації ідей, які передає інформаційна мере­жа. З інформацією пов'язані інноваційні процеси.

Категорії регіональної організації виробництва. Регіональна організація виробництва виражає сукупність локальних вироб­ничих систем, взаємопов'язаних спільною територією. З погляду економіки територія не лише окрема площина, на якій розміщуєть-76

Розділ 3. Реґіон у системі територіального поділу праці ся певне виробництво — передусім це природний комплекс на­дійних і підземних ресурсів, які значною мірою є в основі розвит­ку локальних виробничих систем. З іншого боку територія з її виробничою системою та інфраструктурою може бути значним чинником розвитку інших, сусідніх регіонів.

Регіональні форми організації виробництва, підприємництва, спеціалізації, кооперації, комбінування виражають рівень вико­ристання потенційних можливостей регіону. Поділ праці, дивер­сифікація виробництва в межах регіону можуть приводити до організації внутріреґіональних виробничих циклів у таких склад­них галуззях промисловості, як машинобудування, металооброб­ка, приладобудування тощо. Ця проблема актуальна для будь-якого регіону, навіть для країни загалом.

Особливо важливими є характеристики просторового розсе­лення населення, компактне чи некомпактне розміщення населе­них пунктів, демографічні процеси, система комунікацій між на­селеними пунктами, рівень трудових ресурсів, зайнятості, ринок праці та інше. Населення регіону — це потенційний споживач регіонального продукту, джерело трудового забезпечення вироб­ництва, культури, побуту, традицій в регіоні.

Концентрація капіталу в населених пунктах, спеціалізація, кооперація і комбінування виробництва в сусідніх населених пунк­тах призводить до формування промислових центрів, вузлів та районів, причому промислові райони можуть виходити за межі регіону і поширюватися на сусідні території. Промислові райони є тим середовищем, в якому створюються чудові передумови формування замкнених виробничих циклів. А це для регіону є чи не найважливішою ознакою створення високоефективного вироб­ництва.

Паралельно з промисловими розвиваються і аграрно-промис­лові регіони. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва рослинницького і тваринницького напряму створює передумови розвитку переробних підприємств.

Категорії регіональної виробничої і соціальної інфраструкту­ри. Насамперед треба відзначити різні рівні регіонального управ­ління, структури яких є реальними суб'єктами ринкових відно-

син: рівень адміністративної області, адміністративного району, населеного пункту, району міста. На кожному рівні розробля­ються заходи і мобілізуються відповідні ресурси, вирішення пріо­ритетних завдань регіону як виробничого, так і соціального ста­ну. Найважливішим завданням для регіону будь-якого рівня є за­безпечення зростання обсягів виробництва товарів і послуг, зай­нятості і рівня споживання та збереження незмінності цін у регіо­ні, або, щоб темпи зростання цін не перевищували темпів зро­

стання доходів населення. В цьому найбільше мають бути заці­

кавлені органи регіонального управління, оскільки безпосередні

виробники товарів і платних послуг зацікавлені у зростанні при­

бутків, які можна отримувати навіть за спаду виробництва, але

високого зростання цін на їх продукцію.

Регіональні фінанси — це передусім бюджети області, району, міста і т. ін. Основою його формування є прибутки підприємств, організацій, доходи населення і інші джерела. Регіональний бюд­жет є основою політики територіальних органів управління, яка має два напрями: ^наповнення дохідної частини бюджету і розподіл на виробничі і соціальні потреби регіону. У сферу фінан­сових відносин задіяна регіональна податкова структура і струк­турні підрозділи регіональних органів управління. Вони повинні взаємодіяти так, щоб забезпечити збалансованість двох частин регіонального бюджету та задовольнити виробничі й соціальні грошові потреби.

У кожному регіоні формується і розвивається житловий фонд і відповідно "регіональний ринок житла", транспортна мережа і "регіональний ринок транспортних послуг", комунальна інфрас­труктура і "регіональний ринок комунальних послуг" тощо. На­звані сегменти регіонального ринку тісно взаємозв'язані з розвит­ком виробництва товарів, послуг і житлового будівництва з рівнем доходів і споживчим попитом у регіоні. Важливим у цьо­му взаємозв'язку є забезпечення умов розвитку, диверсифікації виробництва товарів і послуг, їх реалізації на внутріреґіональ-ному, міжрегіональному і зовнішньому ринках, що є основою от­римання прибутків виробниками, грошових доходів працівників, задовільного регіонального бюджету і розвитку всієї виробничої

Розділ 3. Реґіон у системі територіального поділу праці і соціальної інфраструктури. Одним з важливих аспектів того є соціальний захист тих, хто того потребує".

Категорії регіональних результатів виробництва. Категорії

цієї групи можна вважати такими, які виражають цілі економіч­ної і соціальної політики в регіоні. Власне категорії регіональних результатів виробництва є індикаторами стану регіонального нпробничого потенціалу, регіональної системи організації вироб­ництва та регіональної виробничої і соціальної інфраструктури. Через виробничі результати можна оцінити, як використовуєть­ся трудовий, основний і обіговий капітал, наскільки раціонально сформована регіональна організація виробництва, інфраструк­тура і наскільки регіональна економічна система функціонує як і диний господарський механізм. Тобто йдеться про відповідність регіональної економічної системи двом принципам ринкової еко­номіки: ефективності використання усіх видів капіталу і гумані­зації соціальних відносин. Реальні регіональні результати вироб­ництва відповідають:

по-перше, чи ефективно функціонують локальні виробничі системи, тобто чи прибутково;

по-друге, чи ефективно функціонує система регіонального управління і регулювання;

по-третє, чи раціонально взаємодіють між собою усі скла­дові внутріреґіональної, міжрегіональної і міжнаціональної еко­номічної систем.

За станом динаміки і структури результатів регіонального ви­робництва можна характеризувати стан впливу на нього регіо­нальних чинників:

^> співвідношення приватної і неприватної власності на капі­тал і результати виробництва та реалізації інтересів виробників і регіону;

Ч> якості трудового, основного й обігового капіталів, їхньої піддачі за одиницю робочого часу, рівня використання фонду ро­бочого часу в регіоні;

^> технічного рівня виробництва, технології, інноваційних про­цесів, капітальних вкладень, інформатики, форм організації ви­робництва, підприємництва і бізнесу;