3.2 Перспективні напрямки економічного розвитку області

Серед країн Східної та Центральної Європи Україна во­лодіє чи не найбільшим потенціалом чорної металургії. Україна практично успадкувала металургійне вироб­ництво, яке розвивали царська Росія і Радянський Союз.

Сприятливі природні умови, достатні сировинні, енерге­тичні ресурси не потребували великих капітальних вкла­день для розвитку металургії. Практично Україна забезпе­чувала виробництво дешевого металу, що зумовлювало розвиток виробництв напівфабрикатної продукції зага­лом. У поділі праці серед країн колишнього Радянського Союзу Україна була постачальником напівфабрикатних та комплектуючих виробів переважно для підприємств Росії. З розвитком металургії стимулювалося виробництво па­ливно-енергетичних ресурсів і відповідної інфраструкту­ри. Внаслідок такої інвестиційної політики в Україні сформувався комплекс напівфабрикатних виробництв і не набув розвитку комплекс виробництв продукції кінцевого споживання, зокрема соціальних, наукомістких, інвести­ційних тощо. Промисловість України та її металургійний комплекс були тісно прив'язані до підприємств із вироб­ництва кінцевих товарів Росії та інших республік, що таї­ло небезпеку кризи за певних економічних і політичних змін у радянській системі.

В Придніпровському районі зосереджена найбільша кількість вузлів, що базуються на матеріаломісткому, енергомісткому, екологічно небез­печному виробництві. Основою формування цих вузлів є вугільна й залізорудна промисловість, важке машинобудування. Надзвичайно щільна територіальна концентрація таких промислових вузлів при­зводить до величезної екологічної напруги.

До найбільш важли­вих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпров­ського економічного району належить паливно-енергетичний ком­плекс, основою якого є кам'яне вугілля Донбасу.

У зв'язку з підвищенням собівартості видобутку вугілля постає питання про закриття деяких нерентабельних шахт. Доцільно оснасти­ти діючі шахти газовловлювачами для подальшого використання зрід­женого газу метану як палива на транспорті та в електроенергетиці. Основним завданням зниження напруги паливно-енергетично­го балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики.

Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне па­ливо, для екстрагування озокериту, в металургійній промисловості та ін. Воно придатне для напівкоксування й газифікації з одержан­ням різних смол, напівкоксу, горючого газу, рідкого палива та ін. У південно-східній частині басейну, тобто в Запорізькій і Дніпропет­ровській областях, зосереджено більш як 50 % загальних запасів вугілля. Частину їх можна видобувати відкритим способом.

Основними напрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деяких металургійних комбінатів на випуск елек-тросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов'ї, підвищення якості виплавленої сталі.

Проблемою для Придніпров'я є охорона навколишнього сере­довища, гострота якої посилюється тим, що поблизу знаходяться інші великі міста-забруднювачі навколишнього середовища — Дніпродзержинськ (45 км), Кривий Ріг (151 км), Верхньодніпровськ (73 км). Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі.

Велике значення має санаторно-курортне господарство Придні­пров'я.

Суттєве для району більш повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів — на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля дже­рел лікувальних вод і грязей.

Зазначені вище та інші проблеми перспективного розвитку гос­подарства Придніпровського економічного району актуальні прак­тично для всіх його частин”[7].

Незважаючи на спад виробництва, метал залишається стабільною екс­портною продукцією, основним джерелом надходження валюти до дер­жавного бюджету.

Основними напрямами розвитку чорної металургії залишається роз­ширення внутрішнього ринку металопродукції, пожвавлення платоспро­можного попиту у секторах машинобудування, будівництва та залізнич­ного транспорту, визначення потреб національного господарства у мета­лопродукції на найближчу перспективу, встановлення державного замов­лення для виконання національних програм з автомобілебудування, атомної енергії, включаючи транспортні, газові магістралі, розвиток видобут­ку нафти і природного газу. Щоб пріоритетні напрямки на підприємствах чорної металургії України розвивалися, слід залучити зарубіжних інвесторів для реалізації концепції розвитку металургійного комплексу.

