- •Культура Русі
- •XIII-XV століття
- •1)Культура первісного мистецтва – доба палеоліту, мезоліту, неоліту. Доба палеоліт.
- •2)Національно-культурницька діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
- •1)Трипільська культура.
- •2)Розвиток культури у західноукраїнських землях у хіх ст. «Просвіти», нтш.
- •1)Язичницька культура давніх східних слов’ян
- •2)Театральна культура у другій половині хіх – на початку хХст.
- •2)Українські громади та їх роль у розвитку української культури у другій половині хіх ст.
- •1)Культура давніх кочових племен
- •1)Антична культура міст-держав Північного Причорномор’я та Криму
- •2)Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині хіХст.
- •1. Запровадження християнства та його вплив на давньоруську культуру
- •1)Розвиток писемності, освіти, літератури в Київській Русі.
- •2.Музична культура у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •2.Українська література у другій половині хіх – на початку хХст
- •2. Розвиток української культури у 1917-1920 рр.
- •Розвиток іконопису у х-хіі ст. Київська школа
- •2.Українська архітектура у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •1) Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •2) . “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •1) Ренесансний стиль в архітектурі і містобудуванні
- •2) Українська література у 30-х рр. Хх ст.
- •1)Архітектура і образотворче мистецтво XVI- першій половині XVII ст.
- •2)Українська культура в Західній Україні у 1920-1930-х рр.
- •1)Народна творчість та музика у XVI-першій половині XVII ст.
- •2)Культура української діаспори в 1920-1930-х рр.
- •1) Козацтво – захисник віри та культури українського народу. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний
- •2) Культурне життя у роки Другої Світової війни та в післявоєнний період
- •1)Києво-Могилянська академія – визначний центр освіти і науки в Україні
- •2) Творчість шістдесятників. Шістдесятники у літературі та мистецтві.
- •Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури
- •2.Розвиток освіти, науки та мистецтва в післявоєнний період
1)Народна творчість та музика у XVI-першій половині XVII ст.
Еволюція українського музичного мистецтва тісно пов'язана з загальним процесом формування української культури. У другій половині XVI ст. почався новий етап розвитку, що характеризувався поступовою кристалізацією основних рис національного стилю українського музичного мистецтва. В той час закладалися підвалини музичної освіти й теоретичної думки на Україні, виникали все нові осередки, форми, жанри і види народної та професійної творчості.
У галузі музичного фольклору, зазнаючи певних змін, зумовлених новою епохою і соціально-економічними відносинами, розвивалися пісенні та інструментальні жанри, що побутували в народі у попередні сторіччя (календарні, родинно-побутові, епічні, ліричні, жартівливі, танцювальні). В ліричних піснях відобразилося тяжке життя українського трудового народу, посилилась їх соціальна загостреність.
Дальшого розвитку набули епічні жанри. Виник цілий ряд глибоко драматичних пісень про татарські набіги («За річкою огні горять», «Ох у неділеньку рано-пораненьку»). Серед відомих історичних пісень про героїв боротьби з татарами й турками в кінці XVI — на початку XVII ст. слід назвати пісню про Байду.
Центральним явищем в українській музичній культурі того часу стали історичні думи — самобутній епічний вокально-інструментальний жанр, де органічно поєднуються трагедійність з героїчним пафосом та проникливим ліризмом, глибина змісту — з неповторністю художньої форми, епічно-оповідальний характер слова — з емоційністю музичного вислову.
Велику роль у процесі становлення української музики відіграла музична освіта, яка спочатку розповсюджувалась серед міського населення, через братства і братські школи, де, поряд із загальноосвітніми дисциплінами й церковним співом по нотах, знайомили з елементами теорії музики, а подекуди й композиції.
У другій половині XVI ст. багатоголосий спів з нот без супроводу досяг такої досконалості, що православна церква вирішила використати його на противагу католицькій церковній службі, де спів поєднувався з грою на органі. Високий рівень хорової професійної музики сприяв розвиткові музично-теоретичної та естетичної думки. На Україні з'явилися трактати з музичної грамоти й початків композиції за правилами партесного багатоголосся.
2)Культура української діаспори в 1920-1930-х рр.
Поняття «діаспора» (грец. διασπορά «розпорошення», «розсіяння») виникло у євреїв, яких, розпорошених по світу та існуючих поза своєю первісною батьківщиною, здавна сукупно так іменували. Під українською діаспорою розуміють усіх українців поза політичними кордонами України, які відчувають духовний зв'язок з Україною.
Поразка у визвольних змаганнях та Перша світова війна викликали першу масову українську політичну еміграцію, яка зміцнила існуючу українську діаспору свіжими кадрами діячів з політичних, наукових, господарсько-професійних і культурних профілів. Дотогочасна, здебільшого заробітчанська еміграція одержала громадянський й інтелектуальний провід у всіх країнах української діаспори, включно з утворенням нового осередку в Маньчжурії. Проте головним скупченнями нової еміграції були середня й західна Європа, де вона осіла численно й очолила організацію життя українську діаспору, — а інколи й брала участь у житті українців на тих землях, які опинилися в тих чи тих країнах внаслідок мирних договорів (зокрема на Закарпатті). Так постали нові центри української діаспори, а наявні зміцнилися: в Чехословаччині, Німеччині, Польщі, Франції, Бельгії, Австрії, Румунії, Югославії, при тому найдинамічнішим було українське скупчення в Чехословаччині (Прага стала поряд Харкова, Києва і Львова одним з центрів української культури, а навіть політичного життя).
Білет 23