35

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ І. Поняття та види особистих немайнових прав……………………… 5

РОЗДІЛ ІІ. Особисті немайнові права, що забезпечують природне

існування фізичної особи ……………………………………………………….. 9

РОЗДІЛ ІІІ. Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують

соціальне буття фізичної особи …………………………………………………. 17

РОЗДІЛ ІV. Захист особистих немайнових прав ……………………………… 27

ВИСНОВОК …………………………………………………………………….. 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………….. 33

ВСТУП

1.Актуальність теми:

Тема курсової роботи на сьогоднішній день я вважаю є дуже актуальною.

Прийняття нового Цивільного кодексу України забезпечило найбільш повний галузевий розвиток вказаних конституційних положень. Як бачимо, що цивільне законодавство не тільки визначає зміст особистих немайнових прав фізичних осіб, але й забезпечує їх ефективне здійснення та всебічну охорону компенсаційно – відновленим методом, що ґрунтується на юридичній рівності сторін. Найповніше зазначені положення відображено у Розділі ЦК України “Особисті немайнові права фізичних осіб”.

Слід сказати, що останні перетворення в політико-економічному житті України, зміна соціальних цінностей та орієнтирів зумовили вихід у системі су­спільних пріоритетів на перше місце людини як особистості. Зокрема, згідно зі ст. 3 Конституції України вищими соціальними цінностями визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторкан­ність та безпека. Тобто всі інші блага, у тому числі й матеріальні, зна­ходяться в ієрархії соціальних пріоритетів нижче і є суспільними бла­гами другого порядку. І саме такий підхід до місця і ролі людини та її внутрішнього (духовного) світу в системі соціальних цінностей відпо­відає міжнародним стандартам прав людини та зумовлює необхід­ність їх повного і всебічного регулювання та охорони на галузевому рівні, насамперед нормами цивільного права.

До предмета цивільно-правового регулюван­ня, крім майнових відносин, належать особисті немайнові відносини. Важливо зазначити, що структурно при визначенні предмета цивіль­но-правового регулювання саме особисті немайнові правовідносини передують хрестоматійним для цивільного права майновим відноси­нам, що підкреслює важливість даного виду відносин у цивільно-правовій системі. Слід також зауважити, що особисті немайнові правовідносини, змістом яких є відповідні особисті немайнові права, ви­никають щодо особистих немайнових благ, таких як життя, здоро­в'я, честь, гідність, ім'я тощо. Однак ці особисті немайнові блага не можуть регулюватися нормами права, оскільки вони є, переважно, природними благами (цінностями) й існують незалежно від того, вре­гульовані вони правом чи ні. Але внаслідок відповідної регуляції вони стають об'єктами певних особистих немайнових прав, що ро­бить дані блага ще й юридично значимими.

Аналізуючи ст. 269 ЦК України, слід зазначити, що особисті немайнові права – це юридично гарантовані можливості, які до­вічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризують­ся немайновістю та особистісністю.

2.Ступінь наукової розробки:

Дану тему досліджували як радянські, так і українські вчені. Зокрема, особливу увагу приділяли М. Мальіна, Р. Стефанчук, З.Ромівська, Л. Красавчикова, Ярошенко К.В та інші.

3.Обє’ктом роботи є цивільно – правові відносини, що носять особистий немайновий характер, а також особисті немайнові права фізичних осіб, які становлять зміст цих відносин.

4. Предметом дослідження є наукові погляди різних вчених, їх теорії, нормативно – правові акти України (зокрема, ЦК України), практика їх застосування.

5.Мета роботи – дослідити особливості немайнових прав фізичних осіб.

6. Для досягнення мети мною було поставлено такі завдання: 1) визначити поняття особистих немайнових прав фізичної особи, 2) виділити види немайнових прав, 3) охарактеризувати різні види немайнових прав, 4) вияснити особливості змісту, здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному праві.

7. Структура роботи:

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ і. Види особистих немайнових прав.