Придніпровський економічний район є дуже перспективним в цих галузях. І саме залучення інвестицій надасть йому нових перспектив.

Територіальні диспропорції в соціально-економічному розвитку регі­онів існують майже у всіх країнах, незалежно від розмірів, економічного потенціалу, державного устрою і політичної системи. Вони мають прояв на всіх рівнях світового господарства - від локального до глобального - і впливають на економічний, соціальний, екологічний клімат в усьому світі і в окремих державах. У зв'язку з цим пошук шляхів мінімізації негативних наслідків територіальних нерівномірностей розвитку, розробка, ефектив­ної регіональної політики посідає одне з центральних місць у країнах світу, особливо в країнах з високорозвинутою економікою.

З метою забезпечення раціонального поєднання територіальних і за­гальнодержавних інтересів процеси регіонального розвитку мають регу­люватися шляхом умілого поєднання елементів планування, прогнозуван­ня і програмування. Саме це вимагає розробки моделей, програм розвит­ку, застосування індикативного планування.

У розвинутих країнах світу найвищим ступенем економічного розвит­ку регіональної політики, інструментом державного регулювання плано­мірного розвитку економіки, підтримки необхідних пропорцій є регіональ­не планування [1].

Починаючи з 90-х р. р. індикативне планування переходить у страте­гічну форму. Основні пріоритети розвитку в такій формі визначаються з урахуванням міжнародних інтеграційних процесів, обсягів і темпів зрос­тання виробництва продукції, національного доходу, рівня життя населен­ня, демографічних змін, можливостей науково-технічного прогресу.

Саме це і є перспективою для Придніпровського району, діяльність котрого, на нашу думку, буде значно ефективнішою.

Відповідно до затвердженої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики Міністерство економіки розробило про­ект „Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних стратегій розвитку”.

Моделі розвитку носять концептуальний, переважно теоретико-методологічний характер. У них мають бути сформульовані загальні макроеко-номічні умови, необхідні для забезпечення довгострокової економічної стратегії держави в регіонах, збереження загальнодержавного економіч­ного простору.

Програми розвитку мають переважно прикладний характер, розрахо­вані на середньострокове комплексне прогнозування і покликані забезпе­чити узгодження територіальних і галузевих інтересів, потреб центру та регіонів ”[13].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Можна зробити висновки, що Придніпровський економічний район займає друге місце за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів в Україні. Він продає чималу частку своєї сільськогосподарської продукції іншим районам.

Район є також одним з найбільших по чисельності населення, але з кожним роком його кількість зменшується. На нашу думку, демографічну ситуацію Придніпров’я необхідно вирішувати забезпечуючи працездатне населення роботою, збільшенням заробітної плати, створення кращих соціальних умов. Можна також сказати, що більша частина населення проживає у містах.

Придніпровський район має багатий природно-ресурсний потенціал. Тут є родовища залізних руд, титану, цирконію, нікелю, кобальту. Тут зосереджені великі поклади кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів. Зокрема, запаси кам’яного вугілля складають тут майже 8,6 млтд.т.

Отже, можна сказати, що ґрунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а родовища корисних копалин – розвитку промисловості. У Придніпров’ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості.

Провідними галузями району є залізорудна, марганцеворудна, чорна металургія, машинобудування, хімічна. Тут збудовано ряд потужних шахт ("Гігант", ім. Кірова, ім. Орджонікідзе), гірничозбагачувальні комбінати (Новокриворізький, Центральний, Північний). Чорна металургія представлена тут заводами ім. Г. І. Петровського та ім. Комінтерну (у Дніпропет­ровську), "Криворіжсталь" (у Кривому Розі), ім. Дзержинського (у Дніпродзержинську), "Запоріжсталь" ім. Орджонікідзе (у Запоріжжі). Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров'я є Дні­пропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь.

