РОЗДІЛ з

Регіон у системі територіального поділу праці

Ш План викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поділ праці і реґіоналізація економіки.

2. Сутність і категорії регіональної економіки.

3. Теорії та концепції територіальної економіки.

Сучасна практика організації господарської системи країни, особливо при її трансформації до ринку, потребує глибшого тео­ретичного обґрунтування розвитку окремих регіонів. Річ у тому, що просторові аспекти економіки розглядалися паралельно з про­блемами економічного зростання, стабільності та збалансова­ності локальних господарських систем. Проте більше уваги звер­тали на розвиток конкретних виробництв, тоді як економічна теорія використання простору була майже поза увагою еко­номістів. Здебільшого питання просторової економіки були пред­метом уваги географів.

Як економістами, так і географами загальновизнано, що роз­виток і поширення виробництва зумовлені суспільним поділом праці. Причому розпізнавався поділ праці не лише за видами діяль­ності, айв просторовому розміщенні різних видів діяльності, ви­никнення яких здебільшого зумовлювалося природними умова­ми і ресурсами даної території.

Нерівномірність економічного розвитку територій, яка дедалі більше ставала помітною з появою промисловості, пожвавлення торгівлі, почала привертати увагу економістів до проблеми про­сторового поділу праці.

3.1. Поділ праці і реґіоналізація економіки

Уже на перших етапах розвитку суспільних господарських си-і іем відбувається відокремлення видів діяльності. Одні займа­ються вирощуванням зерна, інші — худоби, ще інші — будівницт-иом тощо. Зумовлено це тим, що потреби споживання були знач­мо ширші, ніж міг забезпечити для себе один виробник. Якщо ви­робники створювали лише один-два продукти, то вони могли і творити їх більше від своєї потреби, а надлишок обміняти на ті продукти, яких не виробляли, але споживали. Таким чином відбу­вшася відмежованість одних виробництв від інших, а результа­тами праці обмінювалися на ринках.

Сутність і рівні поділу праці. Сучасна економічна наука ґрун­тується на аналізі різних видів діяльності, які склалися унаслідок поділу праці. Треба зазначити, що поділ праці є явищем об'єктив­ним і не залежить від волі і свідомості людей. Потреби суспільно­го споживання спонукають людей створювати такі виробницт­ва, які спроможні їх задовольняти.

#Поділ праці — об'єктивний процес формування тих видів діяльності людини, які необхідні для створення матеріаль­них і духовних вартостей задля задоволення потреб люди­ни і суспільства. Об'єктивність поділу праці підтверджує те, що в усіх країнах світу та в різні історичні періоди відмежування видів діяльності відбувалося практично однаково. Також можна стверджувати, що чим глибший і ширший поділ праці, тим вищий рівень еконо­мічного розвитку країни. З глибиною поділу праці пов'язують збільшення видів діяльності і звуження виробничої спеціалізації, і шириною — розміщення видів діяльності по території країни та за її межами.

Економічна наука обґрунтовує два аспекти (суспільний і про­сторовий) і декілька рівнів поділу праці, які є в основі формуван­ня видів діяльності людини та рівнів організації економічних сис­тем. Суспільний аспект поділу праці охоплює три рівні: ^оди­ничний, ^частковий і ^загальний. Просторовий — Утериторі-ально-національний і > територіально-міжнаціональний.

Розвиток економічних систем розпочинався з одиничного по­ділу праці. Однорідні виробництва формували певну галузь, су­міжні галузі — вид діяльності. Отже, суспільний поділ праці мож­на представити такою системою:

^> одиничний — поділ праці за професіями: пастух, рільник, продавець, бухгалтер, економіст, лікар, учитель і т. д.;

% частковий — поділ праці за ознакою однорідності вироб­ництва: тваринництво, рослинництво, торгівля, освіта, охоро­на здоров'я і т. д.;

загальний — поділ праці за ознакою суміжності галузей ви­робництва: сільське господарство, промисловість, сфера послуг тощо.

Треба зазначити, що суспільний поділ праці одночасно відбу­вався углиб і вшир, тобто розповсюджувався по території країни і за її межі, впливаючи на формування двох просторових рівнів: територіально-національний — поділ праці в межах країни з формуванням економіки її окремих регіонів;

територіально-міжнаціональний — поділ праці між краї­нами з формуванням економіки окремих континентальних мега-регіонів.

Тут відзначимо, що одиничний, частковий і загальний рівні поділу праці є в основі просторових рівнів поділу праці. Одинич­ний поділ праці пов'язаний з родом зайнятості людини, тобто її професійною діяльністю. Цей поділ праці відображає поділ зай­нятих за їх професією. Частковий поділ праці відображає певний вид діяльності певної галузі економіки. Наприклад, зайнятість у тваринницькому чи рослинницькому секторі сільського господар­ства, у машинобудівному чи хімічному секторі промисловості і т. д. Загальний поділ праці характеризує сфери діяльності люди­ни. Наприклад, зайнятість у сфері матеріального виробництва, тобто у промисловості, на транспорті тощо. Відповідно зайнятість у сфері послуг, зокрема у галузі освіти, науки, охорони здоров'я і т. д.

Реґіоналізація економіки. Реґіоналізація економіки безпосеред­ньо пов'язана з свідомим посиленням через капіталовкладення те­риторіально-національного і територіально-міжнаціонального поділу праці. Зокрема, територіально-національний і територі-68 ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^

Розділ 3. Реґіон у системі територіального поділу праці мльно-міжнаціональний поділ праці впливає на свідоме поглиб­лення і поширення на певній території країни чи країн окремого континенту певних видів діяльності. Свідоме поглиблення і по­ширення виробництва має на меті зростання обсягів виробницт­ва і розв'язання соціальних проблем, оскільки це призводить:

Ч> по-перше, до концентрації капіталу, ресурсів, праці при ос­воєнні нових природних ресурсів з розвитком нових поселень;

Ч> по-друге, до концентрації капіталу, ресурсів, праці в існу­ючих поселеннях і їх розширення

Своєю чергою територіально-національний і територіально-міжнаціональний поділ праці приводить до розвитку виробничої, соціальної і міжнаціональної інфраструктури в місцях локалізації виробництва з функціями забезпечення виробничої діяльності на об'єктах промисловості, задоволення соціальних потреб населення, здіснення міжрегіональних і міжнаціональних зв'язків. Отже, на окремій території з відповідними природними, економічними і соці­альними передумовами формується певна економічна система з певним напрямом виробничої діяльності чи видом соціальних по­слуг.

Досвід розвинутих країн показує, що з розвитком ринку поділ праці поглиблюється, впливаючи на створення нових професій та нових робочих місць і поширюється по території країни й ви­ходить за її межі в інші країни. Таке поглиблення і поширення поді­лу праці приводить до посилення взаємозалежності товаровироб­ників і працівників сфери послуг через розвиток спеціалізації, ко­операції і комбінування виробництва. Тобто поглиблення поділу праці приводить до формування окремих спеціалізованих вироб­ництв і спеціальностей, а розширення — до їх розміщення по те­риторії, де таке виробництво економічно чи соціально можливе і потрібне. У наслідку формуються локально сконцентровані ви­робничі об'єкти різних видів діяльності та розміщені по території (рис. 3.1).

Відповідно зростає і поглиблюється не лише просторовий поділ праці, а й міжтериторіальний обмін, що приводить до певної спец­іалізації виробництва окремих регіонів, країни чи окремих країн континентів. Отже, реґіон з погляду його економічного розвит­ку — це така частина території країни, континенту, яка насиче-

69