Для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими основними ознаками:

1) дане право належить кожній особі – це означає, що воно належить усім без винятку особам (фізичним та юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності (наприк­лад, юридична особа не може бути наділена правом на життя, здоро­в'я, честь, гідність тощо). При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;

2) дане право належить особі довічно – це означає, що воно на­лежить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі – до моменту припинення;

3) дане право належить особі за законом – це означає, що підста­вою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність, ім'я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виника­ти в осіб і з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а пра­во на зміну імені має особа, яка досягла 16 років, тощо;

4) дане право є немайновим – це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначи­ти вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об'єктом, у грошовому еквіваленті;

5) дане право є особистісним – це означає, що воно не може бу­ти відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи-носія цих прав та/або передане іншим особам.¹

У ст. 270 ЦК України насамперед виділяються особисті немайнові права, попередньо врегульовані в Конституції України: право на життя (ст. 27 Конституції України), право на охорону здоров'я (ст. 49 Конституції України), право на безпечне життя і здоров'я дов­кілля (ст. 50 Конституції України), право на свободу та особисту не­доторканність (ст. 29 Конституції України), право на недоторкан­ність особистого і сімейного життя (ст. 32 Конституції України), пра­во на повагу до гідності та честі (ст. 28 Конституції України), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31 Конституції України), право на недоторкан­ність житла (ст. 30 Конституції України), право на вільний вибір міс­ця проживання та на свободу пересування (ст. 33 Конституції Украї­ни), право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54 Конституції України). Однак, даний перелік не є вичерпним і може бути доповнений як самою Конституцією України, так і ЦК України та іншими законами. Але зрозуміло, що передбачи­ти повний перелік даних прав у законах видається нереальним, тому законодавець встановлює можливість розширювального тлу­мачення особистих немайнових прав навіть незалежно від того, закріплені вони в законі чи ні. При цьому за основу має братися те, чи відповідає дане особисте немайнове право вимогам, що висуваються до даного виду цивільних прав, передбачених ст. 269 ЦК України. Тому важливо не лише визначити повний перелік особистих немайнових прав, а й здійснити їх класифікацію зале­жно від того чи іншого правового критерію.

1.Особисті немайнові права можна поділити на види за різними критеріями:

1.За сферою життя фізичної особи:

• особисті немайнові права, що забезпечують природне існуван­ня фізичної особи (право на життя, здоров'я, свободу, особисту недоторканність тощо);

• особисті немайнові права, що забезпечують соціальне бут­тя фізичної особи (право на ім'я, індивідуальність, особисте жит­тя тощо).

2.За об’єктом особистих немайнових прав:

- об’єктом, яких є нематеріальні (духовні) блага;

- об’єктом, яких є результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Однак серед науковців немає єдиної точки зору щодо однаковості критерію класифікації особистих немайнових прав. Одну з перших класифікацій запропонував В. А. Рясенцев, який вирізняє п'ять ви­дів особистих немайнових прав: 1) особисті права, сутність яких складають немайнові блага, невіддільні від особистості (життя, здо­ров'я, недоторканність особистості); 2) особисті права, в основі яких лежать немайнові блага, що індивідуалізують особу в колективі (ім'я, честь, гідність тощо); 3) особисті немайнові права у сфері шлюбно-сімейного права; 4) особисті немайнові права, що пере­бувають у сфері творчої діяльності, а також інтереси, що витікають з реалізації права на відпочинок, різноманітні культурні потреби тощо; 5) особисті немайнові права, в основі яких лежить майновий інтерес. Отже, в основі даного класифікаційного критерію лежить об'єкт особистих немайнових прав. Подібні класифікації на основі зазначеного критерію пропонувалися й іншими авторами.

Інші автори за основу класифікаційного поділу пропонують ме­ту, на досягнення якої спрямоване відповідне особисте немайнове право. Так, Малеїна М.М. поділяє особисті немайнові права на: 1) особисті немайнові права, що забезпечують фізичне та психічне благополуччя (цілісність) особистості; 2) права, що забезпечують ін­дивідуалізацію особистості; 3) права, що забезпечують автономію особистості; 4) немайнові права авторів результатів інтелектуальної діяльності та виконавців. Але Фадєєва Т. А. проводить дещо іншу класифікацію: 1) особисті немайнові права, що спрямовані на інди­відуалізацію особистості; 2) особисті немайнові права, що спрямова­ні на забезпечення фізичної недоторканності особистості; 3) особис­ті немайнові права, що спрямовані на недоторканність внутрішньо­го світу особистості та її інтересів.

Ще інші автори використовують змішаний кваліфікаційний критерій, а саме: об'єкт цих прав та мету, на досягнення якої спря­моване право. Зокрема, Жакенов В.А. вирізняє: 1) права, що інди­відуалізують громадян у суспільстві; 2) права, що забезпечують осо­бисту недоторканність; 3) права, що забезпечують збереження таєм­ниці особистого життя; 4) права, що сприяють розвитку особистості та вираженню її творчої індивідуальності.²

Відповідно до статті 272 ЦК України, фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно(особисто).

В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров’я самостійно не можуть здійснювати свої особисті права, їхні права здійснюють батьки (усиновителі, опікуни, піклувальники).