Важливе значення має також харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Розглянувши транспортну систему Придніпров’я, можна сказати, що тут розвинені всі види транспорту (залізничний, річковий, морський, автомобільний, авіаційний). Експортується продукція гірничодобувної та металургійної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, продукція сільського господарства, вугілля, нафтопродукти, боксити у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки. Зокрема, загальний обсяг експорту товарів щорічно становить понад 4,3 млрд. дол. США.

Екологічна ситуація у районі є однією з найгостріших у світовому порівнянні. Вона спричинена великою кількістю високо забруднюючих підприємств, на території району. Це призводить до зменшення кількості населення, через перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності, негативно впливає на природні ресурси району (забруднення ґрунтів, водних ресурсів тощо).

Ми вважаємо, що екологічна ситуація Придніпров’я повинна розв’язуватися за рахунок технологічної перебудови промисловості, тобто зміни застарілого обладнання на сучасне, будівництво очисних споруд, створення безвідходного виробництва, розміщувати підприємства з високим рівнем забрудненості за межами міста, а також потрібен контроль державної влади щодо шкідливих викидів у води річок, озер, Азовського моря та в атмосферне повітря в цілому. На нашу думку, необхідно також встановити штрафи за невиконання екологічної безпеки на підприємствах, що допоможе захистити навколишнє середовище від забруднення.

Придніпровський економічний район, крім екологічних проблем має ще й інші (вище названі). На нашу думку, вирішення більшості з них пов’язане з вирішенням екологічної ситуації і потребує багато коштів. Важливий вплив на екологічне забруднення мають люди, які самі забруднюють навколишнє середовище, створюючи високо забруднюючі підприємства, прагнуть до отримання якнайбільшого доходу, шляхом економії на створенні очисних споруд, та викидів шкідливих речовин у річки, озера, моря тощо. Але в свою чергу, державні органи не вживають ніяких заходів, щоб зберегти навколишнє природне середовище району.

Отже, Придніпровський економічний район є високорозвиненим відносно інших районів України, але потребує подальшого перспективного розвитку, а також вивчення та вирішення існуючих тут проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., зі змінами внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року №2222-IV, станом на 1 січня 2006 року. – К. 2006. – 122с.

2. Закон України «Про концепцію державної регіональної політики (проект)» №37-2135/4 від 8 липня 1998 р.

3. Дорогунцов С.І., Заяць Т.А., Пітюренко Ю.І. – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/ За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005-340 с.

4. Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: навчальний посібник. / Жук М.В., Круль В.П. – К.: Кондор, 2004. – 396 с.

5. Заблодський Б.Ф. Регіональна економіка : навч. посіб. / Б.Ф. Заблодський – Львів : Новий світ-2000,2008. -546с.

6. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. / Качан Є.П. – К.: ВД “Юридична книга”, 2001. – 552 с.

7. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. – Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України/ За наук. ред. Л.Г. Чернюка : навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.

8. Ковалевський В.В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка.:навч. посібник / Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф. – К.: Знання, 2006. – 350 с.

9. Лишиленко В.І. Регіональна економіка : підручник / В.І. Лишиленко. – К. :ЦУЛ, 2009. – 384с.

10. Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навчальний посібник. / Лишиленко В.І. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 325с.

11. Манів З.О. Регіональна економіка: Навчальний посібник. / Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. – Львів: «Магнолія 2006», 2009.-С. 638

12. Хвесик М. А. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник. / Хвесик М. А., Горбач Л. М.. Пастушенко П.П., – „Кондор”, Київ, 2009, 344 с.

13. Сайт Державного комітету статистики : [Електроний ресурс]. –Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

14. Сайт Головного управління статистики у Дніпропетровській області : [Електроний ресурс]. –Режим доступу: www.dneprstat.gov.ua

15. Сайт Головного управління статистики у Кіровоградській області: [Електроний ресурс]. –Режим доступу: www.kr.ukrstat.gov.ua

16. Сайт Головного управління статистики у Запорізькій області : [Електроний ресурс]. –Режим доступу: www.zp.ukrstat.gov.ua

Додаток А

Рис. 2.1.1-Місце придніпровського економічного району в металургійному комплексі України

Джерело :[9]

Додаток Б

Табл 2.1.2